- Вона пот╕м тоб╕ розкаже. - перервала мовчанку королева, ╕ додала, - Якщо захоче. Б╕льше питань нема╓? Тод╕ повернемося до нашо╖ угоди. - ну от, знову ув╕мкнула в соб╕ королеву, це в╕д батьк╕в передалося, чи що? - Слугою ти бути не хочеш. ╤нших ваканс╕й у мене при двор╕ нема╓, х╕ба що... - Ох не подоба╓ться мен╕ ╖╖ посм╕шка. Лашура оглянула мене з голови до н╕г, посмикала мереживо на рукавах, об╕йшла довкола. Що вона задумала? - Знаю! Кайя, як ти дивишся на те, щоб зробити його...

Кайя нахилилася до королеви ╕ вони деякий час переш╕птувалися. Мен╕ теж було ц╕каво, тому я одразу ж п╕двищив чутлив╕сть м╕крофон╕в ╕ д╕знався, що мене збираються перетворити на...

На кого?! ╥й що, жити набридло?! Але н╕, вона ж дитина. У ╖╖ в╕ц╕ так╕ вит╕вки ╓ нормою. Якщо подумати, для мене це д╕йсно непоганий вар╕ант. З мо╖ми можливостями розважати народ не проблема, ╕дей у мене повно, ╕з рекв╕зитом та фокусами теж проблем нема╓. Я зможу спок╕йно посилати л╕сом аристократ╕ю, не боячись покарання, критикувати Лашуру та багато чого ╕ншого... От т╕льки один пункт мен╕ не подоба╓ться. Значить сл╕д погоджуватися на попередню пропозиц╕ю, доки вони не придумали ╕ще щось г╕рше.

- Я згоден.

- Що-що?

- Згоден бути поруч. Як ти хот╕ла. Мен╕ не складно. Не суперечить планам. - як же ╕нод╕ складно говорити двома словами.

- А чому ж ти щойно з╕рвався?

- Потр╕бен був прив╕д. Для конфл╕кту. Теж хот╕в перев╕рити. Перев╕рив, як бачиш. Але маю умови. Дв╕. Перша: мо╖ ╕нтереси - первинн╕. - одразу ж заспокоюю Лашуру до того, як вона скаже бодай слово. - Не хвилюйся. ╤нтереси надто глобальн╕. З тво╖ми не перетинаються. Якщо таке станеться - ти д╕зна╓шся першою.

- Чогось такого я в╕д тебе й чекала.

- Друге. Мен╕ потр╕бен пров╕дник.

- Хто?

- Ти. - тицяю в Кайю ╕ дивлюся на ╖╖ реакц╕ю: обличчя червон╕╓, оч╕ наливаються кров'ю, меч в руках уже дрижить в╕д напруги!

- ╤ все? - д╕вчина вже готова кинутися на мене нав╕ть без меча, з голими руками. - А наш остр╕в тоб╕ часом не потр╕бен?

- Н╕. - вдаю, н╕би не почув ╕рон╕╖ в голос╕. - Мало корист╕. Культуру не вивчу. Технолог╕╖ не досл╕джу. Ти - даси б╕льше. Все розкажеш. Все покажеш.

- Хвилинку, то тоб╕ потр╕бна лише ╕нформац╕я про наш св╕т? - здогадалася Лашура. - Чому ж одразу не сказав?!

- Завжди беру сам. Тв╕й дозв╕л - не потр╕бен.

- Ага, а коли не можеш взяти - одразу ж б╕жиш назад!

- Можу. Так нав╕ть прост╕ше.

- Але? - продовжувала допитуватися королева.

- Нудно. З вами весел╕ше.

- Аргумент прийма╓ться. Ну добре. Тод╕ ╕ в мене до тебе буде умова: ти навчиш Кайю сво╖х прийом╕в. Згоден?

- Так.

- В╕таю тебе в рядах п╕дданих корол╕вства Шатерей, Кейнс╕ Масаке. ╤ постарайся не дуже вид╕лятися. Хоча б деякий час.

- Н╕чого не гарантую. Можна Кей. Просто Кей.

- Н╕, тебе таки треба було не у слуги записувати, а до блазн╕в. Дивись, бо можу й передумати.

