Перед тим, як мав на землю Господь появитись, Було гірко в світі жити, Гірко І родитись. Все в нім було зопсувалось, Попереверталось, І будівля світовеє Мало що трималось. Ріки в море поспливали,- Нікому спинити!.. І нічого було істи, І нічого пити. Надаремне бідні люде Плугом землю рили, Надаремне гірким потом І слізьми росили. Земля все була як камінь, Хліба не родила І від вітру, як дорога, Порохом пилила. Да і люде - сказать правду, Пуття мало мали: Божих свят не шанували, Посту не тримали .. Багатії гайнували, Обдирали бідних, Не раз руки підіймали Ріднії на рідних. А найбільше лихо було, Що смерть свою знали: І всі пили і гуляли, За дітей не дбали. І не було пуття в світі!.. Все в нім зопсувалось. Вже й будівля світовеє Страшно хилиталось. II Видить господь, видить творець, Що мир погибає,"- З неба посилає. Передати її з неба Вісті дорогії. Передати її вісті, Що бог з неба сходить І що бога, як дитину, Свята діва родить ... І явився ангел божий До діви Марії, І Марія з того часу Стала у надії. І не сміла свята діва Людям показатись, І не сміла і зачала Від людей ховатись. І от господа повести Врем'я наступає, Діва поспішає. І там в місті Віфлеємі В опівнічну пору Породила вона сина, Як ясную зорю. Породила бога в шопі, В яслах положила І з морозу чи зі встиду Сіном притрусила. III І приходить кінь до ясел, І став сіно брати. І зачав він Христа-бога В яслах розкривати. І побачив віл нужденний, І коня зганяє. І став, дихає над богом, Бога зогріває .. І говорить свята діва Доброму волові: «Будеш же ти ситий вбога. Мати хліб готовий. А ти, коню, будеш їсти, Їсти не покинеш, Доки сам ти коло їдла Лопнеш та не згицеш ...» З того часу віл пасеться, А прийде додому - Він завсігди божу жуйку Має в роті свому. А кїнь їсть і все голоден, Кілько хто не кине; І як буде - не покине, Поки сам не згине! .. А тим часом радість стала, Яка не бувала, Над вертепом зоря ясна Світло засіяла. І над небом і землею Ангели літають, «Слава богу і мир людям»,- Весело співають. ІV Серед поля на степові Пастухи стояли І у буді в опівночі Думоньку гадали. Вдруг зірниця загорілась, Світить дуже ясно, Над шопою заблищалось. Ніби сонце красно. Вийшли з буди і зачали Диво розглядати, Аж злітає ангел з неба І зачав казати. Що в вертепі бог родився, З діви воплотився, Як дитина, пеленами Бідно уповився. І зачали пастухи ті Думоньку гадати, Як тут богу поклонитись І чим дарувати? .. І вибрали ягня гарне, Щиро помолились І приходять до вертепу, Богу поклонились. Поклонились вони богу, Подарунок дали І з душею, щирим серцем Богові сказали: «Прийми, боже неба, землю! Нашу, чисту віру. Нехай тобі наша віра Буде за офіру!» V А тим часом зоря ясна, Ясная приміта, Була видна і в Персиді, [17]Аж на кінці світа. І в Персиді на пораду Три царі зібралось І зачали мудрувати, Що на світі сталось. Мудрували і гадали, І на тім в них стало, Що такий цар народився, Як ще не бувало. І взяли вони ливану, Золота й кадила, І пішли собі в дорогу, Як зоря водила. І приходять до вертепа, Бога увидали, Поклонилися низенько І дари давали. І їден дав йому смирну, І став говорити: «Жичу тобі, новий царю, У розкошах жити!» Другий золотом дарує І зачав казати: «Жичу тобі, новий царю, Щоби-сь був багатий!..» Третій богу, як дитині, Свій ливан приносить І у бога йому сили І здоровля просить. І віддали свої дари, Ще раз поклонились І веселі у Перейду Знову возвратились. вернуться - тобто чоловік божий, один із семи архангелів, який, за біблійною легендою, провістив народження Ісуса Христа. вернуться - невелике місто в Галілеї (одна з трьох областей, на які поділялась Палестина в часи римлян), де, за переказами, провів дитинство Ісус Христос. вернуться - (староєврейське Маріам - гарна, прекрасна) - в християнстві богородиця, божа матір. вернуться - Віфлієм (нині Бейт-Лахм) - невелике місто поблизу Єрусалима (Іорданія), де, за християнськими легендами, народився міфічний Ісус Христос. вернуться - (Персія) - стара назва Ірану. У канонічному євангелії від Матфея сказано, що зорю бачили просто на сході. |
