Цінь Ши Хуан-ді припинив суперечку змахом меча.

— Замість з'ясування несуттєвого, чи не краще обговорити конкретний план?

— Місія нездійсненна! Бодай наблизитися до бункера, схованого на глибині двохсот метрів, — непросте завдання, що вже й казати про вчинення замаху. Його надто добре захищають.

— А як щодо використання ядерної зброї?

— До біса! Це ж командний бункер часів «Холодної війни» минулого століття.

— Єдиний варіант — ввести нашу людину до складу його охорони.

— І які шанси на успіх? За стільки років хоча б одна наша людина наблизилася до когось із них?

— Треба інфільтрувати свою людину на його кухню!

Ця пропозиція викликала вибух сміху.

— Не будь дурнем! Господь має розповісти нам правду, може, тоді придумаємо щось дієве.

Цінь Ши Хуан-ді відповів на останній вигук:

— Я вже просив цього в Господа, але отримав єдину відповідь: ця правда — найбільша, найважливіша таємниця Всесвіту й не може відкритися широкому загалу. Господь обговорював її з Евансом, вважаючи, що людство вже давно поінформоване.

— Тоді нехай Господь поділиться з нами певною технологією, щоб ми могли виконати його наказ!

Ця пропозиція отримала загальне схвалення, але Цінь Ши Хуан-ді зупинив галас:

— Я й про це запитував у Господа. Й неочікувано для себе не отримав миттєвої відмови, як завжди в подібних випадках.

Ці слова викликали нервове збудження, але наступною фразою Цінь Ши Хуан-ді загасив запал натовпу.

— Але по тому, як Господь дізнався про нинішнє розташування цілі, він швидко відступився, бо, за його словами, жодна з наданих нам технологій не спрацює на такий глибині.

— Він справді аж такий важливий? — поцікавився фон Нейман. У його словах чулися недостатньо приховані нотки заздрощів — він був першим Руйнівником, який зміг зламати стіну відчуження Оберненого, і звідтоді його авторитет у організації значно зріс.

— Господь дуже боїться його, — просто відповів Цінь Ши Хуан-ді.

— Я доволі довго думав про це, — почав Ейнштейн, — і вважаю, що існує лише одне пояснення такого страху: Ло Цзі представляє певну силу…

Цінь Ши Хуан-ді зупинив подальшу дискусію.

— Досить обговорювати те, чого ми не розуміємо. Краще подумаймо, як виконати вказівки Господа.

— Ніяк, бо це нереально.

— Це справді так. Жодних варіантів не бачимо.

Цінь Ши Хуан-ді побрязкав мечем об камінь, на якому стояв.

— Це завдання вкрай важливе: скидається на те, що Господь уперше зіткнувся з реальною загрозою з боку людства! І якщо ми впораємося з цим завданням, реноме ОЗТ в очах Господа надзвичайно зросте! Тут присутня еліта, кращі з кращих в усіх сферах людського життя з усіх куточків світу, тож хіба ми не зможемо відшукати спосіб вирішення цієї проблеми?! Розійдімося по домівках і ще раз усе як слід обміркуймо та передаймо свої плани й пропозиції вже іншими каналами зв'язку. Ми мусимо це зробити, і край!

Смолоскипи гасли один за одним, темрява під акомпанемент безугавного шепоту поглинала все довкола.

Слухання РОЗ за запитом Ло Цзі вдалося скликати лише за два тижні — після самогубства Тейлора й гібернації двох Обернених у центрі уваги РОЗ тепер був основний план оборони Землі.

Ло Цзі разом із Кентом чекали на початок слухань у залі для відеоконференцій. Перед ними на великому екрані з'явилася ще порожня кімната — було видно лише великий круглий стіл, знайомий усьому світові з часів Ради Безпеки ООН. Ло Цзі прийшов раніше, аби хоч якось компенсувати свою відсутність на засіданні.

В очікуванні початку трансляції він перемовився кількома словами з Кентом: запитав, як йому тут ведеться. Кент відповів, що в молоді літа три роки прожив у Китаї, тож проблем із адаптацією у нього нема. Зрештою, він не повинен, як Ло Цзі, цілодобово сидіти під землею. За ці роки він трохи забув китайську, але завдяки щоденній практиці швидко повертає навички вільного спілкування.

— Вас начебто лихоманить? — запитав Ло Цзі.

