А до того ж, Йоанна настільки розумна, що можна її перехитрити хіба лиш обманом, але аж ніяк не розумом. Її величність – радше королівська, а не жіноча. Терпелива і витривала, вона нелегко змінює своє власне рішення під впливом інших; це просто продемонструвати на прикладі жорстоких ударів долі, які колись часто навалювалися на неї з різних сторін, тривожачи і пригнічуючи її. Йоанна розправилася з незгодою в королівській родині та з іноземними війнами, що часто розгорялися в самому серці королівства. Але через чужі провини їй довелося втікати, жити у вигнанні, згодом давати собі раду з жорстоким характером свого чоловіка, з розбещеністю знаті, з незаслуженою поганою репутацією, з гнівом Папи та перенести могутнім серцем багато інших незгод. Йоанна все переборола своїм непереможно мужнім духом. Справді, це все було б гідне для могутнього і сильного правителя, не те що для жінки.

Краса її лиця – розкішна і прекрасна, її м’яким голосом і красномовством втішається кожен. Відчувається в нім непохитна королівська гордість, якщо вимагають того обставини, або ж приятельська близькість, доброта, м’якість та прихильність, – так що хтось сказав би, що вона не королева, а звичайна людина. Чи хтось хотів би чогось більшого від мудрого короля? А якщо хтось прагнув би розказати все про Йоанну як про видатну особистість, то це була б дуже довга розповідь.

Я вважаю, що ці аргументи достатні не тільки для того, щоб зарахувати Йоанну до видатних знаменитостей з блискучою славою, але й говорити про неї як про виняткову окрасу Італії, небачену досі в жодній іншій нації.

Як бачимо, у розповіді ми дійшли аж до сучасних жінок; але оскільки серед них дуже рідко зустрічаємо видатних особистостей, то я вважаю, що краще достойно завершити цю працю, аніж продовжувати далі. Варто зробити так і тому, що ця книга, в якій першою була розповідь про нашу праматір Єву, завершується такою чудовою королевою.

Адже я знаю: знайдуться такі, що дорікатимуть мені за те, що я пропустив багатьох, про яких слід було б розповісти, а інші говоритимуть, що є й таке, що можна заслужено відкинути.

Першим я смиренно відповів би, що й справді оминув багатьох – адже ніяк не міг згадати про всіх, бо славу численних поглинув тріумфатор Час. А також не був я спроможний прочитати про всіх, що залишилися, та й з тих, про кого я довідався, не все змогла вберегти моя пам’ять. Але щоб мене не вважали зовсім безпам’ятним, скажу, що я свідомо пропустив багатьох – як з варварських народностей, так і з греків та римлян, у тому числі й жінок імператорів та королів. Загалом я довідався про багатьох жінок, зважив багато їхніх вчинків. Але коли дійшла справа до пера, то не мав я наміру описувати всіх без винятку: адже навіть на початку твору я зазначав, що з великої кількості вибрав і включив до своєї праці небагатьох. Вважаю, що зробив я це належним чином, тому й різні закиди є даремними.

А всім іншим скажу ось що: цілком можливо, та й легко могло таке статися, що деякі речі можна було б не включати до твору. Адже часто вводить в оману не лише незнання деяких речей, але й надмірна прив’язаність автора до власної праці. Якщо це трапилося, то мені дуже прикро: і заради поваги до гідності високого мистецтва я прошу читача ставитися з терпеливістю і розумінням до того, що було, на його думку, виконане не на найвищому рівні. А якщо ж хтось помірковано налаштований, то нехай щось додасть чи усуне, або ж відредагує чи поправить те, що написано неналежно. Адже тоді ця праця прислужиться комусь на благо, а не загине у пащі ненависників, не принісши нікому користі.