Ло Цзі задоволено кивнув:

— Я розумію. Значить, такі справи…

— Які справи? — запитав Рінгер.

Ло Цзі не відповів, натомість запитав знову:

— А як можна, зважаючи на сьогоднішній рівень технічного розвитку людства, чітко визначити й передати кудись дані про місце розташування певної зорі у Всесвіті?

— За допомогою спрямованого високочастотного електромагнітного випромінювання. Частота хвилі має дорівнювати частоті видимого спектру світла, або перевищувати її та передаватися з потужністю, не меншою за потужність випромінювання зорі. Простіше кажучи, ви примушуєте її миготіти, ніби то маяк у космосі.

— Але цей спосіб передавання інформації значно перевищує наші технічні можливості.

— О, вибачте, я не звернув уваги на ваше застереження. Зважаючи на сучасний рівень розвитку наших технологій, передати координати зорі в глибокий космос — украй непросте завдання. Насправді є лише один спосіб, але технічний рівень, необхідний для інтерпретації переданої інформації, набагато перевищує людський, і, гадаю, навіть трисоляріанський.

— Будь ласка, розкажіть про цей спосіб.

— Взаємне розташування зір — важлива інформація, якщо ми говоримо про певну частину якоїсь галактики. Координат кількох десятків зір, розміщених у певній точці галактики, мені здається, має вистачити. Отже, ми отримуємо тривимірну мапу окремої частини галактики, а треба сказати, що Всесвіт загалом — унікальний, неповторюваний об'єкт на кшталт відбитка пальця.

— Здається, я починаю трохи розуміти: ми посилаємо інформацію про місце розташування певної зорі, не відділяючи її від інших зір, і отримувач порівнює повідомлення із зоряним атласом, щоб встановити конкретну точку в просторі-часі.

— Ваша правда, але це не так просто, як здається. Отримувач повинен мати повну тривимірну модель усього Чумацького Шляху з точним позначенням усіх наявних сотень мільярдів зір і відстаней між ними. По отриманні повідомлення він мусить опрацювати гігантський масив даних, щоб відшукати вказане нами зоряне скупчення.

— Це й справді видається нелегким завданням, так само, як і спроба зафіксувати положення піщинок у пустелі.

— Насправді це значно складніше. Чумацький Шлях відрізняється від пустелі тим, що постійно перебуває в русі, й що пізніше хтось отримає передану нами інформацію, то більшою виявиться похибка отриманих координат стосовно реального положення зорі. Теоретично начебто й не складно скоригувати траєкторію та швидкість руху всіх сотень мільярдів зір нашої галактики, але на практиці… Боже мій!

— Чи зіткнемося ми з нездоланними перешкодами, відсилаючи координати?

— Це не надто складно, адже нам потрібно визначити розташування лише обмеженого числа зір. Якщо подумати й врахувати середню щільність зір у зовнішніх рукавах Чумацького Шляху, вистачить координат тридцяти з них чи навіть менше. Обсяг інформації порівняно незначний.

— Гаразд, тепер я поставлю третє запитання: скільки інших систем з екзопланетами ви вже відкрили? Здається, вже сотні?

— Поки що 512.

— Яка з них найближча до Сонця?

— 244J2E1 на відстані 16 світлових років від нього.

— Я пам'ятаю, що серійний номер планетарним системам присвоюється так: перші цифри — порядковий номер відкриття, J, E і X — вказівки на наявність у системі планет, схожих на Юпітер, планет земного типу й планет інших типів відповідно, а цифри після літер — кількість таких планет.

— Так, 244J2E1 означає, що в системі відкрито три планети: дві, схожі на Юпітер, одна — на Землю.

Ло Цзі трохи подумав і похитав головою:

— Надто близько. А якщо взяти трохи далі, наприклад... 50 світлових років, абощо?

— 187J3X1 — 49,5 світлового року від Сонця.

— Чудово. Ви можете скласти позиційну матрицю координат для цієї зорі?

— Звичайно.

— Скільки часу це займе? Мені потрібно ще щось пояснювати?

— Я цілком можу це зробити просто тут. Потрібен лише комп'ютер із доступом в інтернет. Інформацію про позиціонування 187J3X1 відносно тридцяти інших зір я зможу надати вам до вечора.

— А котра зараз година? Хіба ще не споночіло?

— Докторе Ло, ще тільки ранок.

