Ще рік тому на околиці Севендайєлса стояла маленька закіптюжена крамничка з вивіскою, де вибляклими жовтими літерами було написано: “К. Кейв, природодослідник і продавець раритетів”. Вітрина крамнички була захаращена розмаїтими диковинками. Чого тут тільки не було: кілька слонячих бивнів, неповний набір шахових фігур, чотки, зброя, повна скринька скляних очей, два тигрячі черепи та один людський, кілька поїдених міллю мавпячих опудал (одне з лампою в руках), старовинна шафка, два-три засиджених мухами страусячих яйця, трохи рибальського начиння і неймовірно брудний порожній акваріум. На той час, до якого відноситься наша оповідь, там був іще чималий шмат кришталю, виточений у формі яйця й відшліфований до блиску. На це кришталеве яйце якраз і дивилися двоє, що стояли надворі перед вітриною: високий худорлявий пастор і смаглявий чорнобородий молодик у костюмі скромного крою. Смаглявий молодик щось говорив, жваво жестикулюючи; здавалося, він умовляє свого супутника придбати цю річ.

Поки обоє отак розмовляли, із задніх дверей у приміщення крамнички вийшов містер Кейв, коливаючи бородою: він дожовував хліб з маслом, допіру попивши чаю. Побачивши цих людей і простеживши, на яку річ спрямовані їхні погляди, господар крамнички враз зажурився. Озирнувшись винувато через плече, він тихо причинив за собою двері. Містер Кейв був маленький дідок із блідим обличчям, дивовижними водянисто-голубими очима й бруднувато-сивим волоссям; голубий сюртук на ньому був добряче поношений, циліндр старезний, пантофлі на ногах із стоптаними підборами. Він вичікувально стежив, до чого договоряться ті двоє. Тоді пастор сягнув рукою до кишені штанів, глянув, скільки у нього в жмені дрібняків, і мило усміхнувся, показавши зуби. Коли обидва зайшли до крамнички, містер Кейв начебто й зовсім занепав духом.

Пастор мало не з порога просто запитав, скільки коштує кришталеве яйце. Містер Кейв озирнувся стурбовано на двері, що вели до житла, й відповів: п’ять фунтів. Пастор, звертаючись одночасно і до свого супутника, й до господаря, почав обурюватися проти такої високої ціни (вона й справді була набагато вища за ту, яку збирався загадати містер Кейв, коли виставляв цю річ) і спробував торгуватись. Містер Кейв підійшов до вхідних дверей і відчинив їх.

— Моя ціна — п’ять фунтів, — мовив він, ніби хотів припинити безглузду суперечку.

В цю мить над завіскою в засклених дверях, що вели до житла, показалась верхня частина жіночого обличчя; очі зацікавлено втупилися в покупців.

— Ціна п’ять фунтів, — тремтячим голосом повторив містер Кейв.

Смаглявий молодик досі німував, уважно спостерігаючи за Кейвом. Тепер він озвався:

— Дайте йому п’ять фунтів.

Пастор глянув на молодика, ніби перевіряючи, чи той не жартує, тоді перевів погляд на Кейва й побачив, що торговець геть пополотнів.

— Це занадто дорого, — буркнув пастор і, вишкрібши все з кишені, почав лічити свою готівку.

Усього він нашкріб трохи більше тридцяти шилінгів і тоді знову спробував навернути на здоровий глузд свого супутника, з яким, напевно, був у великій дружбі. Містер Кейв скористався з передиху, щоб зібрати свої думки, й за хвилину вже схвильовано пояснював, що, власне, він не має повного права продавати цей кришталь. Обидва його клієнти, звісно, вельми здивувалися й запитали Кейва, чому той не подумав про це тоді, коли називав ціну. Містер Кейв збентежився, але й далі наполягав на тому, що продати кришталь не має права, бо, мовляв, сторгувався раніше з іншим покупцем, який може прийти сьогодні. Добачивши в цій заяві спробу ще вище підняти ціну, обидва чоловіки удали, начебто хочуть піти геть, але цієї хвилини задні двері відчинились і до крамниці ввійшла жінка — власниця чорного начосу над лобом і маленьких очиць.

Це була опасиста жінка з різкими рисами обличчя, молодша за містера Кейва й набагато вища за нього зростом. Ходила вона важкою ступою, а обличчя її від хвилювання взялося густими рум’янцями.

— Кришталь продається, — сказала вона з притиском. — І п’ять фунтів — цілком достатня ціна. Я ніяк не втямлю, Кейве, чому ти не береш того, що дають тобі ці джентльмени?

