- Ясно.

- Йди до головних портових вор╕т. Там скажеш, що тебе послала королева Лашура. Я п╕дтверджу, ╕ тод╕...

Так продовжувалося к╕лька хвилин. Вислухавши ус╕ ╖хн╕ поради, я прихопив коробку ╕з зарядами ╕ вирушив у порт, щоб наповнити ╖х еф╕ром. Ну ╕ ще для чогось, хе-хе-хе... Замр╕явшись, я зовс╕м перестав сл╕дкувати за навколишн╕м простором. А даремно, тому що к╕льком учням явно було нудно, ╕ вони вир╕шили розважитися за м╕й рахунок. Даремно. Отямився я, коли ╤НК в╕драпортував про усп╕шно в╕дбиту атаку. Озирнувшись довкола я побачив лише розкидан╕ т╕ла.

- Що тут в╕дбува╓ться?! - почувся голос яко╖сь наставниц╕.

- Не знаю. - ╕м╕ту╓мо розгублен╕сть ╕ трохи розтягу╓мо слова, ╕накше не пов╕рять. - Йшов. Задумався. Вдарили. Отямився - вже лежать.

- Це неправда! Ми до нього не л╕зли! В╕н сам... - пискнула одна ╕з особливо нахабних учениць.

- Сам? Напав? - якось дуже п╕дозр╕ло покосилася на мене наставниця, явно не дов╕ряючи верс╕╖ учениць. - Вас двох (пан╕ Сеф╕ до уваги не беру) в╕дгамселив якийсь слуга? Та ще й молодший за вас? Не в╕рю.

- Але це правда! Ми...

- Так, це правда. - перебив я ученицю, вдаючи селюка. - Я просто йшов. Н╕кого не ч╕пав.

- Тихо! - гаркнула на нас наставниця, заплутавшись у показаннях. - Слуга, допоможи ╖м д╕статися до лазарету! Д╕знаюся, що по дороз╕ знову поцапалися - вс╕х в╕дправлю до ╕золятора.

А все сталося наступним чином: тро╓ д╕вчат з╕ старших клас╕в захот╕ли 'примкнути' мене до сво╓╖ компан╕╖. Одна з них ╓ дочкою яко╖сь високо╖ чиновниц╕, а дво╓ ╕нших нещодавно отримали статуси лицар╕в (перекачан╕ д╕вки - це страшно). ╤ вони вир╕шили скористатися сво╖м статусом. А коли я в ╕гнор╕ пройшов кр╕зь ╖хн╕й стр╕й, не в╕дпов╕даючи на запитання, вони вир╕шили мене провчити ╕... ╤НК, як ╕ вчора, прийняв перший удар на себе. Сприйнявши щойно видан╕ ╕нструкц╕╖ на св╕й рахунок, в╕н спочатку спробував перейти у камуфляж - не вийшло. Спробував втекти, але вступив у якийсь клей, розлитий по брук╕вц╕. ╤ сталося те, що сталося: ╤НК перейшов у бойовий режим. Одну нападницю приголубив долонею по потилиц╕ так, що та поц╕лувала клумбу, а ╕нша полет╕ла через мою спину кудись вб╕к. Аристократка постраждала найменше, вона лише зловила свою л╕таючу подругу. Я ж встиг повернутися на курс ╕ нав╕ть зробити к╕лька крок╕в перш, н╕ж щось збагнув. ╤ поки я усв╕домлював щойно ско╓не, на шум приб╕г викладач. Зрозум╕ло, що прикле╓н╕ до взуття кам╕нц╕ не дуже п╕дходять образу агресора, але й побиття учн╕в залишити без уваги наставниця не могла. Ц╕каво, що мен╕ тепер за це буде?

Закинувши на плече любительку клумб, я п╕дхопив п╕д руки ╕ншу й, гепаючи кам╕нцями на ногах, рушив у напрямку лазарету.

