— Але, пробачте… — почав розгублений голос на тому кінці. — Я не можу, просто не можу!..

— Якого біса «не можу»! Що це означає?

— Тому що… — Голос урвався. Чути було, як вартовий десь там за милю хекає в слухавку.

Офіцер шарпнув телефон:

— Слухайте мене, слухайте. Тримайте зброю напоготові!

— Я нікого не можу застрелити, — пробурмотів вартовий.

Офіцер знесилено сів у крісло і, заплющивши очі, з півхвилини відсапувався.

Десь там зараз — йому не треба ні самому бачити, ані чути чиїхось свідчень — ангари розсипалися на м’яку руду іржу, літаки ставали буруватим порохом, що його розвіює вітер, а танки повільно осідали у розжарений гудрон шляхів, тонули, мов динозаври (так він їх назвав, здається) в доісторичних асфальтових болотах. Ваговози розпадалися в коричнюватих омахах диму, шофери вискакували на дорогу, і тільки самі шини все котилися вдалину.

— Сер… — озвався вартовий, що десь там бачив усе це в живі очі. — О Боже!

— Слухайте, слухайте мене! — закричав офіцер. — Біжіть за ним, зловіть його, задушіть голіруч, лупіть кулаками, переламайте йому ребра, скрутіть в’язи, що завгодно, аби лиш схопити його! Я зараз у вас буду!

Він кинув слухавку.

Інстинктивним рухом він шарпонув нижню шухляду стола, де лежав його пістолет. У новенькій шкіряній кобурі було повно червонястої іржі. Офіцер вилаявся і вискочив із-за столу.

Підбігаючи до дверей, він схопив стільця. «Дерево, — промайнула думка. — Добре старе дерево, добрий старий клен». Він гепнув ним об стіну, раз і другий, поки не розсадив його. Потім ухопив одну з ніжок і міцно затис у кулаці. Лице йому побагровіло, рот був широко відкритий, ніздрі роздимались із свистом. Він ударив себе по долоні тією ніжкою, пробуючи її на міцність.

— Нічого, згодиться, хай йому чорт! — вигукнув він.

Дико закричавши, він вибіг з кімнати і хряснув за собою дверима.

Фантастичне оповідання «Лис і ліс» («The Fox and the Forest») вперше було надруковане в журналі «Кόльєрс» (Collier’s) у травні 1950 р., а за рік з’явилося на сторінках авторського збірника «The Illustrated Man» [49]. У радіопостановці Національної телерадіомовної компанії NBC «X Minus One» (1950), а також короткій збірці «The Dragon Who Ate His Tail» (Дракон, що вкусив себе за хвоста) мало заголовок «То the Future» (У майбутнє).

Перший переклад українською: Гра в котика-мишки (пер. Євгена Крижевича) // 451° за Фаренгейтом. — К.: Веселка, 1985. (Існує припущення, що український переклад міг виконуватися з орієнтацією на текст класичного російського перекладу авторства Нори Галь «Кошки-мышки», 1965 р.)

Фантастичне оповідання «The Last Night of the World» вперше з’явилося на сторінках авторського збірника оригінальних оповідань «The Illustrated Man» (Людина-картинка) (1951), згодом — у ретроспективній компіляції «The Stories of Ray Bradbury» (Оповідання Рея Бредбері) (1980). Публікувалося в антологіях Джоан Кан «The Edge of the Chair» (Край стільця) (1967), «The Graveyard Shift» (Нічна зміна) (1970), а також збірці «Wolfs Complete Book of Terror» (Велика книга жаху) (1979) за редакцією Леонарда Вулфа.

В інтерв’ю із Семом Веллером (оприлюднені у 2010 р.) автор згадував, що на апокаліптичний сюжет оповідання його наштовхнули роздуми про випробування американської атомної зброї на атолі Еневатак (Еніветок) (група Маршалловых островів, Тихий океан) у 1948–1958 рр.

Українською перекладено вперше.

