Ще один заг╕н C.E.L.L., що трапився по дороз╕, нав╕ть не зрозум╕в, що сталося. Уже навчений г╕рким досв╕дом, Церес нав╕ть не став ховатися, а як сл╕д роз╕гнався, приземлившись прямо посеред ╖хньо╖ колони. Неспод╕вана атака призвела до двох труп╕в, як╕ утворилися внасл╕док дружнього вогню. Ну а пот╕м все закрутилося в рукопашному бою. Не вм╕ючи користуватися ╖хньою збро╓ю, Церес переключився на п╕д╕бран╕ з труп╕в нож╕. П╕сля тесака ц╕ зал╕зячки в масивних руках виглядали ╕грашками. Коротке лезо було абсолютно непристосоване для фехтування, тому залишалося лише наносити колюч╕ удари в найб╕льш вразлив╕ точки й одразу переключатися на наступного ворога. Ефективн╕сть такого п╕дходу була невисока, адже людина - дуже живуча ╕стота, ╕ нав╕ть ст╕каючи кров'ю з перер╕зано╖ горлянки, деяк╕ умудряються продовжувати стр╕ляти. Залишивши двох таких недобитк╕в позаду, хлопець зрозум╕в, що голими руками в╕н завдасть значно б╕льше травм, н╕ж махатиме ус╕лякими ножами. Сюди краще п╕д╕йшов би меч ╕з довгим загнутим лезом, яким можна наносити удари на ходу, не зупиняючись.
Роздуми перервало завивання двигун╕в чергового л╕туна. Велика неповоротка машина молюск╕в намагалася в╕д╕рватися в╕д двох ран╕ше не бачених, схожих на бабки апарат╕в. Логотип C.E.L.L вказував на ╖х людське походження. Випустивши по ворогу ц╕лий р╕й ракет, вони швидко розвернулися ╕ зникли, а п╕дбитий прибулець зачепився за будинок ╕, в╕дстреливши десантн╕ капсули, завалився прямо на автостоянку перед Цересом. Обходити було вже н╕коли, та й прибульц╕ встигли пом╕тити ворога, тому хлопець продовжив р╕занину.
Але цього разу все було зовс╕м ╕накше. Ран╕ше туп╕, ц╕ створ╕ння стали д╕яти б╕льш обережно та скоординовано. ╤ якщо ще вчора... Так, краще рахувати час в кожному св╕т╕ по-сво╓му. Якщо вчора Церес був готовий вийти проти парочки молюск╕в нав╕ть врукопашну, то тепер нав╕ть у брон╕ в╕н би постер╕гся нападати на них в╕дкрито. Ув╕мкнувши камуфляж, хлопець зача╖вся за дорожн╕м в╕дб╕йником, ╕ взявся спостер╕гати за сутичкою людей ╕з молюсками. ╤ побачене його зовс╕м не радувало. Тепер прибульц╕ використовували не лише зброю, а й не гребували застосовувати власн╕ к╕нц╕вки. ╥хн╕ гнучк╕ щупальця виявилися довол╕ сильними, аби п╕дняти людину. А один, особливо великий молюск носив ╕з собою широкий щит, яким прикривав сво╖х менших побратим╕в. Його не одразу взяв нав╕ть станковий кулемет. Менш н╕ж за хвилину семеро молюск╕в роз╕бралися ╕з колоною солдат. Вц╕л╕ло лише дво╓ створ╕нь: здоровань та його командир - вже знайомий Цересу невеликий молюск ╕з зарядженою бронею. Згадавши свою попередню сутичку, хлопець п╕д╕брав з т╕ла найближчого солдата аж ш╕сть вибухових кульок, як╕ виявилися гранатами, ╕ жбурнув ╖х п╕д ноги прибульцям. В╕н не одразу зрозум╕в, що руки сам╕ висмикнули к╕льця, а шолом прораховував тра╓ктор╕ю ╖х польоту. Молюски встигли т╕льки опустити сво╖ потворн╕ пики до незнайомих предмет╕в, як ╖х нафарширувало осколками. Малого рознесло одразу, а от здорованя врятував його щит. Вирахувавши м╕сце метальника гранат, здоровило запустив туди ракету, але хлопець уже прискорився й поливав ворога свинцем з╕ щойно п╕д╕браного автомату. Як виявилося, ззаду ц╕ тварюки було особливо вразлив╕. Яким би крутим не був молюск, його 'потилиця' завжди залишалася в╕дкритою для к╕лькох в╕льно звисаючих щупалець. Тому довга черга, випущена майже впритул, зробила з молюска фарш. В пам'ят╕ одразу спливла рекламка японського ресторану класично╖ кухн╕ з морепродукт╕в. Там же був зображений аристократ в багатому вбранн╕ та мечем на пояс╕. Катану ╕з собою тягати було б складно, а от танто для цього костюму та манери бою Цереса п╕д╕йшов би ╕деально. Треба буде поц╕кавитися в когось м╕сцем знаходження того ресторанчику - може там п╕дкажуть, де можна розжитися такою збро╓ю?
Вже збираючись ╕ти, Церес пом╕тив те, що вже н╕як не спод╕вався тут побачити - еф╕р! Ледь пом╕тний туман стелився по земл╕ в╕д залишк╕в кальмар╕в. П╕д╕йшовши до одного з труп╕в, хлопець спробував зачерпнути трохи еф╕ру в долон╕, але той просто всмоктав ц╕нну речовину в себе, а голос в шолом╕ заговорив: 'Отримано нов╕ матер╕али. Обробка даних завершена. Асим╕льовано 0,5 мг нанокатал╕затора. Для модиф╕кац╕╖ костюму п╕д параметри нового користувача потр╕бно 23 мг. Рекомендац╕я: продовжуйте зб╕р матер╕алу.'
