Гідальго був і лицар знаменитий

Жуанів батько, тобто дон Хосе.

Під ним скакун, мов з вершником ізлитий,

бувало, мчить стрілою – не повзе.

І родовід такий, що – не запитуй:

не кожного так доля вознесе.

Тож дон Хосе і народив героя,

а той… не мовлю поки що того я.

Освічена була в Жуана мати

і мала теж достоїнства свої.

Її добропорядність порівняти

могли хіба що з розумом її.

Тож поруч з нею навіть програвати

мав дон Хосе – сам голова сім’ї,

і через це не дивно, що в окрузі

їм заздрили і вороги, і друзі.

Вона напам’ять знала Кальдерона,

Лопе де Вегу знала, і тому,

коли актор непевно мимрив з кону,

то за суфлера правила йому.

Могла і фору в справі цій законну

донна Інеса дати будь-кому:

тож мнемонічні лекції й трактати

було їй зайве слухати й читати.

Великодушність – ось її чеснота.

А коник – математика. Вона

любила розмірковувати доти,

аж поки філософська глибина

не доведе до повної нудоти,

сягнувши геть затемненого дна.

Шовки вдягала тільки ті, що личать,

хоч назвами своїми й пантеличать.

Вона в латині тямила чимало

і знала грецькі літери. Ручусь,

що самотужки книжку прочитала

і мовою французькою якусь.

Та з рідною поводилась недбало.

А спробуй, навіть силою примусь

висловлюватись ясно чоловіка,

коли він розмовляє, мов заїка!

Англійській та єврейській віддавала

Інеса перевагу над всіма

і твердила, що схожість небувала

існує поміж ними недарма.

Та чи вона на те підстави мала,

нехай наука вирішить сама,

хоч «Я ваш Бог» єврейською і схоже

на звичний вигук наш «побий вас боже!».

Жінки, які патякають без діла,

трапляються нерідко. Але ця

ще більше навіть висловити вміла

багатомовним виразом лиця.

Як Ромілі, в собі вона воліла

знайти життєвим справам рішенця,

хоч вкоротив життя він, як відомо,

коли не всі були у нього вдома.

Роман Еджворт, що вискочив з оправи,

трактат з моралі, цифра на ногах —

ось чим вона була по суті справи.

І навіть, Пані Заздрості на жах,

жіночих вад, крім чесності й добра, ви

не віднайшли б у неї і в думках.

Коротше – цноти втілення знаменне.

Що все-таки найгірше, як на мене.

Святі за неї більші мали вади,

а що спокус пекельних не було,

то ангел-охоронець від посади

відмовився, святенникам на зло.

Вірніш чинити навіть Бога ради

і макасарське масло б не могло,

призначене для зрощення волосся;

та й дзиґарям точніше б не вдалося!

Вона була довершена до краю

і в намірах, і в діяннях своїх.

Та все це, кажуть, швидко набридає

у світі, де за первородний гріх

Адама й Єву видворено з раю.

Отож, лише повторюючи їх,

плоди, що так їх нехтувала мати,

героїв батько пробував зривати.

Він був гультяй веселий і гульвіса,

який з навчанням знатись не бажав,

і жінка теж була йому на біса.

А що розвал родин, як і держав,

нас веселить – і це хороша риса, —

то світ йому коханок приписав.

Хоча для справи прикрої цієї

цілком буває досить однієї.

Та при своїх достоїнствах дружина

себе вважала кращою за всіх,

тож, кинута, була вона повинна

терпіти, щоб не викликати сміх.

Та почуттів ображена людина

не вміє часом стримати своїх.

Тож день і ніч не стомлювалась дбати,

щоб зуха на гарячому впіймати.

Нічого в світі легшого немає,

аніж ловити гострих на язик.

Нерідко і розумного, буває,

хапають, бо таїтися не звик.

І той, і той нарешті потрапляє

під горезвісний жінчин черевик,

що завше перетворюється в зброю

для справжнього жіночого розбою.

Шкода, що вчені й ввічливі дівчата

одружуються з темними людьми!

Коли вони їх пробують навчати,

тікають з дому, наче від чуми.

Я скромний і до того ж нежонатий —

позбавлений подружньої тюрми.

Скажіть, панове: навіть і щасливі,

під черевиком стогнете не всі ви?

Нерідко дон Хосе сварився навіть

з дружиною – ніхто не знав за що.

То, звісно, ґандж, коли чуже цікавить.

Мене це не обходило. Якщо

в мистецтві є така важлива навіть,

яку опанував я, то ніщо

опріч уміння з виглядом невинним

вертати мир посвареним родинам.