Не дивно, що безліч психотерапевтів і учителів, а також у коледжах, університетах і лікувально-оздоровчих центрах незабаром почали організовувати такі творчі групи і брати за участь у них певну плату. Тому групи збиралися під чиїмось керівництвом, а не просто так. Звичайно, вони були — і є — цінними у тому, що дотримувалися принципів творчого відновлення і пояснювали, як користуватися методиками, описаними у цій книжці. Утім, будь-яка група, яка об’єднується навколо лідера, повинна швидко стати самостійною, щоб у кожного з учасників були рівні права і заняття проводили не заради прибутку.
Не існує «акредитованих» учителів «Шляху митця». Я вирішила не обмежувати цю програму жодними ліцензіями, а запропонувати її як подарунок — абсолютно безкоштовно. На моє переконання, творче відновлення у своєму найкращому виявленні — це колективний процес, де не існує ієрархії і усі рівні. Саме цим він відрізняється від подібних академічних і психотерапевтичних моделей. Кожен професіонал, який береться організовувати групу навколо книжки «Шлях митця», повинен усвідомлювати, що головна мета — це створення автономної і рівноправної творчої спілки. Групи, об’єднані навколо певного лідера, можуть слугувати чимось на кшталт містка до такого формату.
За роки викладання і подорожування я часто спостерігала чудові результати, яких досягали у таких спілках, де всі учасники були рівні. Час від часу я бачила випадки, коли «Шлях митця» занадто модифіковували. Коли у таких групах надміру зосереджувалися на інтелектуальному «аналізі» чи психотерапевтичному «процесі», то виникав ризик завадити творчому розкриттю. Дуже часто трапляється таке, що звичайний творчий опір трактується як «невроз» чи глибока проблема.
«Шлях митця», «Золота жила» та інші мої навчальні книжки є винятково практичними. Вони скеровані на те, щоб навчати людей обдумувати і змінювати життя завдяки актам творчості. І книжки, і всі творчі спілки повинні засновуватися лише на практиці, а не на теорії. Як митець, я можу впевнено про це стверджувати. «Шлях митця» та інші книжки — квінтесенція тридцяти років творчої діяльності.
Я вірю і на власному викладацькому досвіді переконалася: ми всі достатньо здорові, щоб займатися творчістю. Це цілком безпечне намагання, яке не вимагає допомоги спеціально підготовлених координаторів. Це наше людське право, дане нам від народження, це те, що ми можемо робити колективно і поступово. Творчість — це як дихання: вказівники допомагають, але процес здійснюємо ми самі. Творчі спілки, у яких ми зустрічаємося як рівні, щоб розвинути власну силу, найкраще трактувати як зібрання членів племені: тут творчі істоти примножують, шанують і реалізовують творчий потенціал, який закладений у кожному з нас.
Поради
1. Збирайтеся раз на тиждень на дві-три години, дотримуючись структури дванадцятитижневого курсу навчання. Ранкові сторінки і творчі побачення є обов’язковими і для кожного учасника, і для координатора групи. Вправи виконують по черзі: кожен, і координатор теж, відповідає на запитання, а потім четверо людей щотижня діляться своїми відповідями. Таким чином наступного тижня наступні четверо людей ділитимуться своїми відповідями на запитання наступного розділу. Не показуйте свої ранкові сторінки ні учасникам групи, ні будь-кому іншому. Не перечитуйте їх, аж поки не дійдете до одного з останніх тижнів курсу, навіть якщо цього вимагатиме від вас координатор групи чи ви відчуєте внутрішній порив так учинити.
2. Уникайте самозваних гуру. Якщо й існує певна домінанта, то це повинна бути сама робота колективу людей, хто проходить курс, вдома чи деінде. Кожен є рівноправним членом цього колективу. У ньому можуть бути «вчителі», координатори, які вестимуть інших дорогою до творчого відновлення протягом дванадцяти тижнів; такі координатори повинні бути готові поділитися власним матеріалом і піти на власні творчі ризики. Це радше дискусія, а не монолог, це радше рівноправний груповий процес, а не ієрархічний.
