— Чи не міг би ти вимкнути панорамний режим? — тихо попросила Чен Сінь.

Їфань закрив їх від решти Всесвіту, і Чен Сінь в одну мить повернулася з безкрайого простору до тісної яєчної шкаралупи кабіни корабля й знову відчула жадане почуття безпеки.

— Я не повинен був усього цього тобі розповідати, — сказав Їфань зі щирим розкаянням у голосі.

— Я все одно рано чи пізно дізналася б.

— Знову ж таки, нагадую — це все лише домисли, які поки що не знайшли наукового підтвердження. Не зациклюйся на цьому, ліпше сконцентруйся на своєму житті, — сказав Їфань, опускаючи свою долоню на її руку. — Навіть коли все, сказане мною, виявиться правдою — це події, які розтягнуться на мільярди років. Якщо ти пристанеш на пропозицію приєднатися до нашого світу, то він стане і твоїм також. Просто проживай своє життя й припини подумки баражувати разом із плином часу. Твоє життя не протриває довше за 100 тисяч років, ти також не перелетиш звідси на відстань понад тисячу світлових років. Тож усе, озвучене мною тут, не має до тебе жодного стосунку. Хіба тебе не влаштовують такі умови життя?

— Так, я гадаю, цього виявиться цілком достатньо, — відповіла Чен Сінь, стиснувши його руку у відповідь.

Решту подорожі Чен Сінь та Ґуань Їфань провели уві сні під контролем медичного обладнання. Політ тривав чотири дні. Коли вони пробудилися від відчуття перевантаження через сповільнення корабля, Сіра планета вже займала більшу частину поля зору.

Планета виявилася невеличкою й дуже нагадувала Місяць — така ж безплідна гола кам’яна куля. Проте її поверхня не пістрявіла кратерами, а радше нагадувала пустельну рівнину. «Мисливець» сягнув орбіти планети — дуже низької через відсутність атмосфери. Космічний корабель наблизився до вказаного спостережувальними супутниками місця, де здійснили посадку п’ять невстановлених літальних об’єктів. Їфань планував спуститися в човнику на поверхню, аби детальніше вивчити залишені кораблями сліди. Але ні він, ні Чен Сінь і подумати не могли, що таємничі гості залишать по собі дещо настільки велике за розмірами, що його буде легко роздивитися з космосу.

— Що це таке? — вигукнула Чен Сінь, вказуючи на поверхню Сірої планети.

— Лінії смерті, — відповів Ґуань Їфань, легко впізнавши об’єкти, на які вказувала Чен Сінь. — Обережно, не наближайся до них!

Останнє адресувалося бортовій системі корабля.

Лініями смерті виявилися п’ять чорних слідів, що виростали з поверхні Сірої планети, немов волосини, і тяглися високо в космос. Кожен слід витягнувся більш ніж на 100 кілометрів — вище за орбіту, на якій розташувався «Мисливець».

— То що це?

— Колії від надпотужних криволінійних двигунів. Усередині них швидкість світла дорівнює нулю.

Чен Сінь і Ґуань Їфань сіли в човник, відстикувалися від корабля й спустилися на поверхню Сірої планети. Через низьку орбіту та відсутність атмосфери спуск минув швидко й без потрясінь. Човник приземлився на відстані трьох кілометрів від місця проростання ліній смерті.

Сила тяжіння у 0,2 g дозволяла рухатися до ліній великими стрибками. Рівнини Сірої планети вкривав тонкий шар пилу впереміш із гравієм різних фракцій. Через відсутність ефекту розсіювання атмосфери тіні й освітлені ділянки на поверхні планети чітко окреслювалися. Вони швидко наблизилися до ліній на відстань у сто метрів, і Їфань махнув рукою до Чен Сінь, вимагаючи зупинитися. Кожна лінія сягала в діаметрі 20–30 метрів і при спогляданні знизу нагадувала величний стовп смерті.

— Це, мабуть, найтемніша річ у Всесвіті, — мовила Чен Сінь. За винятком чорного кольору надзвичайної глибини, на поверхні стовпів годі було роздивитися будь-які інші деталі. Даремними виявилися й зусилля побачити, де починається край цієї бездонної прірви, який відмежовував ділянку нульової швидкості світла від решти світу. Чорні лінії смерті добре проглядалися навіть на темному тлі космосу.