Цив╕льна на плеч╕ заворушилася ╕ спробувала мене вкусити за руку. Довелося легенько дати ╖й в голову, щоб не буянила. Друга натяк зрозум╕ла, ╕ не опиралася конвою. Третя щось намагалася погрожувати мен╕... Даремно. Я ж незграбний. Обернувся на звук, а вона уже лежить ╕з в╕дбитком д╕вочого черевика на обличч╕ - певно зачепив непритомним т╕лом, коли розвертався. Ледве п╕днялася ╕ спробувала повторити, як я випадково сп╕ткнувся ╕ ми втрьох, м╕цно скр╕пленою докупи компан╕╓ю повалилися на нашу аристократку. П╕сля такого важкого натяку пан╕ рот уже не роззявляла до самого госп╕талю, а там уже й сан╕тари... Точн╕ше ц╕лител╕ приб╕гли й забрали поранених. На мене уваги не звернули, а просто почали п╕дн╕мати решту персоналу. Певно згадали м╕й минулий в╕зит, коли злягла половина Академ╕╖. Щось я надто часто став сюди нав╕дуватися. Мен╕ самому вже пора л╕куватися, а я й дос╕ цив╕льних на горбу тягаю.

До реч╕ про здоров'я: якого д╕дька у мене не спрацював камуфляж? Р╕вень розгортання систем уже 99,6%, а значить в╕дхилень в╕д норми бути не повинно. Н╕, з цим т╕лом явно щось не в порядку. Я пом╕няв к╕лька нос╕╖в, ╕ на жодному з них костюм так не глючило, як тут. Дилема. Якщо я ╕ дал╕ так пригн╕чуватиму т╕ло, то перетворюся на живий труп, ╕ в якийсь момент боти просто в╕дмовляться виконувати свою роботу ╕ непридатному середовищ╕. А якщо я цього робити не буду, то знову втрачу контроль над системами. Мен╕ так скоро доведеться лягати в реан╕мац╕ю. Та що там скоро - вже треба! А у мене ще й ресурси не заготовлен╕, тобто я знову буду мучитися в╕д нестач╕ катал╕затора. Значить перед л╕куванням мен╕ в будь-якому випадку доведеться виростити базу.

Та що ж це таке?! У мене склада╓ться таке враження, н╕би щось не пуска╓ мене до корабля - пост╕йно виникають р╕зноман╕тн╕ обставини, мене в╕двол╕кають, змушують займатися чужими проблемами... Н╕, так д╕ло не п╕де! Начхати на насл╕дки, але я туди доберуся! Прямо зараз, поки ще начальство не приперлося.

Камуфляж активувався вмить, без зайвих спецефект╕в. Ус╕ системи працюють нормально. Т╕ло також функц╕ону╓, наск╕льки це ще можливо. Скидаю простий жучок, аби бути в курс╕ под╕й. Швиденько вислизаю ╕з лазарету, скидаю баласт у вигляд╕ кам╕нц╕в й мчу до вже знайомого св╕тлового колодязя. Це найближчий шлях до пристан╕, хоча я впевнений, що на ньому сто╖ть сигнал╕зац╕я - начхати! Наче на крилах прол╕таю увесь зворотн╕й шлях ╕ опиняюся на стоянц╕ корабл╕в. У зв'язку з ╕нцидентом б╕льш╕сть корабл╕в з╕гнали ближче один до одного, аби ╖х було зручн╕ше охороняти. Через секунду по велетенському прим╕щенн╕ порту розл╕та╓ться звук сирени - моя здогадка про сигнал╕зац╕ю виявилася в╕рною. Стрибаю по вантажних контейнерах. Ось уже видно носову частину мо╓╖ майбутньо╖ моб╕льно╖ бази. Все навколо заповнено людьми в рясах - напевно тутешня служба безпеки. Прослизнути повз них легко, от т╕льки тепер будь-як╕ зм╕ни ландшафту на остров╕ одразу пом╕тять. Доведеться розгортати базу п╕д поверхнею, а терм╕нал вивести назовн╕ т╕льки п╕сля початку ремонтних роб╕т. Б╕льше н╕чого не забув?

