За морально-політичними поглядами й рівнем громадянської свідомості персонажі твору Вахека можна поділити на три групи. Дві з них ведуть смертельний двобій і активно рухають розвиток сюжету (група Тикача-Клубічка з органів чехословацької безпеки і зграя Віртера-Еріха з генлейнівської партії та гестапо). Третя група в особі Петровіцького, що представляє міністерство внутрішніх справ буржуазної республіки, вдає, що стоїть «над сутичкою», а насправді своїми інструкціями ллє воду на колесо пекельного млина Гітлера та його підручних.

Соціально-політична орієнтація кожної з названих груп так чи інакше розкриває і її морально-етичне кредо в процесі боротьби за скарби Кодета. Кодет — позалаштункова дійова особа. Він безпосередньо не виступає на арені, а лиш дає зав'язку, поштовх розвитку основної сюжетної колізії. Як власник фабрики по виробництву роялів, Кодет був грошовитим нацистом-генлейнівцем. Верховоди нацистської партії пропонують йому з «патріотичних» міркувань перевести свій банковий рахунок з чехословацького на німецький банк. Відчувши недобре, бо знав повадки однопартійних «землячків», Кодет потай від сім'ї і компаньйона Віртера вкладає кілька мільйонів у коштовності, які заховує в роялях марки «Орфей», що їх випускала його фабрика. За доносом «однопартійного» нациста Віртера, що надумав заволодіти фірмою, Кодета викликають до Німеччини, запроторюють у концтабір і згодом страчують. Починається шалена гонитва за мільйонами Кодета, захованими в роялях. Висока політика, «партійна» мораль і етика, не кажучи вже про звичайну людську порядність, стають лише блазенською машкарою і засобом досягнення корисливої мети. В карколомному марафоні за скарбом нацисти вбивають, отруюють один одного — і все це під виглядом боротьби за збагачення фондів генлейнівської партії. Характерна деталь — до зграї гончаків молоха наживи приєднується навіть касирка генлейнівської партії в Північній Чехії Гільда Баумрук.

Про моральність колишньої дружини Кодета та його доньки теж нічого говорити. Адже це вони вивідують таємницю скарбу і, щоб заволодіти ним, стають співучасниками вбивства батька.

Групі Віртера — Еріха протидіє служба чехословацької безпеки в особі чесних патріотів Тикача, Клубічка і Трампуса, котрі змушені працювати в подвійно важких умовах: цькування з боку генлейнівської партії і зрадництва високих чинів з міністерства. Начальник відділу безпеки в Кардових Варах Тикач та співробітники празького карного розшуку Трампус і Клубічко до кінця чесно виконують свій громадянський і службовий обов'язок. При сприянні німецького комуніста Карла Пальмера і «добропорядного» чеха Гашека вони знаходять скарб і знешкоджують нациста Еріха з його помічницями, дружиною й дочкою Кодета.

У наш час, коли виросли нові покоління молодих людей, які лише з розповідей батьків знають про гітлерівські злочини, антифашистські твори Е. Вахека мають пізнавально-виховне значення. З них читач дізнається про своєрідну складність політичної ситуації в Чехословаччині напередодні гітлерівського вторгнення. Розбою генлейнівських штурмовиків протистоїть лівий фронт, що складався не лише з демократично-патріотичних сил чехословацької суспільності, а й німецької. Представником німецьких комуністів-антифашистів у творі Вахека виступає Карл Пальмер — кадровий робітник склозаводу.

Звуть Пальмера — Адольф, але на знак протесту проти жорстокості Адольфа Гітлера в боротьбі з комуністами Пальмер офіційно міняє своє ім'я на Карл. Це стало приводом для знущань над мужнім комуністом. «Згодом генлейнівська газетка назвала це провокацією і висловила своє здивування, що Пальмер не змінив ще й прізвища на Маркс. Невдовзі нацистські молодчики напали на Пальмера, коли той повертався з нічної зміни, і тяжко побили його за те, що не хотів викрикувати «Хайль Адольф!». Але Пальмера це не злякало. Він і далі непохитно боровся за лівий фронт в районі Кардових Вар.

У не менш складних політичних умовах виконують свій громадянський обов'язок і чехословацькі патріоти Клубічко, Тикач і Трампус. Крім погроз і провокацій карловарських нацистів, їм доводиться ще витримувати і тиск «згори» — з боку буржуазного міністерства внутрішніх справ. Шеф відділу міністерства Петровіцький — ставленик чехословацької буржуазії, що готувала таємну змову проти власного народу і запобігала перед Гітлером. Отож і не дивно, що цей Петровіцький, за словами автора, «всіма силами охороняв чеських фашистів», запобігав перед карловарськими нацистами і всіляко гальмував справу з роялями «Орфей».

Сьогодні ми знаємо, як дорого обійшлася чеському і словацькому народові ця політика буржуазного уряду. Чехословаччина стала однією з перших жертв гітлерівської агресії. Книга Вахека, безумовно, сприятиме розширенню уявлень радянського читача про політичну історію підготовки злочинного акту поневолення братнього слов'янського народу.