– Так-так, бувало таке, а взимку ми взагалі не подорожуємо, ми зупиняємося в якомусь місті, шукаємо тимчасову роботу і живемо там доки не потеплішає, ми це називаємо зимні канікули.

– Цікаво, але все одно тобі не вдасться мене залякати, я з вами назавжди, – хихикнула я, – ну може й не назавжди але точно надовго.

– А я так сподівалася... – я вирячилася на неї. Меліса хихикнула і продовжила, – Не треба так здивовано дивитися на мене, я ж жартую.

– Знову твої жарти. Я вже налякалася що ти хочеш мене позбутися.

– Та жартую я, нікого виганяти ми не збираємося. А ти чому так кардинально змінила своє рішення? І чому тебе в школі хочуть вбити.

– Я дещо зробила дуже впливовим людям в школі, і вони вирішили помститися. Але мушу визнати це було правильне рішення, вони цього заслужили.

– І що ти їм такого зробила?

Я розповіла їй про наші пригоди з Джеком, по її виразу обличчя можна було сказати, що вона була здивована, і після моєї розповіді вона сказала лишень одне.

– Здається я тебе не до оцінила.

– Ага, – хихикнула я.

– Цікаво Сара ще довго, – ми підійшли до перукарні, щоб поглянути чи ще довго вона там.

– Ще хвилин десять, – повідомила нам перукар.

Ми вийшли й покрокували вперед, раптом Меліса зупинилася.

– Ти не хочеш зробити тату? – поцікавилася червоно волоска.

– Ти це серйозно?

– Авжеж. Ходімо.

– Ну гаразд.

Ми попрямували вперед, через дорогу знаходився тату салон. Сама назва говорила за себе. Він був невеликим за розмірами, оточений з двох боків магазином і кафе. В середині він був розписаний різними настінними малюнками в тому числі і зразками тату. В середині грав важкий метал, придаючи ще більшої моторошності цьому закладу. Ми вмостилися на досить зручних стільцях і почали вибирати ескізи для майбутнього тату.

– Ну що Мері вже вибрала?

– Так. напевно.

– І що це?

– Ось. – я показала Мелісі ескіз малюнка, невеличке тату птахів на зап’ясті.

– Чудовий вибір.

– А ти що?

– Ось, хочу цього красунчика собі на шию, – показуючи малюнок скорпіона промовила вона.

– Круто.

– Ага.

– Наступний, – промовляє працівник тату салону.

– Ну все наш час настав. Ти перша пропускаю тебе, – промовила Меліса.

Декілька хвилин я вагалася але потім вже ж наважилася і попрямувала до спеціально оснащеного робочого місця майстра. Присівши на м’яке крісло я слухняно чекала на появу тату майстра. Коли він постав перед моїми очима я злякалася і вже пожалкувала про те, що погодилася на це безумство. На вигляд цей тип був схожий на холоднокровного маніяка, але щойно він відкрив рота всі здогадки розвіялися, на душі стало спокійніше.

– Ви вперше робите тату? – усміхнувшись поцікавився він.

– Так, – відповіла я незнайомцю.

– Не хвилюйтеся, я професіонал свого діла. Постараюся бути ніжним.

Щойно голка торкнулася мого тіла я відчула неприємний пронизливий біль: «тримайся Мері ти зможеш» підбадьорювала я себе думками. Це продовжувалося хвилин десять я думала, що вже не витримаю і втрачу свідомість, на очах наверталися сльози. Десь в кімнаті задзвонив телефон. Я на хвилину відволіклася і повернулася на звук. Меліса кваплячись взяла трубку. З розмови я зрозуміла що телефонувала Сара, після закінчення розмови Меліса поклала трубку і вийшла на вулицю. Я відчуваю як біль припиняється. Нарешті мою тату було зроблено. Працівник обережно витер залишки чорнила і загорнув мою руку харчовою плівкою. Я обережно піднялася із крісла і побачила що і Сара і Меліса вже тут, новий образ Сари дуже підходив їй. Тепер вона була коротко підстрижена, фіолетовий змінився на світло русявий.

– Вау-у тобі личить, – промовила я.

– Спасибі Мері.

– Ну що зробила тату? – поцікавилася Меліса.

– Так, – я показала їм свою руку.

– Таке маленьке, але тобі личить. – промовила Сара.

– Ага, а тепер моя черга, – зіскочивши з місця сказала Меліса.

