У нашому відділі зібралися одні інтелектуали. Не пам'ятаю такого випадку, аби хтось не розгадав найзаплутанішого кросворда чи чайнворда. Навпаки, самі в робочий час складали такі кросворди, що вся установа розгадувала їх тижнями.

Крім цього, наш відділ славиться ще й тим, що половина працівників - технічні ерудити. Чого вони в цім році у робочий час не повигадували: тут тобі і міні-робот, який, підблимуючи лампочками-очима, горлопанив на весь відділ:

Була сконструйована і Червона Шапочка, яка наспівувала вовкові:

Однак сенсацією сезону був апарат ДУР-1. Цю назву він дістав од своїх авторів - Далько, Ушко і Рагульський. За задумом авторів, апарат мав читати людські думки на відстані. Експеримент апарата Рагульський пообіцяв провести на тещі. Певно, вийшла якась технічна неув'язочка, бо на другий день приніс у відділ жалюгідні залишки апарата і в придачу соковиту гулю на чолі... Тепер апарат реставрували і вирішили провести випробування на прогульникові Трісочці, справу якого сьогодні розглядали на профспілкових зборах.

Коли ми зайшли до залу, збори вже були в розпалі: Трісочці дорікали, його ганьбили, навіть були натяки про звільнення з роботи.

Звинувачений сидів у кутку і, втупивши погляд у вікно, переживав.

Ми ввімкнули ДУР-1 і спрямували хвилі на Трісочку.

«Цікаво, чи й сьогодні Мар'ян принесе тараньку до пива? І де він її стільки бере? Не інакше, як біля старого млина. Там, кажуть, ляш водиться...»

- Ці збори, - тим часом говорив голова місцевкому, - стануть для Трісочки великим уроком. Звільнення з роботи, гадаю, було б для нього трагедією, воно травмувало б його чутливу душу...

«Не думайте, що я такий лякливий, як вам здається, - неслося з динаміка. - Звільните - вас же й запитають: а яку виховну роботу проводили з товаришем Трісочкою? Чи викликали його, скажімо, на засідання місцевкому?..»

- Є пропозиція, - вів далі голова профспілки, - оголосити... суворе попередження!

«Скоріше б уже закінчували, - жебоніло з динаміка. - Там хлопці ждуть не діждуться. Ще, чого доброго, карбованець пропаде, який я дав у складчину. На завтра треба щось придумати, аби замість роботи на рибалку поїхати».

- Чули, товаришу Трісочка? - виступив із заключним словом голова зборів. - Товариші по роботі і цього разу виявили великий гуманізм. Але це вже востаннє.

«Ну, нарешті», - шепоче динамік.

- Що ж ви нам, товаришу Трісочка, скажете? - допитується голова місцевкому.

«От причепився!»- сопе динамік і вмовкає, бо Трісочка підводиться:

- Більше не буду, товариші! - б'є себе кулацюрою у груди для більшого переконання.

- Ну дивись нам!

«Хоча б хлопці зачекали», - доноситься з динаміка.

І як тільки оголошується про закриття зборів, Трісочка першим вилітає з залу.

- Оце всипали! - кинув навздогін голова зборів. - До нових віників пам'ятатиме. Бачили, як засоромився, - кулею вилетів з залу.

Ми потисли один одному руки: перше випробування ДУР-1 дало позитивні наслідки.

З чого починається рабство?

Цілком нормальна, ні від кого не залежна людина сміється там, де смішно, плаче, коли на те є причини, ходить до знайомих у гості, виховує дітей, сумує, коли воротар улюбленої футбольної команди витягує з сітки воріт м'яча, читає книжки, дивиться телепередачі, любить, ненавидить... Одним словом, робить усе те, що повинна робити нормальна людина.

І от одного дня ця нормальна людина зупиняється від здивування - її сусід засигналив біля під'їзду із власного «Москвича». Від любові до ближнього в нормальної людини сіпається лицевий нерв, вона біжить додому, на цілу ніч засідає за письмовий стіл і пише гарячі рядки подяки Всевишньому за послану щедроту сусідові. Не знаючи точної адреси Всевишнього, нормальна людина адресує її у найближчий народний контроль. Вранці з підпухлими від безсоння очима сумнівно нормальна людина з'являється перед домочадцями і ставить ультиматум:

- Віднині запроваджую найсуворіший режим економії - будемо збирати гроші на «Москвича»!