Нарешт╕ ми вийшли на б╕льш-менш вц╕л╕лу д╕лянку, де ╕люз╕╖ вже не закривали небо. ╤ ось тут я вже в╕дверто завис. Кайя спец╕ально для мене коментувала усе побачене. Разом ╕з нами на р╕зн╕й висот╕ лет╕ли найр╕зноман╕тн╕ш╕ пов╕трян╕ корабл╕. Деяк╕ були схож╕ на паровози, ╕нш╕ нагадували риб, к╕лька вантажних суден узагал╕ не були схож╕ н╕ на що, обв╕шан╕ контейнерами наче вал╕зами. ╤ увесь цей натовп рухався по широк╕й прям╕й ущелин╕, на ╕ншому к╕нц╕ яко╖ видн╕лася величезна б╕ла споруда. Це й була Свята земля - створена божеством Сейку ╕ охоронювана церквою територ╕я. Це чимось нагаду╓ Ватикан: н╕би й несерйозне утворення, але його думка багато значить для б╕льшо╖ частини св╕ту. Окр╕м цього там знаходиться Академ╕я, в як╕й збираються для навчання майбутн╕ лицар╕. Зв╕сно ж аристократ╕я вважала престижним в╕дправити туди ╕ сво╖х нащадк╕в, але це було лише бонусом. Саме там Ханл╕ та Кайя проведуть наступн╕ к╕лька рок╕в. Лашура також там навча╓ться, але лише через св╕й статус, адже звання лицаря можна отримати лише в╕д природи. Як виявилося, ╖хня дружна компан╕я була зв╕льнена в╕д урок╕в на час коронац╕╖, за що вони мали доставити на Святу землю якийсь важливий вантаж.

Також ╕снували деяк╕ правила в╕дв╕дування Свято╖ земл╕. Для кожно╖ категор╕╖ гостей ╓ сво╖ ворота: дво╓ нижн╕х призначен╕ для вантаж╕вок, середн╕ - для аристократ╕╖, а Велик╕ Ворота - для представник╕в корол╕вств. Саме до останн╕х ╕ пролягав наш курс. Су-Ван, як називався наш л╕таючий остр╕в, мусив п╕днятися на максимальну висоту, аби ув╕йти туди. Як виявилося, ми увесь цей час знаходилися у майже невидим╕й субстанц╕╖, яка проявила себе лише на сво╖й меж╕ ╕з чистим пов╕трям. Коли к╕льця-генератори нашого л╕таючого острову торкнулися цього бар'╓ру, уся його нижня поверхня вкрилася полярним сяйвом. Водночас мо╖ сенсори наче сказилися, пов╕домляючи про в╕дключення зовн╕шнього джерела енерг╕╖. Стоп, якого джерела? Я ж... Але ж д╕йсно, за увесь цей час я жодного разу не в╕дчував нестач╕ енерг╕╖! Це в перш╕ м╕сяц╕ свого ╕снування у вигляд╕ костюму я мусив економити буквально на всьому. Але пот╕м я зб╕льшив к╕льк╕сть модуль-генератор╕в ╕ назавжди забув про таку незручн╕сть. Тут я уже не мав ус╕х сво╖х напрацювань, обходячись м╕н╕мальним функц╕оналом базових можливостей нанокостюму та прим╕тивною орган╕чною п╕чкою, в живот╕. Придивившись уважн╕ше я пом╕тив, що нижн╕й шар атмосфери трохи мутн╕ший за чисте пов╕тря, ╕ пом╕тити це можна лише згори. А я вже боявся, що то у хлопця з очима проблеми!

Кайя пояснила мен╕, що це явище назива╓ться морем Ахо, ╕ воно вкрива╓ б╕льшу частину земно╖ поверхн╕. Речовина, яка плава╓ у пов╕тр╕, отримала назву 'еф╕р'. Майже ус╕ механ╕зми на св╕т╕ використовують для сво╓╖ роботи його енерг╕ю, як ╕ Су-Ван. А тому п╕днятися на б╕льшу висоту можна х╕ба що п╕шки в горах.

- Ваша Величн╕сть, ми отримали дозв╕л ╕ готов╕ до входу на Святу землю. - почувся над островом чийсь голос.

- Починайте. - тихо сказала Лашура, але нев╕домий опонент ╖╖ почув.

