Литмир - Электронная Библиотека
11
А що, коли б сліпець отой з могили
постав ураз, живий, як Самуїл,
щоб королям і кров захолодили
його пророцтва з осудом навпіл,
чи коли б дочки, що його ганьбили,
постали й узялись до чорних діл, —
гадаєте, навколішки він став би
перед престолом царственої мавпи?
12
В крові ірландців поплямивши руки
і терен влади збільшуючи свій,
прирік людей на горе і на муки
сер Каслрей – цей тиран і лиходій.
Його девіз: немає запоруки
певнішої, ніж лихо в світі сій,
щоб, всім у хліб підсипавши отрути,
і свій народ знедолений закути.
13
Його промов обурливих хвалити
не зважувались навіть холуї,
а вороги та людство посполите
їм присвятили дотепи свої.
Він мав один талант – брехні служити
і кайданами славити її.
Ні іскри не злетіло з того жорна,
де серцевина темна і потворна.
14
Він навіть в реместві убивці й ката
нехлюй – і це завжди йому з руки,
бо милостивців здатні налякати
повсюди ним залишені дірки.
Його мета – серця й думки топтати,
аби народам датися взнаки.
Він чесно заслужив ганьбу повсюди,
де в кайданах у світі стогнуть люди.
15
Нікчемний дух завжди відповідає
нікчемності статури. В згоді з цим
малий та хирий завше вимагає,
щоб розумніші гнулись перед ним.
Раб у душі, він певен, що немає
життя, коли не коряться малим.
Зухвальство боягузливе й порочне,
і це ми нині бачимо наочно.
16
Куди втекти? Коритися бандитам
мене не змусить лютий лиходій.
В Італію? Але й вона під гнітом
так само, як Ірландія. І їй
в борні зі злом отим несамовитим
не допоможе вірш такий, як мій.
В Європі є раби, царі й магнати.
Є й Сауті, щоб все те оспівати.
17
Тобі, поету, вславленому нині,
присвячую поему цю – бери.
Слова в ній чесні й прості і повинні
служити цілям нашої пори.
Не покривлю душею: жовті й сині
я полюбляю вігів кольори.
Відступництво, проте, мій торі, модне.
Чи Ваше з цим Відступництво не згодне?

ПІСНЯ ПЕРША

Дон Жуан - b00016572.jpg
1
Нема героя в мене! Чи не диво —
тепер, коли заледве не щодня,
з газетних шпальт волаючи жадливо,
новий герой увагу зупиня!
Але, оскільки доля їх примхливо
скидає геть здебільшого з коня,
я обираю краще Дон Жуана,
хоч доля на кону його й погана.
2
Був Кемберленд – отой м’ясник із ятки,
і Вулф, і Гренбі, славлені без мір,
Бургойн і Веллінгтон, яких нащадки
ще не стомились славити з тих пір —
всі «дев’ять поросят одної матки»,
як говорив колись у нас Шекспір.
Був Бонапарт і Дюмур’є, которі
увічнені в «Кур’єрі» й «Моніторі».
3
Дантон, Бріссо, Марат і Лафайєт
себе зуміли славою укрити,
і досягли своїх військових мет
Барнав і Гош – французькі фаворити.
Було чимало й ще. Про всіх поет
в своїй поемі міг би говорити.
Ці імена повсюди в світі знано,
але вони римуються погано.
4
Був Нельсон – бог війни на Альбіоні,
але змінився напрямок подій,
і Трафальгар поглинули бездонні
літа, в яких побляк і той водій.
Віднині вже моряк, як в роки îні,
не викаже піхоті гонор свій.
Король наш повернув до суші круто,
Тож і Дункана, й Нельсона забуто.
5
Були й до Агамемнона тямущі,
які чинили лихо та добро,
але вони забулися – тому що
минуло їх поетове перо.
Хто в тому винен? А донині сущі,
сказати б, не захоплюють… і про
таких не створиш гарного романа.
Ось я чому і вибрав Дон Жуана.
6
«In medias res»44 епічно починати —
це правило Горація. Затим
уявлення герой повинен дати
про все, що спершу коїлося з ним:
про рай, чи грот, чи сад побіля хати
з шатроподібним деревом старим,
де наш герой обняв свою кохану
і де пилось, як в тиші ресторану.
7
Такий був метод – наслідок звичаю.
Але, на щастя, метод цей не мій.
Я починать з початку полюбляю,
дотримуючись розвитку подій.
Тому з батьків героя й починаю,
хоч темі буду змушений отій
віддати гибель часу і роботи,
якщо ви, розуміється, не проти.
8
Він родом із Севільї. Саме звідти,
де помаранчі й дами – золоті.
Не марно твердять: той не жив на світі,
хто не відвідав рай той у житті.
Ще Кадіс є… про нього говорити
я трохи згодом маю на меті.
Отож батьки у злагоді та мирі
жили в Севільї, при Гвадалквівірі.
вернуться

44

Занурюючись у суть справи (латин.).

8
{"b":"128660","o":1}