Дружина прикладає руку до чола свого повелителя і стурбовано запитує:

- Може, викликати лікаря?

Повелитель мало не гарчить у відповідь і мчить в автомобільний магазин. Запевнений, що, як тільки половині конкурентів на автомобіль таки надокучить сподіватись, він сяде за кермо власного «Москвича», повелитель стає у чергу.

З цього дня сумнівно нормальна людина робить перший крок по шляху безпросвітного рабства і проходить цей шлях такими етапами:

Етап № 1. Тривожне чекання. Раб плаче там, де смішно, і регоче у таких ситуаціях, де нормальна людина прийнаймні повинна співчувати (наприклад, сусід поколошкав автомобіль). Після роботи раб мчить у клуб ДТСААФ і жадібно ковтає премудрості механізмів передач, ходових частин... Набутими премудростями ділиться вдома. Як правило, починає зі свого шестирічного Сашка. Обливаючись сьомим потом, тлумачить йому принцип дії карбюратора. Сашко довго слухає, а потім запитує:

- А в баби-яги калбюлатол є?

Патріарх сім'ї вергає громи-блискавиці і починає все спочатку. Сашко слухає, слухає, та й каже:

- А я сьогодні метелика впіймав.

- От тупоголове! - гримить батько. - Не можеш зрозуміти простої речі. Пояснюю ще раз.

- Татку, - просить Сашко, - намалюй мені колесо.

- Яке ще там колесо?

- Таке, як у дяді Глиші біля мотоцикла.

- Що має спільного колесо з карбюратором? З кухні виходить дружина:

- Чого ти причепився до дитини?

- Скільки разів тобі казав, - обурюється раб, - не вмішуйся тоді, коли я займаюся вихованням!

І він грюкає дверима. У скверику знайомі й сусіди сидять на лавочках, милуються природою.

- Весна, - підсідає до них раб. - А я оце тільки з шоферських курсів. Сьогодні ми карбюратор вивчали. Прецікава річ, скажу вам. Візьміть дросельну заслінку...

- А ми оце тільки з кіно, - не слухає раба знайомий. - До чого цікавий фільм.

Ображений, він іде в автомагазин, дізнається, на скільки з учорашнього дня просунулась черга, потім милується виставленим на вітрині карбюратором. І ніби ненароком каже до сусіда, що сопе поруч:

- Новісінький карбюратор! Ми сьогодні його вивчали. Складна, скажу вам, будова.

- М-м-ми ц-ц-це т-тиждень тому вивчали, - натягує шию, як когут, худорлявий сусід і, заїкаючись, продовжує: - Тепер коробку передач почали. Куди там вашому карбюратору! Візьміть лише фрикційний вал...

- Та й карбюратор - це вам не фунт ізюму, - перебиває він заїку. - Не на такого натрапив.

Заїка враз спалахнув:

- Ш-ш-ш-ш-що там карбюратор проти пересувної шестерні четвертої та третьої передач?

. І раби починають дискутувати, аж поки продавець не торкає одного з них за плече:

- Пробачте, ми зачиняємо магазин.

Вони виходять на вулицю і до третіх півнів навперебій доводять один одному переваги карбюратора над коробкою передач і навпаки.

Раб настільки тепер прив'язаний незримими ланцюгами до техніки, що ніяка сила не здатна зупинити його в тих випадках, коли, згадуючи всі пекельні штати, хто-небудь із шоферів колупається під капотом. Тут він обов'язково підійде і запропонує свої послуги. Вимащений з ніг до голови мазутом, стомлений, але не без гордості, кине вслід автомобілеві, який тільки що «допомагав» ремонтувати:

- Сущий пусток - свічка не контачила.

Про те, що за його пропозицією вони з таким же ерудитом-шофером дійшли в розборі аж до колінчатого валу, промовчить.

Роки, роки... Як вони летять, оті роки. Це ж уже Сашко у восьмий клас перейшов.