Містер Кейв, вельми роздосадуваний втручанням дружини, сердито зиркнув на неї поверх окулярів і став, хоч і не надто впевнено, захищати своє право вести торгівлю за власним розсудом. Зав’язалася пересварка. Обидва покупці зацікавлено спостерігали цю сцену, зрідка підказуючи місіс Кейв свіжі аргументи. Загнаний у глухий кут, Кейв, проте, й далі чіплявся за свою плутану й неправдоподібну історію про вранішнього покупця кришталю. Він розпалювався дедалі дужче і наполягав на своєму.

Край цій дивній суперечці поклав молодик із східним обличчям. Він запропонував, що вони зайдуть через два дні й, таким чином, не завдадуть шкоди інтересам покупця, на якого посилається містер Кейв.

— Але тоді ми вже наполягатимемо, — заявив пастор. — Ціна п’ять фунтів!

Місіс Кейв почала вибачатися за чоловіка, мовляв, він у неї “з химерами”, а коли покупці пішли, подружжя перейшло до вільного і всебічного обговорення цієї події.

Місіс Кейв висловлювалася з такою відвертістю, на яку тільки була здатна. Бідолашний її чоловік аж тремтів од хвилювання, плутаючись між двох своїх версій: то посилався на якогось іншого покупця, то стверджував, що кришталь коштує цілих десять гіней.

— Чому ж ти назвав ціну п’ять фунтів? — допитувалась дружина.

— Дозволь мені вести мої справи на мій власний розсуд! — відказував містер Кейв.

З містером Кейвом жили ще пасербиця й пасинок, і за вечерею всю цю справу обговорено знов, у ширшому колі. Родина містера Кейва завжди була не вельми високої думки про його ділові якості, але останній його вчинок видався всім справжнісіньким божевіллям.

— Як на мене, то він і раніше відмовлявся продавати те яйце, — сказав пасинок, вісімнадцятирічний здоровило.

— Але ж п’ять фунтів! — вигукнула пасербиця, молода особа двадцяти шести літ, яка дуже любила посперечатись.

Відповіді містера Кейва були жалюгідні та безпорадні: він тільки невиразно бурмотів, що, мовляв, краще знає, як йому справуватися з торгівлею. Йому не дали довечеряти — погнали зачинити крамничку на ніч. Вуха йому палали, сльози досади заливали очі. “І чому я не прибрав того кришталю з вітрини? Яка легковажність!” — карався він отакими думками. На ту хвилину він не бачив способу уникнути продажу кришталевого яйця.

По вечері пасербиця й пасинок містера Кейва причепурились і подалися гуляти, а дружина пішла до себе нагору й, сьорбаючи гарячу воду з цукром, лимоном і ще де з чим, стала обмірковувати діловий бік події з кришталевим яйцем. Містер Кейв як пішов у крамничку, то й загаявся там довгенько, під тим приводом, буцімто йому треба оздобити камінчиками акваріум для золотих рибок. А насправді він поринув у зовсім інші справи, та про це доречніше буде сказати трохи далі.

Вранці місіс Кейв спостерегла, що кришталеве яйце забране з вітрини й лежить за стосом старих книжок з рибальства. Вона переклала яйце назад, на помітне місце. Але не стала заводити через це нової сварки, бо ще від учорашньої в неї боліла голова. Що ж до самого Кейва, то він завжди був радий ухилитися від розмови з дружиною. День не приніс нічого доброго. Містер Кейв був неуважний, як ніколи, і страшенно дратівливий. Після обіду, як тільки дружина, прилягла відпочити, він знову прибрав яйце з вітрини.

Наступного дня Кейв повіз в одну з клінік партію “морських собак”, що були там потрібні для анатомічних занять. За його відсутності думки місіс Кейв знов повернулися до кришталевого яйця і до того, як витратити п’ять фунтів, що впали з неба. Вона вже встигла якнайзадовільніше розподілити цю суму (поміж усього іншого планувалося купити зелене шовкове плаття, а також поїхати в Річмонд), коли дзеленчання дзвінка біля вхідних дверей покликало її в крамничку. З’ясувалося, що то лаборант із клініки прийшов поскаржитися на те, що жаби, замовлені ще на вчора, досі не привезені. Місіс Кейв не схвалювала саме цієї галузі діяльності свого чоловіка, тож добродію, що прийшов у досить незлагідному настрої, довелося піти геть після обміну кількома словами — причому його половина бесіди була цілком чемна. І тоді погляд місіс Кейв, природно, впав на вітрину: вигляд кришталевого яйця мав надати реальності п’яти фунтам і мріям, що були з ним пов’язані. Як же вона здивувалася, коли побачила, що яйце пропало з вітрини!