Вона кинулася до того місця за прилавком, де була знайшла яйце напередодні. Але й там його не було. І тоді місіс Кейв незагайно вчинила справжній трус по всій крамничці.

Упоравши свої справи з “морськими собаками”, Кейв повернувся додому десь під другу годину. В крамничці він застав безлад. Його дружина стояла навколішках і несамовито порпалася в матеріалі для набивки опудал. Коли дзвоник сповістив про прихід містера Кейва, місіс Кейв виткнула з-за прилавка своє зле почервоніле обличчя й зараз же почала дорікати чоловікові, що той “сховав цю річ”.

— Яку таку річ? — перепитав Кейв.

— Кришталеве яйце!

Замість відповіді Кейв, сам, очевидно, вражений, кинувся до вітрини.

— Невже ж його тут нема? — вигукнув він. — Лишенько! Де ж воно поділось?

Цієї хвилини задні двері відчинились, і в крамничку, голосно лаючись, увійшов Кейвів пасинок, що прийшов додому за хвилину до нього. Він працював учнем у мебльовика на цій самій вулиці, але обідав у себе вдома й тепер лютився, побачивши, що обід ще не готовий. Але, почувши про те, що яйце пропало, хлопець забув про обід і звернув свій гнів з матері на вітчима. Звісно, мати й син відразу вирішили, що Кейв заховав яйце. Але старий мужньо це заперечував. У своїх клятвах він дійшов до того, що сам почав звинувачувати спочатку дружину, а тоді й пасинка: це вони, мовляв, заховали кришталеве яйце і хочуть потайки його продати. Бурхлива суперечка призвела до того, що в місіс Кейв почався нервовий напад — щось середнє поміж істерикою та несамовитістю, а пасинок спізнився в мебльовий магазин на цілих півгодини. Містер Кейв заховався від жінчиних ридань у крамничці.

Увечері суперечка відновилася, але вже не було такої пристрасності. Нині це більше скидалося на судовий розбір під проводом пасербиці. Вечеря була невесела й закінчилася драматичною сценою. Містер Кейв нарешті вкрай розпалився й пішов геть, хряпнувши дверима. Скориставшися з цього, родина обговорила його поведінку, вже не стримуючись у виразах, а тоді обшукала весь дім, від горища до льоху, в надії знайти кришталеве яйце.

А вранці знов прийшли ті двоє покупців. Місіс Кейв прийняла їх, мало не плачучи. Виходило так, що ніхто навіть уявити не міг собі, скільки їй довелося натерпітися від містера Кейва за все їхнє подружнє життя. Вона також розповіла історію зникнення кришталевого яйця, щоправда, трохи все перекрутивши. Пастор і молодик із східним обличчям переглянулися, мовчки усміхаючись, і сказали, що й справді все це дуже дивне. А що місіс Кейв, певне, хотіла розповісти їм чи не всю історію свого життя, то вони заквапилися з крамнички. Але місіс Кейв, чіпляючись за останню надію, спитала пасторову адресу, обіцяючи сповістити йому, якщо вона доб’ється хоч чого-небудь від чоловіка. Люб’язний пастор дав адресу, але потім вона, очевидно, десь загубилася. Місіс Кейв ніяк не могла згадати, де вона її приткнула.

Надвечір того дня вся родина Кейвів начебто вгамувалася. Старий Кейв, що ходив десь після обіду, вечеряв у похмурій самоті, яка приємно контрастувала з недавніми бурхливими сварами. Якийсь час атмосфера в домі була ще напружена, але ні кришталеве яйце, ні покупці не з’являлись.

Нині, щоб не морочити читача далі, ми мусимо признатися, що Кейв збрехав. Він чудово знав, де знаходиться кришталеве яйце. А було воно в помешканні містера Джекобі Вейса, асистента-демонстратора лікарні святої Катерини на Вестборн-стріт. Прикрите шматком чорного оксамиту, воно лежало на буфеті біля карафки з американським віскі. Саме від містера Вейса і надійшли дані, на основі яких написано це оповідання. Сховавши яйце в мішку з “морськими собаками”, Кейв приніс його в лікарню і настійно просив молодого вченого поберегти цей кришталь у себе. Спочатку містер Вейс трохи вагався. Він мав досить своєрідні стосунки з Кейвом. Йому подобались незвичайні характери, й він не раз запрошував старого до себе покурити й слухав за склянкою вина його досить забавні висловлювання про життя взагалі й про місіс Кейв зокрема. Містерові Вейсу доводилося часом мати справу з цією дамою, коли Кейва не бувало в крамничці. Він знав, що вдома Кейв зазнає нешани, й тому, все як слід зваживши, вирішив узяти кришталеве яйце на зберігання. Кейв обіцяв пояснити, чому ця річ так йому дорога, а поки що натякнув, що в кришталі йому відкриваються видіння. Того ж таки вечора він знов завітав до містера Вейса.