Оглянувши це місце знову, я почувалася комфортніше, рука все ще поболювала, здавалося що по ній стікає гаряча лава. Десь через хвилин п'ятнадцять тату Меліси також було готове.

– Все, дівчата ходімо, напевно хлопці вже хвилюються, – підходячи до нас сказала Меліса.

Розплатившись ми попрямували до кафе, на дворі знову почав йти невеличкий дощ…

***

– Привіт скучили за нами? – почала Сара.

– Так дуже, вау Саро тобі личить.

– Спасибі Еріку, – хихикнула дівчина.

Ми вмостилися, зробили замовлення і коли його нам принесли ми накинулися на їжу наче звірі.

– До речі класні тату, – промовив Адам, – от пам’ятаю як я зробив своє перше тату, мені було років п’ятнадцять, мати як побачила такий скандал влаштувала.

– Покажеш? – поцікавилася я. Адам розстібнув сорочку і показав на грудях своє перше тату.

– Ось воно. – на грудях в нього було зображено дракона, воно водночас було і простим і гарним.

Пообідавши ми повернулися в хостел. Адам з Еріком пішли дізнатися, як там наш фургон, а ми попрямували в середину, і вже підходячи туди ми почули жалісний звук, то був Бальтазар ми про нього зовсім забули. Сара відчинили двері і не встигли ми увійти, як Бальтазар кулею вибіг на двір, Ден побіг за ним. Через кілька хвилин в кімнату увійшов Ден, а за ним ішов задоволено Бальтазар.

– Я ледь встиг прослідкувати за ним.

– Потрібно було взяти його з собою.

– Ти права Мері наступного разу візьмемо, він бідолаха мабуть голодний, піду погодую його.

Ден разом із Бальтазаром попрямував на кухню, яка знаходилася на першому поверсі. Через кілька хвилин всередину зайшли Адам з Еріком.

– Чудова новина вже завтра з ранку можна буде забрати фургон, – повідомив нам Ерік.

– І ще одна чудова новина, якщо ми вчасно доберемося до Вашингтона округ Колублія то зможемо виступити там завтра ввечері, – відказав Адам.

– Супер! – Вигукнула Сара.

– Чудово, – промовила Меліса

– Вітаю, – приєдналася я

– Там має відбутися один весняний фестиваль, але одна група не змогла приїхати і тому нас запросили, – повідомив Ерік.

– Так, за нашими підрахунками, якщо ми прокинемося рано десь о п’ятій чи шостій ранку то цілком можливо що встигнемо до початку. І ще залишиться часу прогулятися містом, – продовжив Адам.

– Скажіть мені одне, ви так завжди рано прокидайтеся? – поцікавилася я.

– Інколи, якщо є важливі справи ось як тепер. Нам випала така нагода, виступити в самому Вашингтоні на грандіозному фестивалі.

– Більше людей більше фанатів, – відповів Адам.

Наступні три години група репетирувала виступ, а я просто сиділа і насолоджувалася цим. Після репетиції Сара і Ерік пішли взяти нам щось перекусити після того, як всі повечеряли ми солодко заснули, адже завтра потрібно бути бадьорими.

Розділ 15

Крізь сон я чую гучну знайому мелодію пісні, від цього я розплющую очі піднімаюся з ліжка і бачу таку картину – Ерік з Деніалом в самій білизні грають соло на гітарі намагаючись розбудити всіх. Ледь стримуючи сміх, я дивлюся на годинник. Той показував п’яту ранку

– Ви що з глузду з’їхали всього лише п’ята ранку! – із суворою гримасою вигукує Сара.

Ерік і Ден припиняють грати.

– Так! Табір юних рокерів прокидайтеся, попереду в нас довга дорога, – з посмішкою на обличчі промовляє Ерік.

– Еріку хворий ти маніяк, дай поспати ще хвилин десять, – сонним голосом промовляє Меліса.

– Не можу люба вставай, бо я пристосую до тебе і всіх хто не слухається важку артилерію.

– Ха-ха, налякав.

Після цих слів Ерік підбігає до ліжка Меліси і починає лоскотати її, вона вмить підводиться і біжить геть, наступною жертвою Еріка була я.

– Еріку не треба я не відповідаю за свої дії…Еріку ні! – він стрибає на мене зверху і починає лоскотати, я пручаюся намагаюся вирватися але все марно.

– Так, з тебе досить, – після цих слів Ерік підбігає до ліжка Сари і робить те саме.

Нарешті всі ліниво піднялися з ліжка. Я помітила що Адама ніде немає.