— Це і найзгубніша річ у Всесвіті, — відповів Ґуань Їфань. — Нульова швидкість світла — синонім абсолютної, стовідсоткової смерті. Усередині ліній кожна елементарна частинка, кожен кварк мертвий. Відсутній будь-який рух. Навіть якщо всередині такої лінії смерті немає джерела гравітації, вона все одно нагадує чорну діру з нульовою гравітацією — все те, що потрапило всередину, ніколи не знайде виходу назовні.

Ґуань Їфань підхопив камінчик і пожбурив усередину однієї з ліній — абсолютна чорнота миттєво поглинула його.

— Чи може твій надшвидкісний корабель створювати подібні лінії смерті? — спитала Чен Сінь.

— Куди там.

— Значить ти вже бачив подібне?

— Так, але не так багато.

Чен Сінь підвела погляд на ці величезні чорні стовпи, що тягнулися до неба, — вони ніби підпирали небосхил, перетворюючи Всесвіт на величний Палац смерті.

Такий вигляд має кінець усього? — подумки запитала вона себе.

Чен Сінь було добре видно, де в космосі закінчуються чорні стовпи. Вона вказала у тому напрямку й поцікавилася:

— То в тій точці кораблі досягнули швидкості світла?

— Так і є. Але бачені нами раніше сліди були значно коротші — таке враження, що кораблі прискорюються до швидкості світла майже миттєво.

— Такі сліди лишають найновітніші зразки кораблів?

— Імовірно. Але такі сліди трапляються не так часто. Їх лишають Занулювачі.

— Занулювачі?

— Їх іще кличуть Перезавантажувачами. Може, це група розумних істот, окрема цивілізація чи конгломерат цивілізацій. Нам достеменно не відомо, хто вони, але ми точно знаємо, що вони існують. Занулювачі прагнуть перезавантажити Всесвіт, повернувши йому первісну райську подобу.

— Яким чином?

— Перемістивши годинникову стрілку на дванадцяту. Якщо брати за приклад просторові виміри, то майже неможливо повернути низьковимірний Усесвіт у вищі виміри. Але якщо рухатися у протилежному напрямку — зменшуючи кількість вимірів до нуля й нижче, — можливо, вийде обнулити просторові виміри, повернувши Всесвіт до десятивимірного стану.

— Нуль вимірів?! Ви бачили десь таке?!

— Ні. Як і ви, ми бачили тільки двовимірний простір. Навіть одновимірний нам не траплявся. Але, напевно, десь у Всесвіті Занулювачі вже намагалися зробити щось подібне. І ніхто не знає, чи мало успіх їхнє починання. Значно легше зменшити швидкість світла, тому ми маємо чимало свідчень про спроби опустити це значення нижче нуля, повернувши його таким чином до нескінченності.

— Це бодай теоретично можливо?

— Хтозна, може, науковці Занулювачів дадуть ствердну відповідь на твоє запитання, але я гадаю, що це помилкова позиція. Хай там як, нульова швидкість світ­ла — це нездоланна перешкода, абсолютна смерть будь-якої форми життя, припинення активності, руху. У цьому стані об’єкт уже не здатен впливати на суб’єкт, тож яким чином годинникова стрілка перевалить за дванадцяту? Діяльність Занулювачів більше нагадує сповідування якогось релігійного культу чи своєрідний арт-перфоманс.

Чен Сінь не зводила переляканих очей із ліній смерті.

— Якщо це колії від роботи криволінійних двигунів, то чому вони не розширюються, як інші?

Ґуань Їфань узяв її за руку.

— Я якраз хотів про це сказати: нам варто чимшвидше забиратися звідси — не лише із Сірої планети, а й узагалі з цієї зоряної системи. Тут лишатися вкрай небезпечно. Лінії смерті відрізняються від звичайних колій: якщо поруч не виникне якихось збурень, вони залишатимуться стабільного розміру, що дорівнюватиме діаметру двигуна, який їх залишив, але якщо їх розбурхати, то лінії смерті почнуть миттєво збільшуватися. Ці утворення можуть розростися на всю зоряну систему — вчені називають це явище розривом ліній.

— Після розриву нульова швидкість зберігається на всій площі?

— Ні-ні. Після розриву лінія смерті перетворюється на звичайну колію — з розширенням швидкість світла також збільшується, але все одно вона ніколи не перевищить десяти кілометрів на секунду. У результаті ціла зоряна система перетворюється на чорну діру з низькою швидкістю світла, або, як ви її називаєте, на чорний домен. Рушаймо…