Литмир - Электронная Библиотека
Содержание  
A
A

Проста фізика. Від атомного ядра до межі Всесвіту - img_22

У мене mЗемлі становить 5,973 · 1024 кілограмів (вражає, правда?).

Зверніть увагу, що у формулі (7) уже відсутня маса скинутого тіла m. У цьому немає нічого дивного, адже маса Землі ніяк не може залежати від маси тіла, яке на неї скинули.

Вам також може бути цікаво знати, що, на думку Ньютона, середня густина Землі становить 5000‒6000 кілограмів на кубічний метр. Це не було висновком з якихось астрономічних спостережень і не мало жодного стосунку до котрогось із його законів; це була просто гіпотеза. Насправді середня густина Землі становить 5540 кілограмів на кубічний метр. Якщо дозволите записати припущення Ньютона як 5500 ± 500 кілограмів на кубічний метр, то похибка його результату складає лише 10 відсотків (дивовижно!).

Не знаю, чи сучасники Ньютона сприйняли його припущення за правду, але припустімо, що так. У XVII столітті радіус Землі вже був відомий, тому в ті часи можна було б обчислити її масу із точністю до 10 відсотків (маса — це об’єм, помножений на густину). Тоді можна було б за допомогою формули (7) обчислити G із такою самою точністю. Я розповідаю про це, бо мене захоплює думка, що якби сучасники зважили на гіпотезу Ньютона про середню густину Землі, уже в кінці XVII століття було б можливо визначити гравітаційну сталу G із точністю до 10 відсотків.

23 До речі, на екваторі це прискорення на 0,18 відсотка менше, ніж на полюсах — тому що форма Землі неідеальна. На екваторі порівняно з полюсами тіла віддалені від центра Землі приблизно на 20 кілометрів більше, тому значення g там менше. Згадані 9,82 метра на секунду у квадраті — це середнє значення.

Проста фізика. Від атомного ядра до межі Всесвіту - img_23

Скляна веселка навколо тіні Волтера Левіна на території музею deCordova в Массачусетсі. «Астрономічна фотографія дня» за 13 вересня 2004 року. Фото надав Волтер Левін.

Проста фізика. Від атомного ядра до межі Всесвіту - img_24

Стіна туману вкриває телескоп БТА на Північному Кавказі (Росія). Фото надав Волтер Левін.

Проста фізика. Від атомного ядра до межі Всесвіту - img_25

Коли туман наблизився (точно за розкладом), сонце було ще високо, і от результат — «святий Волтер». Фото надав Волтер Левін.

Проста фізика. Від атомного ядра до межі Всесвіту - img_26

Біла веселка поблизу Піка Пайкс у Колорадо. Зверніть увагу на темну смугу на внутрішньому краї — додаткову веселку. Фото надав Войтек Рихлік.

Проста фізика. Від атомного ядра до межі Всесвіту - img_27

Подвійна веселка над радіообсерваторією «Дуже велика антена» (Very Large Array) у штаті Нью-Мексико. Зверніть увагу, що в первинної веселки червона смуга розташована із зовнішнього краю, а у вторинної — із внутрішнього. Крім того, небо всередині первинної веселки значно світліше, ніж за її межами. Утім усередині вторинної веселки небо темніше, ніж за нею. Дуже темну ділянку між дугами називають смугою Александра. Фото надали Кеннет Ланг (Університет Тафтса) і Даґлас Джонсон (Обсерваторія Інституту Баттеля, Вашингтон).

Проста фізика. Від атомного ядра до межі Всесвіту - img_28

Дочка Волтера Левіна Емма холодного зимового дня безстрашно допомагає батькові створити веселку. Фото надав Волтер Левін.

Проста фізика. Від атомного ядра до межі Всесвіту - img_29

Додаткові веселки — повторювані зелені й фіолетові смуги. Фото надав Ендрю Данн.

Проста фізика. Від атомного ядра до межі Всесвіту - img_30

Глорія навколо тіні літака, фотографія Волтера Левіна. Його місце (одразу за крилами) — у центрі глорії. Фото надав Волтер Левін.

Проста фізика. Від атомного ядра до межі Всесвіту - img_31

Запуск повітряної кулі об’ємом більше мільйона кубічних метрів із Еліс-Спрінгс, Австралія. Фото надав Волтер Левін.

Проста фізика. Від атомного ядра до межі Всесвіту - img_32

Повітряна куля об’ємом мільйон кубічних метрів на висоті 45 кілометрів крізь телескоп. Фото надав Волтер Левін.

Проста фізика. Від атомного ядра до межі Всесвіту - img_33

Повітряну кулю об’ємом 960 000 кубічних метрів наповнюють газом, світанок 15 жовтня 1970 року, Мілд’юра, Австралія. Під час цього запуску група Левіна відкрила джерело GX 1+4 і його змінність із періодом 2,3 хвилини. Фото надав Волтер Левін.

Проста фізика. Від атомного ядра до межі Всесвіту - img_34

Інсталяція Отто Піне «Веселка» для закриття літніх Олімпійських ігор 1972 року в Мюнхені. У її створенні брав участь Волтер Левін (див. розділ 15). Фото надав Вольф Губер.

Проста фізика. Від атомного ядра до межі Всесвіту - img_35

Крабоподібна туманність (діаметр — приблизно 11 світлових років). Блакитне світло — це випромінювання електронів, які обертаються навколо магнітного поля в туманності. Волокна — залишки атмосфери зорі, що вибухнула в 1054 році. Із Землі туманність здається приблизно в шість разів меншою за Місяць. Фото надали NASA й команда проекту «Спадщина Габбла». Права на фото належать NASA/ESA/JPL/Arizona State University.

Проста фізика. Від атомного ядра до межі Всесвіту - img_36

Наднова SN 1987A. Три кільця на зображенні — речовина, яку викинула зоря за тисячі років до спалаху. Про найяскравіше внутрішнє кільце докладно розповідається в розділі 12. У центрі кільця видно світло від зорі, що спалахнула. Дві білі зорі не пов’язані з надновою SN 1987A. Фото надали д-р Крістофер Барроуз, ESA/STSci та NASA.

Проста фізика. Від атомного ядра до межі Всесвіту - img_37

Художнє зображення подвійної зоряної системи Лебідь X-1. Ліворуч — зоря-донор HDE 226868, що, за оцінками, приблизно в 30 разів масивніша за Сонце. Праворуч — акреціювальна чорна діра з акреційним диском, що утворився внаслідок перетікання газу із зорі-донора. Маса чорної діри приблизно в 15 разів більша за масу Сонця. Фото надали ESA, Hubble.

70
{"b":"832566","o":1}