Полісмен і Джо — Майстер на всі руки вийшли. Повернулися вони рівно через десять хвилин.

— Ну фокусник!.. Ну маг!.. — у захваті вигукував полісмен. — Тільки вийшли на бульвар, у першого ж зустрічного за пару секунд витяг ось цю пузатеньку штучку, — полісмен показав судді гаманець. — Раз-два і — готово! Чарівник! Власним очам важко повірити, як спритно діє цей Джо.

— У кожному ділі треба трудитися чесно, — повчально прорік суддя. — Тобто... е-е... майстерно. Всього себе, як кажуть, віддавати роботі.

Полісмен вправно випотрошив гаманець і зашелестів зеленими купюрами.

— Рівно 35 доларів, сер.

— Двадцять додати до штрафу, — розпорядився суддя. — Десять доларів лишити на судові витрати, а п'ять полісмену за труди.

Джо розплатився.

Більше того, в пориві великодушності він подарував полісмену навіть гаманець.

— А тепер — іди, — велів суддя і. суворо подивився на Джо. — Та гляди мені, щоб більше — ані-ні! Негайно кинь своє ремесло. Будь чесним і справедливим, бо вдруге штраф доведеться платити вдвічі більший.

— Ясно, ваша честь! — вигукнув Джо. — Я завжди акуратно сплачую штрафи. Закон є закон, і я ніколи його не порушую.

— Молодець! Але — не забувай про чесність.

І Джо — Майстер на всі руки поклявся судді бути віднині лише чесним та порядним.

Вперше у світовій історії сьогодні жінка на Заході має більшу свободу, аніж за патріархату.

Із «Фігаро»

Ось так, мадам, чорним по білому і надруковано: маєте свободу. І маєте (якщо вірити, звичайно, паризькій «Фігаро») не просто свободу, а — більшу свободу, аніж мали ви її за часів патріархату. Отого самого патріархату, коли свавільний владика що хотів, те й чинив із своєю прекрасною половиною. І навіть, як свідчить історія, міг її — прекрасну половину, — іноді... гм-гм... відлупцювати. Відлупцювати не дуже, звичайно, ввічливо.

Недарма ж та патріархальна тиранія врешті-решт таки змушена була щезнути з історичної арени. Туди їй, як кажуть, і дорога!

Тепер жінки нарешті вільні.

Щоправда, і тепер чоловіки... гм-гм... б'ють своїх дорогих жіночок, але...

Але між брутальними стусанами свавільного патріархату і делікатно-культурним мордобоєм сучасної, високо цивілізованої епохи жіночої рівності є велика, велика різниця.

По-перше: хоч тепер жінок і тузають чоловіки, та вони, побиті, все ж мають більше свободи (див. цитату з «Фігаро»). А по-друге: побиті жінки завдяки своїй свободі можуть збиратися докупи і на високому рівні обговорювати ударну міць кулаків своїх дорогих чоловіків, про що за часів безправного патріархату навіть і мріяти не могли.

В Амстердамі вперше у світі зібрався конгрес побитих жінок. І конгрес не якийсь там провінційний, а — міжнародний! Адже в його роботі взяли участь більше двохсот делегаток із двадцяти країн Західної Європи та Північної Америки. Щоправда, зауважимо: бути делегатками амстердамського конгресу битих жінок удостоїлись честі не всі биті (таких стільки, що й Амстердам не вмістить усіх), пощастило лише тим, кого найбільше тузали чоловіки).

От! Спробували б за часів патріархату побиті жінки зібрати свій (міжнародний!) конгрес. Той патріархат провів би з ними таку виховну, м'яко кажучи, роботу, що вони і не заїкалися б більше про якийсь там конгрес.

А тепер — рівність, тепер навіть на конгрес биті преспокійно. їдуть. Більше того, по всьому цивілізованому Заходу сьогодні створено чимало притулків для жінок, котрі шукають захисту від буйних чоловіків.

В Англії таких притулків нараховується аж 120! І все ж представниця битих англійок заявила на конгресі у відчаї:

— Сто двадцять притулків у нас геть переповнені! Їх не вистачає. Потрібно ще сотні й сотні нових притулків для побитих жінок.