Він розповів вельми заплутану історію. Кришталеве яйце, разом з іншими речами, він придбав на аукціоні в іншого торговця диковинками. Ціни яйцю він не знав і навмання призначив десять шилінгів. Воно пролежало в нього на вітрині кілька місяців, і він уже подумував, чи не знизити ціну, коли це зробив дивне відкриття.

В той час містер Кейв почувався дуже зле. Треба пам’ятати, що, скільки тривали зображувані події, здоров’я його було геть розладнане, а ще ж він непомалу страждав од зневажливого й навіть зумисне лихого ставлення до нього дружини й прийомних дітей. Його дружина, пуста, сварлива, бездушна жінка, плекала таємну й дедалі більшу пристрасть до спиртного. Пасербиця була зла й пихата, а пасинок терпіти його не міг і не пропускав нагоди це показати. Крамничні клопоти обтяжували його, і містер Вейс припускає, що старому теж траплялося тихенько перехилити чарчину. Молоді літа він прожив добре, дістав пристойну освіту. А тепер, до всіх своїх прикрощів, він тижнями страждав меланхолією та безсонням. Ночами, коли особливо допікали невідчепні думки, він нишком, намагаючись нікого не розбудити, вставав з постелі й блукав по кімнатах. Однієї з таких ночей, наприкінці серпня, Кейв зазирнув до крамнички.

Брудне невеличке приміщення було занурене в непроглядну пітьму, і тільки в одному місці жевріло якесь дивне світло. Підійшовши ближче, Кейв побачив, що то світиться кришталеве яйце, яке лежало в кутку прилавка, біля самої вітрини. Промінчик світла, пробившись крізь щілину в віконниці, падав на яйце і немовби сповнював його сяйвом.

Кейв одразу відзначив, що це суперечить законам оптики, відомим йому ще із шкільного підручника. Промені повинні були заломлюватися в кришталі й збиратися в фокус всередині його, а таке розсіювання світла геть порушувало закони фізики. Кейв підійшов до яйця ще ближче й уважно придивився до нього, раптом запалившись тією науковою допитливістю, що визначила його покликання замолоду. Як же він здивувався, коли побачив, що те світло не має стійкості, а розтікається по всьому яйцю, от ніби це була порожниста сфера, наповнена якимось світляним газом. Обходячи яйце з усіх боків, Кейв затулив його від променя, але кришталь від того не потьмянів. Зовсім приголомшений, він узяв кришталеве яйце й переніс у найтемніший куток крамнички. Яйце світилося ще хвилин п’ять, а тоді стало помалу тьмяніти й погасло. Виніс його на тонкий промінець світла — і яйце майже зразу наповнилось сяйвом.

Цю частину незвичайної розповіді Кейва містер Вейс міг перевірити. Він сам не раз тримав те яйце перед світловим променем, діаметр якого не повинен був сягати міліметра. В темряві, яку можна було створити з допомогою шматка чорного оксамиту, кришталь хоч і слабенько, але безсумнівно фосфоресціював. Одначе в тій фосфоресценції щось було своєрідне, й не кожен міг її побачити; наприклад, містер Гарбінджер — ім’я, відоме кожному читачеві, що цікавиться роботою Пастерівського інституту, — виявився зовсім нездатним уловити хоч якесь там світло. У містера Вейса ця здатність була набагато нижча, ніж у Кейва. І навіть у самого Кейва чутливість різко мінялась, загострюючись у періоди найбільшої втоми чи занепаду сил.

Це світло в кришталі зачарувало Кейва з самого початку. І те, що він ні з ким не поділився своїм відкриттям, більше свідчить про його тяжку самотність, ніж розповів би цілий том патетичних описів. Старий жив в атмосфері постійної дріб’язкової злостивості, й коли б він признався, що якась річ дає йому втіху, то ризикував би ту річ втратити.

Він помітив, що вдосвіта кришталь втрачає свій блиск, і певний час йому щастило бачити це явище тільки ночами в темному кутку крамнички. Тоді він придумав скористатися шматком старого оксамиту, що доти правив за тло для колекції мінералів. Склавши оксамит удвоє та накривши ним голову й руки, Кейв дістав змогу вловлювати гру світла в кришталі навіть за дня. Він остерігався, щоб дружина не застала його за цим заняттям, і тому споглядав кришталь лише в післяобідній час, коли вона відпочивала нагорі, й то обачливо ховався за прилавком, у найтемнішому куточку. Якось, повертаючи кришталеве яйце туди-сюди в руках, Кейв зробив ще одне відкриття. В глибині яйця щось блиснуло й щезло, але Кейвові здалося, ніби на мить перед ним відкрилися простори дивної, невідомої країни. Повернувши яйце ще раз, він затулив його від світла й знову побачив те саме видіння.