Розташувавшись прямо навпроти Великих вор╕т, Су-Ван склав химерн╕ крила на сво╖й основн╕й частин╕, ╕ пов╕льно став зал╕тати у прох╕д. Зблизька ця споруда д╕йсно вражала. ╤ якби я ран╕ше не бачив, на що здатн╕ цефи - дивився б ╕з в╕дкритим ротом. Свята земля знаходилася на високому плато, оточеному з ус╕х бок╕в глибоким, не менше двохсот метр╕в каньйоном. Одна його ст╕на була повн╕стю зайнята буд╕влями та причалами для корабл╕в. Сам╕ ж ворота до останнього моменту були закрит╕ ф╕гурними стулками, але щойно вони почали розходитися, як я ледве не стрибнув за укриття - надто вже схожими вони були на шлюзи цефалопод╕в, п╕сля яких мене зазвичай зустр╕чала важка артилер╕я. Це враження т╕льки посилювала висока арка ╕з п╕дв╕шеним в центр╕ вогником - явно емблема церкви, яка до болю нагадувала рамку кол╕маторного приц╕лу. Кайя пом╕тила як я смикнувся, але н╕чого не сказала.

Проходячи по сам╕с╕нькому краю моря Ахо, ми заходили у величезний порт для таких же пов╕тряних г╕гант╕в, як ╕ наш. Щойно остр╕в пришвартувався, ми перейшли на невелику л╕таючу платформу, яка перевезла нас на причал, ╕ дал╕ вже п╕шли п╕шки. Йти було далеко, тому Кайя ╕нструктувала мене щодо мо╖х нових обов'язк╕в. Принаймн╕ намагалася, пост╕йно поглядаючи на мо╖ кист╕ рук, де й дос╕ видн╕лися шрами в╕д проходу к╕гт╕в. Я ж думав над тим, як вир╕шити свою маленьку проблемку ╕з нестачею ресурс╕в для в╕дновлення.

Найпрост╕ший спос╕б отримати усе необх╕дне - нав╕датися на звалище. Був би я на Земл╕ ХХ стол╕ття - так би й вчинив, але тут... Це все одно, що в середньов╕чч╕ шукати металобазу. Тут нав╕ть близько не пом╕тно тако╖ концентрац╕╖ ресурс╕в, яка мен╕ потр╕бна. А потр╕бна мен╕ зараз орган╕ка. Дуже-дуже багато орган╕ки, зникнення яко╖ н╕хто не пом╕тить. Рвонути в л╕с? Це вар╕ант. Конструкц╕йн╕ наноботи можна отримати ╕з будь-яко╖ орган╕ки, нав╕ть ╕з рослин, якщо ╓ достатньо часу, проте вони не можуть в повн╕й м╕р╕ виконувати функц╕╖ ╕нтелектуальних. Аби виконувати одну ╕ ту ж функц╕ю, ╖хн╓ сп╕вв╕дношення ма╓ складати не менше 1200 до 1. У нормальному вигляд╕ моя вага склада╓ близько 100 кг. Можна в╕дмовитися в╕д ус╕х зайвих опц╕й ╕ зменшити цей показник до 80 кг, але в результат╕ зам╕ни все одно вийде майже сто тонн орган╕ки. Додайте сюди ще ст╕льки ж води, як середовища для роботи нан╕т╕в. От ╕ виходить, що для збереження власного розуму мен╕ доведеться перетворитися на велике смердюче болото. ╤ я дуже сумн╕ваюся, що тутешн╕ жител╕ не звернуть увагу на появу такого б╕олог╕чно небезпечного об'╓кту п╕д боком. А враховуючи, що Академ╕я ╓ ╓диним осередком цив╕л╕зац╕╖ в рад╕ус╕ як м╕н╕мум одного денного перельоту, та ще й на контрольован╕й Церквою територ╕╖ - реакц╕я на таку аномал╕ю може бути особливо жорстка. Може нав╕ть якийсь аналог ╤нкв╕зиц╕╖ припертися. ╤ не факт, що на мене не скинуть якусь бомбу. Померти я не помру, але при╓много мало, та й в╕дс╕ч у такому вигляд╕ дати не зможу. Ще один недол╕к - в╕дновлення займе тижн╕ два-три, якщо не б╕льше. Цей час можна скоротити, якщо використати фауну зам╕сть флори. Тод╕ можна буде вкластися за добу. Т╕льки де я ст╕льки м'яса знайду? Взяти людей з Академ╕╖? Ха-ха-ха! Дуже см╕шно. Та за мною пот╕м увесь св╕т ганятиметься, як за тим же Зевсом ╕з Prototype. Не треба мен╕ такого геморою.