А за патріархату чи посміли б жінки вимагати сотні й сотні притулків? О, навіть заїкнутися б не посміли! А тому це зайвий раз свідчить, що сьогодні на Заході жінки мають «більшу свободу, аніж за патріархату».

P.S. Скільки делегаток будуть побиті після повернення додому з амстердамського конгресу битих жінок, цього навіть «Фігаро» не знає. Це, очевидно, стане відомо на наступному конгресі хоч і битих, але рівноправних жінок т. з. «вільного світу».

Діють: режисер, чемпіон з боксу, пом. режисера.

Місце дії: Захід наших днів.

РЕЖИСЕР (чемпіонові з боксу). Хеллоу, Гаррі! Сподіваюсь, аванс за майбутні зйомки ви вже одержали?

ЧЕМПІОН. Так, сер, одержав.

РЕЖИСЕР. От і добре. Коли в кишені новенькі долари, особливо приємно грати перед камерою. Але... перейдемо до діла. Нагадую вам ситуацію. Наша фірма запросила вас, чемпіона з боксу, на роль ватажка гангстерів у фільмі недарма. Ви, шановний чемпіоне, повинні показати на екрані усю свою феноменальну силу, а ваші партнери — не меншу спритність.

ЧЕМПІОН. Не з-наю, сер, як я покажу, а мої партнери вже показали спритність.

РЕЖИСЕР. Ми не починали і пробних зйомок!

ЧЕМПІОН: Але вони вже встигли украсти в мене портфель з авансом, сплаченим вашою фірмою.

РЕЖИСЕР. Невже? Взагалі подібної сцени немає в сценарії, але ж це чудово! Значить, на роль рядових гангстерів ми підібрали справді спритних хлопців.

ЧЕМПІОН. Не знаю кому, а мені ця спритність не дуже подобається.

РЕЖИСЕР. Так зате успіх майбутнього фільму забезпечений на всі сто відсотків. Це просто щастя, що нам трапились такі спритні хлопці. За участю таких артистів ми знімемо справжній кінобойовик. Та з такими хлопцями ми гори перевернемо!

ПОМ. РЕЖИСЕРА (входячи). Мушу вам сказати, сер, що вже немає чим гори вернути. Хлопці, запрошені на роль гангстерів, обікрали нашу студію.

РЕЖИСЕР. Що за жарти?

ПОМ. РЕЖИСЕРА. На жаль, сумний факт, сер. Студію обчистили до останньої цурки. Всю апаратуру, речі і навіть сейфи хлопці повантажили на машини і зникли невідомо куди.

РЕЖИСЕР. Дозвольте... е-е... Серед білого дня? Але ж студію охороняють?

ПОМ. РЕЖИСЕРА. Так, охороняють. Але вони вивезли майно й апаратуру під виглядом виїзду на натурні зйомки. Вони заздалегідь підробили відповідні документи.

ЧЕМПІОН (режисеру). Вітаю вас, сер. Успіх фільму забезпечений на всі сто відсотків. Дарма, що обікрали студію, зате хлопці на роль гангстерів трапились справді спритні. Боюсь, що це були справжні гангстери.

Один американець із штату Майамі, торгові справи якого були зовсім кепські, вирішив продати єдине, що в нього ще лишилося... власну душу.

Одне слово, дожився чоловік до ручки!

Але кожен товар потребує відповідної реклами, тож невдаха-комерсант вмістив у місцевій газеті таке лаконічне і красномовне оголошення в стилі «вільного світу»:

«Продам душу в хорошому стані».

І — крапка.

Коротко й інтригуюче.

Чекати покупців довелося недовго. Незабаром на адресу незвичайного бізнесмена посипалися десятки пропозицій від бажаючих купити оптом його дефіцитний товар.

Їх назбиралося аж дев'яносто шість.

Одразу ж розчаруємо читачів: серед покупців продажної душі не виявилося жодного представника чортівсько-диявольської братії. Чи в наш час чорти та дияволи так збідніли, що не мають чим заплатити за душу, чи, може, до їхньої пекельної резиденції не доходять газети, але нечисті душолови зберігали могильну мовчанку.

Не відгукнулися і не вислухали умов продажу й місцеві невропатологи, як того слід було чекати.