3. Слухайте. Кожен з нас отримує з групового обговорення те, що потрібно, ділячись власним матеріалом і прислухаючись до інших. Не обов’язково коментувати те, чим діляться інші, щоб їм допомогти. Необхідно утримуватися від спроб «виправити» когось іншого. Кожна група матиме інше звучання, своєрідну колективну «пісню» творчого відновлення. Така пісня унікальна для кожного колективу — група стає наче табунець або сім’я китів, де хтось подає сигнал, а хтось відгукується, щоб визначити місце один одного. Коли ви слухаєте, дайте кожному по черзі можливість висловитися, надмірно не коментуючи те, що почули. Дуже важливо, щоб всі сиділи колом. Наша мета — спостерігати один за одним, а не один одного контролювати. Ділячись відповідями на запитання з вправ, важливо поділити групу на секції по четверо осіб: як свідчить досвід, якщо секція складається з п’яти осіб, то важко вкластися у часові рамки, а якщо своїми відповідями поділяться лише троє, то цієї інформації недостатньо, щоб мати можливість помітити контрастний досвід. Звичайно, не кожну групу можна порівну розділити на секції по четверо осіб. Просто намагайтеся дотримуватися саме такої кількості учасників у секції, коли є така можливість.
4. Поважайте один одного. Переконайтеся, що кожен учасник групи отримує однакову кількість уваги і співчуття. Кожен повинен мати можливість розповісти про свої рани та мрії. Один учасник групи не має права «виправляти» іншого учасника. Все це глибокий і потужний внутрішній процес. Єдиного правильного шляху не існує. Важлива любов. Будьте добрими до себе. Будьте добрими один до одного.
5. Будьте готові до того, що склад групи змінюватиметься. Більшість учасників закінчать дванадцятитижневий курс, але не всі. По завершенню курсу зазвичай настає період непокори або непродуктивності, і учасники повертаються до методик книжки пізніше. Коли це стається, то вони помічають, що процес відновлення не зупиняється і продовжує тривати ще протягом року, кількох років, чи багатьох років опісля навчання. Часто групи перестають існувати на восьмому-десятому тижні (творчі розвороти), тому що учасники переживають відчуття втрати, коли курс добігає кінця. Разом, як група, подивіться правді у вічі — це може допомогти вам залишитися разом.
6. Будьте самостійними. Ви не можете контролювати процес власного творчого відновлення, а чужого — і поготів. Знайте, що час від часу у вас будуть бунтарські настрої, — протягом дванадцяти тижнів ви не завжди хотітимете щоденно писати ранкові сторінки і виконувати вправи. Це нормально. Ідеально пройти цей курс неможливо, тому розслабтеся, будьте добрими до себе і приготуйтеся до захопливої мандрівки. Навіть коли вам здаватиметься, що нічого не відбувається, ви насправді змінюватиметеся з неймовірною швидкістю. Ця зміна є заглибленням у власну інтуїцію, у власну творчу сутність. Курс побудований так, щоб безпечно перевести вас до нових світів творчого усвідомлення.
7. Любіть себе. Якщо координатор групи чомусь вам не до вподоби, поміняйте спілку чи організуйте її самі. Постійно прислухайтеся до внутрішніх директив, а не зовнішніх. Ваша мета — розвинути творчі стосунки з Великим Творцем, як митець з митцем. Тримайтеся подалі від усіляких гуру. Всі відповіді на ваші запитання — усередині вас.
Слово до психотерапевтів, учителів, викладачів письменницької майстерності та інших лідерів груп тих, хто вивчає курс «Шлях митця».
Дякую за вашу чудову роботу. Попри те, що я знаю, що багато з вас використовує цю книжку, щоб координувати групи і навчати інших, я також сподіваюся й очікую, що ви на цьому не зупинитеся і використаєте «Шлях митця», аби дослідити власні творчі зацікавлення. Я заохочую вас іти за покликом власного творчого бачення і прагнути знайти свою справжню північ. Ви помітите, що, координуючи процес творчого відновлення для інших, зростаєте і самі.
