Якби члени екіпажу «Бронзової доби» мали змогу побачити побудовані на Землі гравітаційно-хвильові антени, то вони одразу зрозуміли б, що цей космічний корабель повторює їхні форми з майже ідеальною точністю. Насправді весь корпус корабля й був робочою гравітаційно-хвильовою антеною з передавачем, здатною здійснювати міжпланетні подорожі. Як і антени, збудовані на Землі, «Гравітація» могла будь-якої миті за допомогою гравітаційних хвиль відправити інформацію в будь-яку точку Всесвіту. Ці дві гігантські гравітаційно-хвильові системи — на Землі й у космосі — утворювали суцільний пояс стримування Трисоляриса в Темному лісі Всесвіту.
Ще за добу польоту «Бронзова доба» під ескортом «Гравітації» дісталася геосинхронної орбіти Землі й почала повільно причалювати на стоянку в орбітальному порту. Екіпаж «Бронзової доби» бачив крізь ілюмінатори численний натовп зустрічаючих, який заполонив увесь залюднений сектор орбітального космопорту. Настільки величезна кількість людей збиралася хіба що на церемонію відкриття Олімпійських ігор чи на прощу в Мецці. Броньоване громаддя бойового корабля повільно просувалося крізь мерехтіння кольорового снігу, утвореного букетами квітів, якими обсипали корпус корабля зусібіч. Екіпаж роздивлявся людське море, що охоплювало їх звідусіль, намагаючись відшукати в натовпі своїх близьких. Здавалося, всі вони ледь не плакали від радості, вигукуючи привітання.
З легкою вібрацією «Бронзова доба» нарешті пришвартувалася до причальної стінки. Капітан корабля надіслав до штабу флоту рапорт про стан бойової одиниці, а також повідомив, що залишиться на борту з мінімальним складом екіпажу для підтримки боєздатності корабля. Однак відповідь зі штабу містила наказ команді в повному складі якомога швидше зійти на берег для довгоочікуваного возз’єднання з близькими й рідними. На вахту мала заступити чергова команда на чолі з полковником, яка вже піднімалася на борт корабля. Під час першої зустрічі екіпаж кинувся на шиї незнайомцям, щедро поливаючи слізьми повернення до людства.
За уніформою чергової команди не було зрозуміло, до якого флоту з трьох вона належить, але екіпажу «Бронзової доби» роз’яснили, що після Битви Судного дня було ухвалене рішення об’єднати розрізнені флоти в Єдиний флот Сонячної системи, а особовий склад кораблів, яким пощастило пережити цю битву, складе кістяк новоутвореного формування.
— Іще за нашого віку відбудеться підкорення світу Трисоляриса, й ми відкриємо людству ще одну сонячну систему! — сказав у привітальному слові новоприбулий полковник.
Хтось із членів екіпажу «Бронзової доби» відповів йому, що космос виявився занадто страшним, і вони всі готові залишитися на Землі назавжди. Полковник не став заперечувати, погодившись, що вони як герої для всього людства мають повне право вибирати, як їм жити надалі. Проте він був певен: після короткого перепочинку вони змінять свою позицію, і йому особисто буде надзвичайно приємно знову побачити в строю цей великий корабель із його легендарною командою.
Екіпаж «Бронзової доби» почав сходити з борту корабля. Офіцери й рядові в повному складі покрокували довгим переходом до просторої зали, повітря в якій, порівняно з рециркульованою атмосферою на борту корабля, здавалося надзвичайно свіжим і аж солодким, немов після дощу. На тлі блакитної сфери планети наростали радісні вигуки зустрічаючих, заповнюючи собою увесь простір.
На прохання полковника капітан «Бронзової доби» двічі зробив повірку команди корабля, аби пересвідчитися, що екіпаж вишикувався у повному складі.
Раптом увесь гомін змовк у один момент, хоча людське море продовжувало вирувати. У цій тиші, немов грім серед ясного неба, пролунав голос полковника, який іще не встиг стерти теплу усмішку зі свого обличчя:
— Мені випала честь довести до вашого відома, що ви всі з ганьбою виключені з лав Флоту Сонячної системи, але сором, яким ви вкрили його славетне ім’я, не зітреться з людської пам’яті довіку! Ви ніколи більше не побачитеся зі своїми рідними й близькими, бо вони не хочуть вас знати. Ваші батьки соромляться своїх дітей, більшість чоловіків та дружин воліють розлучитися, а ваші діти, хоча суспільство й не дискримінувало їх за кровні зв’язки з вами, ненавидять вас за ці десятиліття сорому, на які ви їх прирекли! Ваша справа передана на розгляд до Об’єднаного трибуналу космічних флотів.