Рінгер попрямував до сусідньої кімнати, обладнаної засобами зв'язку, а Ло Цзі викликав Кента з Чжан Сяном. Спершу він повідомив Кенту, що хоче якнайшвидше скликати позачергові слухання РОЗ щодо проекту «Обернені до стіни».

— Останнім часом слухання РОЗ відбуваються постійно, — відповів Кент. — Після подання запиту вам, можливо, доведеться зачекати кілька днів.

— Не залишається нічого іншого. Але дуже сподіваюся, що це станеться швидко. Крім того, маю ще одну вимогу: я не поїду на засідання в будівлю Організації Об'єднаних Націй, натомість братиму участь у ньому за допомогою засобів конференц-зв'язку.

Обличчя Кента скам'яніло.

— Докторе Ло, це розцінять як неповагу до учасників засідання, адже вони з'їдуться звідусіль. Це захід світового масштабу, й чи не здається вам, що ви провокуєте конфлікт?

— Це частина плану. Ви спромоглися задовольнити так багато моїх химерних забаганок, а така незначна умова становитиме проблему?

— Ви ж розумієте… — Кент затнувся.

— Я знаю, що авторитет Обернених останнім часом відчутно похитнувся, але я наполягаю на своїй умові. — Ло Цзі стишив голос, однак, чудово розуміючи, що для софонів це не має значення. — На сьогодні склалася ситуація невизначеності: якщо нічого не змінилося, я можу їхати до ООН не криючись. Але підозрюю: дещо таки сталося, я зараз у надзвичайній небезпеці й ніяк не можу погодитися на цей ризик.

Далі він повернувся до Чжан Сяна.

— Саме тому я попросив і вас долучитися до розмови. Цілком імовірно, що об'єкт, на якому нині перебуваємо ми з вами, стане ціллю для масованої атаки з боку наших ворогів. Треба підвищити рівень безпеки й посилити охорону.

— Докторе Ло, можете бути певні: ви під надійним захистом — ми під землею на глибині двохсот метрів, довкола розміщені військові частини в стані підвищеної бойової готовності, розгорнуті системи протиракетної оборони, встановлені найновіші датчики й системи сповіщення, тобто підкоп неможливий. Запевняю вас, тут цілком безпечно!

Коли вони пішли, Ло Цзі вийшов у коридор, аби розім'яти ноги й поміркувати. Він подумки повернувся до Едемського саду (хоча вже й знав назву тієї місцини, проте на самоті волів її називати, як раніше), озера й засніжених гір, бо добре розумів, що, швидше за все, до скону залишиться тут, під землею.

Він глянув на «сонячні» лампи під стелею коридору — їхнє світло не нагадувало сонячного.

Віртуальний світ Трисоляриса.

Два яскраві світила повільно пливли темним небом, засіяним зорями, а землю оповивала темрява, що вдалині зливалася з похмурим небокраєм. У непроглядному мороці чулися шурхотіння і шепіт, що долинали нізвідки, неначе безтілесні, невидимі істоти перемовлялися, сновигаючи в темряві.

Раптом щось клацнуло, й у чорній порожнечі з'явився малий мерехтливий вогник; у його тремтячому світлі з пітьми виступили три обличчя: Цінь Ши Хуан-ді, Аристотеля й фон Неймана. Вогник виявився запальничкою Аристотеля. До нього відразу піднесли кілька смолоскипів… Він запалив перший, далі спалахнули інші, й мерехтливе світло розлилося пустельною рівни-ною. З пітьми небуття виринула група людей із різних епох, які не переставали тривожно перешіптуватися.

Цінь Ши Хуан-ді став на камінь і здійняв над головою свого величезного меча.

— Господь віддав новий наказ — за будь-яку ціну ліквідувати Оберненого Ло Цзі, — промовив він.

— Ми також отримали цю звістку. Це вже вдруге Господь жадає його смерті, — відповів Мо-цзи.

— Але тепер убити його дуже складно, — додав хтось.

— Не складно, а просто неможливо.

— Якби Еванс свого часу не висунув додаткових умов для вбивства ще за першою вказівкою Господа, Ло Цзі уже п'ять років лежав би в могилі.

— Можливо, Еванс і мав рацію, бо нам не все відомо. Карма Ло Цзі добра — це допомогло йому ще раз уникнути смерті на площі перед будівлею ООН.