Стоп! Що я роблю? Зда╓ться мене знову перемкнуло. Якщо в╕рити результатам д╕агностики, то з кожним днем орган╕чний мозок все б╕льше переважа╓ над синтетичним. Мене це не влаштову╓, а самост╕йно виправити ситуац╕ю я не можу. К╕лька хвилин тому я роз╕злився ╕ без роздум╕в рвонув виконувати сво╓ одномоментне бажання. Це дуже погано. А якби я роз╕злився на когось - п╕шов би влаштовувати р╕зню? Н╕, треба зл╕зати з цього примхливого т╕ла якомога швидше. Покласти його в капсулу, провести повне обстеження, зробити нарешт╕ лоботом╕ю ╕ стимулювати р╕ст - д╕стало вже б╕гати коротуном. А щоб отримати капсулу, потр╕бна база. А щоб отримати базу, треба нарешт╕ посадити ╖╖ зародок, що поверта╓ мене до нин╕шньо╖ ситуац╕╖. Хех, в╕дчуваю себе божев╕льним. Якщо подумати, то так воно ╕ ╓: роздво╓ння особистост╕, шизофрен╕я, яскраво виражен╕ риси ман╕яка... Хоча останн╓ у мене було ╕ ран╕ше.

Отже, я на позиц╕╖. Повн╕стю глушимо роботу вид╕льно╖ системи ╕ переходимо у бойовий режим. Тепер у мене ╓ п╕втори хвилини чисто╖ св╕домост╕ без почутт╕в, поки т╕ло не почне руйнуватися. Ось ╕ ще одна причина зм╕нити нос╕я - надто мала витривал╕сть орган╕зму. Камуфляж працю╓ прекрасно, але для зниження ризику сл╕д рухатися в т╕н╕. Т╕ло напружене, ╕ готове д╕яти. Чую кваплив╕ кроки одного ╕з охоронц╕в. Проходить в метр╕ в╕д мене, н╕чого не пом╕тивши. Важлива деталь - в╕н пост╕йно озирався ╕ поглядав на якийсь амулет. Можливо це ╕ндикатор. Потр╕бно взяти для анал╕зу. Р╕зкий удар ребром долон╕ в шию, ╕ оглушений кл╕рик ос╕да╓ на землю. Ловлю його ╕ в╕дтягую в т╕нь. Амулет у форм╕ хрестика поверх кола, важкий, на дотик нагаду╓ металокерам╕ку. На к╕нчиках хреста жовт╕ капельки, одна з яких св╕титься. Повернув амулет ╕ншим боком, не зн╕маючи його з непритомного т╕ла. Так ╕ ╓ - капельки з мого боку завжди св╕тяться. Св╕тяться слабо, майже непом╕тно. На секунду зн╕маю камуфляж ╕ ╕ндикатор спалаху╓ сяйвом. Значить амулет сприйма╓ один ╕з вид╕в мого випром╕нювання. Можливо в╕н працю╓ саме в тому д╕апазон╕, в якому в╕дбува╓ться живлення нанобот╕в. Треба роз╕братися. П╕зн╕ше. Зн╕маю амулет. Н╕чого не сталося. Випром╕нювання в╕д артефакту теж нема╓, але з собою на вилазку брати нев╕домий предмет не ризикну - хто його зна╓, що ще туди могли запхати? Ховаю його в брук╕вц╕, в щ╕лин╕ м╕ж кам╕нням ╕ присипаю землею. М╕сце запам'ятав, сл╕д╕в не залишив. Можна вирушати. Дочекавшись, доки в рад╕ус╕ десяти метр╕в н╕кого не буде, долаю в╕дстань до острову.