Закінчивши свій виступ, полковник похапцем закрокував геть із кількома офіцерами супроводу. Цієї ж миті людське море блимнуло й зникло, а морок, що запанував натомість, розрізали променями численні прожектори. Вони без перестану снували залою, вихоплюючи з темряви озброєні до зубів загони військової поліції, які зусібіч оточували екіпаж «Бронзової доби». Озброєні військові розташувалися на різних рівнях платформ, що височіли по периметру, цілячись у екіпаж.
Хтось озирнувся й сказав, що букети, накидані навколо корпусу «Бронзової доби», виявилися справжніми — серед квітів їхній корабель нагадував величезну труну, яка очікувала на закінчення процесу поховання.
Раптом їхнє підмагнічене взуття перестало притягуватися підлогою, й екіпаж у повному складі злетів угору в стані невагомості, немов гроно безпорадних надувних мішеней. Звідкись долинув байдужий голос:
— Усі озброєні члени екіпажу мусять негайно скласти зброю й максимально співпрацювати із загонами поліції, інакше ми не гарантуємо збереження ваших життів. Відтепер ви всі заарештовані за звинуваченнями у вбивстві першого ступеня й інших злочинах проти людства.
Рік 13-й Епохи стримування. Трибунал
Місцем проведення трибуналу над екіпажем «Бронзової доби» обрали базу Флоту Сонячної системи, розташовану на геосинхронній орбіті. Хоча головні бази флоту розміщувалися на орбіті Марса, посеред поясу астероїдів і біля Юпітера, місце недалеко від Землі обрали з огляду на надзвичайний ажіотаж і значну стурбованість ходом цієї справи з боку міжнародної спільноти.
Задля комфорту численних слухачів процесу на Землі командування розпорядилося ввімкнути на базі обертові механізми для створення штучної гравітації, близької до земних значень. За широченними ілюмінаторами поперемінно з-за обрію вигулькували блакитна Земля, сліпуче Сонце і прекрасне яскраве море зірок Чумацького Шляху, ніби відображуючи полярні цінності самого процесу існування Всесвіту.
Трибунал у справі «Бронзової доби» тривав під цими мерехтливими змінами світла й тіні цілий місяць.
Нижче наводяться деякі записи судових слухань.
Ніл Скотт, 45 років, полковник, капітан «Бронзової доби» на момент описуваних подій
…
Суддя: Повернемося до подій, які передували ухваленню рішення атакувати «Квант».
Скотт: Іще раз повторюю: рішення про здійснення атаки на «Квант» було ухвалене мною особисто, як і відповідні накази. Я ні з ким не обговорював подібного вирішення ситуації, що склалася, й не чув подібних пропозицій від офіцерів «Бронзової доби».
Суддя: Ви намагаєтеся взяти на себе всю відповідальність за цю подію, але це не полегшить ані вашого становища, ані становища людей, яких ви намагаєтеся захистити.
Прокурор: Факт проведення загального голосування серед екіпажу корабля до нападу вже встановлений у ході трибуналу.
Скотт: Я вже давав свідчення щодо цього голосування. З 1775 членів екіпажу корабля лише 59 проголосували «за». Це голосування не було причиною чи спонукальним чинником для мене при ухваленні такого рішення.
Суддя: Ви можете надати список цих 59 людей?
Скотт: Голосування відбувалося таємно й за допомогою корабельної комунікаційної мережі. Ви можете перевірити відповідні записи у вахтовому журналі й журналі бойових дій.
Прокурор: Ви зараз даєте неправдиві свідчення. Ми маємо достатні докази, аби вважати, що голосування не було таємним, і що ще важливіше: результат повністю відрізнявся від озвученого вами. Ви підробили записи в журналах.
Суддя: Ми вимагаємо, щоб ви зараз надали суду справжні записи про перебіг голосування.