Не бажаючи даремно витрачати час, Церес знову взявся за н╕ж, ╕ почав патрати щойно забитого здорованя, буквально вимазуючи себе в його кров╕ та тельбухах. Нарешт╕ жадан╕ 25 м╕л╕грам катал╕затора були отриман╕ й костюм запустив процес п╕дгонки. Тайто подумав, що можна перейти ╕ до ╕нших т╕л, але т╕ вже почали розкладатися, ╕ еф╕ру з них отримати майже не вдалося. Плюнувши на втрачений скарб, Церес п╕дхопив одну ╕з рушниць, на автомат╕ закинув ╖╖ соб╕ за плеч╕, ╕ т╕льки п╕сля цього зрозум╕в, що костюм знову зажив сво╖м життям, передаючи хлопцев╕ непритаманн╕ йому ран╕ше рефлекси.
'Прискорен╕ рефлекси на стад╕╖ закр╕плення.' - в╕дпов╕в на незадане питання шолом костюму. Ще к╕лька раз╕в покрутивши в руках р╕зноман╕тн╕ предмети спорядження солдат, Церес в╕дкрив для себе багато нового, в тому числ╕ й нев╕дом╕ ран╕ше прийоми роботи з тим-таки ножем. Не ризикнувши перев╕ряти нов╕ зд╕бност╕ п╕д час бою, в╕н знову п╕рнув п╕д камуфляж ╕ продовжив св╕й шлях.
М╕сце, до якого ц╕лий день добирався хлопець, виглядало як звичайний житловий будинок: брудна червона цегла, десять поверх╕в, вибит╕ в╕кна. Якби не знати, що тут хтось живе - можна було б легко пройти повз. Але в╕зор ч╕тко вказував на одну ╕з квартир на сьомому поверс╕. Вже заходячи в п╕д'╖зд, Церес задумався над тим, ск╕льки часу мали витрачати жител╕ будинку, аби п╕дн╕матися на верхн╕й поверх. На щастя тут був л╕фт.
Т╕льки пройшовши саморобний шлюз, хлопець зм╕г зайти в квартиру. В дверях його зустр╕в той самий чолов╕к, з яким в╕н розмовляв вранц╕. Нейтан Гулд, як п╕дказав йому в╕зор, виявився невисоким худим чолов╕ком ╕з втомленим, давно неголеним обличчям, поранений в ногу, через що пост╕йно шкутильгав. ╤ попри все це в╕н надзвичайно активно стрибав навколо Цереса ╕ ус╕ляко демонстрував свою рад╕сть.
- Ну нарешт╕! - вигукнув той, по другому колу обб╕гаючи хлопця. - Пов╕рити не можу: я багато рок╕в займався нанокостюмом, ╕ лише зараз вперше бачу його вживу! Хм... На екран╕ ти здавався мен╕ б╕льшим. Ну ╕ нехай, так нав╕ть краще, правда? Ти проходь, влаштовуйся, а я поки зберу реч╕.
Церес спробував жестами пояснити Нейтану, що в╕н не той, за кого його сприймають, але чолов╕к н╕чого не зрозум╕в. Спроба написати на папер╕ також виявилася невдалою - чолов╕к не знав японсько╖, а перекладач працював лише в один б╕к. Через десять хвилин безусп╕шних спроб встановити контакт, Гулд в╕дмахнувся в╕д хлопця, продовживши займатися сво╖ми справами.
- Так, я сво╖ реч╕ з╕брав. Тепер залишилося лише роз╕братися з╕ збоями в тво╓му костюм╕, ╕ можна в╕дправлятися.
- ...?
- Давай сюди. Вмощуйся у капсулу, ╕ займемося тво╓ю д╕агностикою.
Те, що в╕н назвав капсулою, б╕льше нагадувало кр╕сло з╕ щитками для рук та н╕г. Вс╕вшись в нього, Церес дозволив ╖м охопити сво╓ т╕ло, п╕сля чого костюм почав виводити перед очима як╕сь незнайом╕ команди. Рефлекторно спробувавши повернути голову, аби краще роздивитися написи, хлопець знову в╕дчув парал╕ч. Т╕ло було повн╕стю знерухомлене. Натом╕сть на екран╕ перед Нейтаном з'явилося зображення його - Цереса на пляж╕. Це був запис ╖хньо╖ з Пророком розмови. Переглянувши його до к╕нця, Гулд взявся схвильовано б╕гати по к╕мнат╕, натикаючись на р╕зноман╕тний мотлох. Тайто нав╕ть подумав, що в╕н ╕ сам виглядав так само, коли т╕льки-т╕льки отямився в ц╕й брон╕.
- Ох, ну чому саме зараз? - застогнав чолов╕к, знову падаючи в кр╕сло. - Слухай хлопче, я не знаю хто ти, ╕ чому Пророк дов╕рив тоб╕ св╕й костюм. Ти ж такий самий цив╕льний як ╕ я, правильно? Не намагайся в╕дпов╕дати, тв╕й модулятор ще не налаштований. Давай я тоб╕ зараз все тоб╕ розкажу, ╕ ти сам зрозум╕╓ш, в яке лайно потрапив.
Нейтан щось поклацав ╕ на ст╕н╕ почали з'являтися зображення уже знайомих Цересу молюск╕в.