Фантастичне оповідання «The Murderer» було написане приблизно наприкінці 40-х рр. минулого століття, а побачило світ на сторінках оригінального збірника Рея Бредбері «The Golden Apples of the Sun» (Сонце — яблука злотаві) (1953). Згодом публікувалося в антологіях «Twice Twenty-two» (Двічі по двадцять два) (1966), «The Stories of Ray Bradbury» (Оповідання Рея Бредбері) (1980), а також міжавторських збірках «Valence and Vision: A Reader in Psychology» (Валентність і видіння: Читанка із психології) (1974, редактори — Річ Джоунс і Річард Роу) та «Science Fiction Stories» (Науково-фантастичні оповідання) (1975, редактор — Джон Фостер). Оповідання було адаптоване для телеекрана («Кіно від Рея Бредбері» / The Ray Bradbury Theater, 1990) і театральної сцени (2013).

Перший переклад українською:

Убивця (пер. Володимира Попова) // Всесвіт. — 1983. — № 6.

Коротке оповідання-притча «Золотий Змій і Срібний Вітер» («The Golden Kite and Silver Wind») було написане 1952 року, а друком вперше з’явилося на сторінках щоквартального літературного журналу Корнельського університету (м. Ітака, Нью-Йорк) «Іпок» (Epoch: a Quarterly of Contemporary Literature) узимку наступного року. Друкувалося в авторських збірках «Сонце — яблука злотаві» (The Golden Apples of the Sun, 1953) і «Двічі по двадцять два» (Twice Twenty-two, 1966), а також передруковувалося в інших періодичних виданнях та різноманітних антологіях.

Українською перекладено вперше.

«Вишивання» («Embroidery») вперше з’явилося друком на сторінках журналу «Марвел сайєнс фікшн» (Marvel Science Fiction) у листопаді 1951 року і згодом потрапило до збірки «Сонце — яблука злотаві» (The Golden Apples of the Sun, 1953). Цікаво, що сам автор вважав його досить слабким і рідко включав у наступні антології та їх перевидання.

Три жінки-гаптувальниці з оповідання, очевидно, є авторською інтерпретацією архетипових міфологічних уявлень про трьох богинь долі, як-от, скажімо, давньогрецьких мойр, давньоримських парок, скандинавських норн.

Українською перекладено вперше.

Фантастичне оповідання «Канікули» («The Vacation») вперше було опубліковане в журналі «Плейбой» (Playboy) у грудні 1963 р. У травні 1964 було передруковане британською редакцією бульварного розважального щомісячника «Арґосі» (Argosy) під заголовком «Holiday» (Вихідний). Ввійшло до оригінальної збірки Рея Бредбері «The Machineries of Joy» (Машинерія радості) (1964) та омнібуса «The Stories of Ray Bradbury» (Оповідання Рея Бредбері) (1980). З’являлося в складі жанрових антологій «The Storm before the Calm» (Буря перед затишком) (1972) та «Isaac Asimov’s Magical Worlds of Fantasy № 7» (Магічні світи фантазії Айзека Азімова. Випуск 7) (1986, редактори — Айзек Азімов, Мартін Ґрінберґ і Чарлз Во), «А Magic Lover’s Treasury of the Fantastic» (Скарбниця фантастики магічного коханця) (1998, редактор — Маргарет Вайсс).

Українською перекладено вперше.

Фантастичне оповідання «Покара без злочину» («Punishment Without Crime») вперше було опубліковане у березні 1950 р. в журналі «Азер ворлдс сайєнс сторіз» (Other Worlds Science Stories). Згодом друкувалося в антології «Long After Midnight» (Далеко за північ) (1976) та омнібусі «The Stories of Ray Bradbury» (Оповідання Рея Бредбері) (1980). Входило до жанрових збірників «Science Fiction Terror Tales» (Моторошні фантастичні історії) (1955, редактор — Ґрофф Конклін). Входить до мі-кроциклу оповідань про корпорацію «Маріонетки», що був опублікований окремим виданням у 2009 р. (видавництво «Subterranean Press»). В рукописі оповідання носило заголовок «Behold, Thou Art Fair» (Яка ти прекрасна, моя ти подруженько), але під ним ніколи не друкувалося. Оповідання було адаптоване для телеекрана («Кіно від Рея Бредбері» /The Ray Bradbury Theater, 1988) та коміксів (1953, 1992).