— Просто грип, — відповів Кент.

— Пташиний грип?! — із осторогою перепитав Ло Цзі.

— Ні, це якийсь легкий штам; ЗМІ повідомляли, що епідемія почалася у сусідньому місті тиждень тому. Вірус висококонтагіозний, але перебіг і симптоми захворювання не тяжкі: невисока температура, риніт, дехто може відчувати біль у горлі. Навіть не приймаючи ліків, за три дні в ліжку можна повністю одужати.

— Грип, як правило, дуже важко переноситься.

— Але не цього разу. Тут, на об'єкті, вже перехворіли багато солдатів і цивільних співробітників. Ви не помітили, що у вас інша покоївка? Вона теж захворіла, і ми підшукали заміну, щоб не заразити й вас. Але мені як вашому асистенту й відповідальному за зв'язок із зовнішнім світом підшукати заміну не так легко.

На екрані почали з'являтися делегати з різних країн; вони займали свої місця, перешіптувалися, мовби не помічаючи віртуальної присутності Ло Цзі. Голова РОЗ оголосив про початок слухань і звернувся до Ло Цзі:

— Обернений Ло Цзі, на щойно проведеній сесії Генеральної Асамблеї ООН були прийняті поправки до Закону про Обернених. Ви мали можливість ознайомитися з ними.

— Так, я їх бачив, — відповів Ло Цзі.

— То ви усвідомлюєте, що відтепер запроваджено посилений контроль і обмеження бюджетів і ресурсів, які Обернені можуть залучати для реалізації своїх проектів. Сподіваюся, у плані, поданому вами на розгляд цих слухань, враховано запроваджені зміни.

— Пане Голово, — почав Ло Цзі, — інші троє Обернених уже отримали й витратили безліч ресурсів для реалізації своїх стратегічних планів і задумів. Несправедливо накладати спеціальні обмеження стосовно мого плану.

— Обсяг залучених ресурсів насамперед залежить від самого плану. Слід зазначити, що всі плани, запропоновані іншими трьома Оберненими, не суперечили основним планам оборони Землі, а подекуди й частково збігалися з ними. Тобто й без планів Обернених відповідні дослідницькі проекти та програми все одно реалізовувалися б, хоча, можливо, й не в таких обсягах та в іншій послідовності. Сподіваюся, запропонований вами план також відповідає цим критеріям.

— На жаль, мій план жодним чином не дотичний до основного плану оборони Землі.

— Тоді, на мій превеликий жаль, обсяг ресурсів, які ви можете залучити для його реалізації, не буде значним.

— Навіть за попередньої редакції Закону обсяг ресурсів, які я міг залучити, не був аж таким великим. Але, пане Голово, це не перешкода для мого стратегічного плану — він не потребує значних витрат.

— Як і ваші попередні плани?

Слова Голови викликали сміх у деякого з присутніх.

— Навіть менше. Я повторюся: мій план майже не потребує залучення ресурсів, — спокійно відповів Ло Цзі.

— Ну тоді ознайомте нас із ним, — сказав Голова.

— Усі деталі вам викладе доктор Альберт Рінгер. Гадаю, всі присутні делегати вже отримали потрібні роздру-ковані файли. Перекажу інформацію стисло: ми знову використаємо Сонце як підсилювач радіохвиль і відішлемо послання всьому Всесвітові. Воно складатиметься з трьох простих графічних зображень і додаткової інформації, яка підтверджуватиме, що зображення — не природного походження, а створені людьми. Ці зображення так само долучаються до розданих вам файлів.

Із динаміків почувся шелест паперу — усі присутні перегортали аркуші, що лежали перед ними, розглядали загадкові зображення. Водночас їх вивели на екран: то були зовсім прості малюнки: довільні комбінації чорних крапок. Дехто з присутніх зауважив, що одна крапка на кожному зображенні ледь більша за інші, до того ж, позначена малою стрілкою.

— Що це таке? — запитав представник США, по черзі роздивляючись малюнки.

— Обернений Ло Цзі, нагадаю вам, що згідно з основоположним принципом проекту «Обернені до стіни» ви маєте право не відповідати на запитання, — втрутився Голова.

— Це — заклинання, — відповів Ло Цзі.

Шурхіт і шепіт у залі різко обірвалися. Усі присутні розвернулися до екрана. Тепер Ло Цзі знав, де він висить.