Перевантаження у 3 g не перешкоджало розмові, тож за деякий час вони вже жваво спілкувалися на найрізноманітніші теми. Чен Сінь поцікавилася, чому Їфань так довго перебував у гібернації, й дізналася, що під час тривалої подорожі у пошуках нового, підхожого для життя світу його вміння були незатребуваними, тож він обрав саме такий варіант. Після відкриття кораблями придатного для заселення Світу №1 більшість робіт першого етапу колонізації стосувалася розбудови та прокладання найбазовіших комунікацій. Їхнє поселення нагадувало село часів натурального господарства, тож зрозуміло, що умов для наукової діяльності не було. Влада нового світу ухвалила резолюцію, якою дозволила вченим продовжити термін гібернації до часу появи необхідних умов для початку досліджень. Він був єдиним ученим на борту «Гравітації» й ліг у гібернацію разом із сімома колегами із «Синього простору». Його пробудили останнім із них — відтоді, як два кораблі досягли нового світу, минуло майже два століття.
Чен Сінь зачарували розповіді Ґуань Їфаня про нові людські світи. Але вона помітила, що він розповідає лише про світи №1, №2 та №4, жодного разу не згадавши про Світ №3.
— Я там ніколи не був. І ніхто не був. Хоча правильніше буде сказати, що ті, хто туди потрапляє, не можуть звідти повернутися. Той світ схоронений у могилі світла.
— Могилі світла?
— Чорній дірі з низькою швидкістю світла, утвореній унаслідок злиття колій від роботи криволінійних двигунів. Світ №3 якраз і є такою дірою. З’явилися вагомі підстави вважати, що внаслідок деяких подій його місцеположення стало загальновідомим. Тож поселенці просто не мали іншого вибору.
— У нас подібний об’єкт називали чорним доменом.
— Дуже влучна назва. Власне кажучи, самі мешканці Світу №3 називали його світловою завісою. Але ззовні всі вважали це своєрідним саваном, тож прижилася назва «могила світла»[29]. Утім, усі мають власні пріоритети, і така світобудова стала раєм для жителів Світу №3 — хоча я й не знаю, чи вони не змінили цієї думки наразі. Після завершення зведення могили світла жодна інформація вже не здатна вирватися з того світу. Але мені здається, що люди мають почуватися там добре, бо для декого відчуття безпеки є неодмінною умовою щасливого життя.
Чен Сінь поцікавилася у Ґуань Їфаня, коли новий світ зміг збудувати надшвидкісні кораблі, й дізналася, що це сталося лише століття тому. Отже, успішне дешифрування послання Юнь Тяньміна дало можливість людям Сонячної системи майже на два століття випередити нове людство.
— Він дійсно велика людина, — зазначив Їфань, коли Чен Сінь згадала його ім’я.
Однак люди Сонячної системи не скористалися цією перевагою: тридцять п’ять років, які відділяли життя від смерті, були втрачені, найімовірніше, внаслідок її рішення. Але Чен Сінь вже не відчувала болю, коли її думки знову поверталися до цієї дилеми; оніміння в мертвому серці — це все, що вона була здатна відчути.
— Оволодіння здатністю переміщатися зі швидкістю світла стало визначальною віхою в історії людства, — зазначив Ґуань Їфань. — Це можна порівняти з наслідками Відродження чи Просвітництва. Така можливість кардинально змінила мислення людства, всю нашу цивілізацію й культуру.
— Так, я й сама відчула наслідки цього відкриття: коли наш корабель досягнув швидкості світла, я зрозуміла, що вже ніколи не буду колишньою. Я збагнула, що мені під силу перетнути увесь простір-час упродовж життя, досягнути краю Всесвіту й побачити, де закінчується часовий вимір. Ті концепції та питання, які раніше були лише предметом філософських диспутів і роздумів, стали реальністю.
— Саме так. До цього існування й подальша доля Всесвіту лишалися виключно темами для умоглядних розмірковувань високочолих філософів, а тепер стали частиною повсякденного життя кожного з нас.
— Хтось у вашому світі вже замислювався над тим, аби вирушити до кінця Всесвіту?
— Звісно. Наші світи спорядили п’ять вікопомних кораблів.
— Вікопомних?
— Дехто ще називає їх кораблями Судного дня. Ці надшвидкісні літальні апарати не мають кінцевого пункту призначення. Їх екіпажі просто програмують криволінійні рушії на максимум потужності, тож кораблі з шаленим прискоренням розганяються до швидкості, вкрай близькій до швидкості світла. Метою подібного руху є використання положень теорії відносності для мандрівки в часі, аж до світлової смерті Всесвіту. Згідно з підрахунками, 10 років польоту в їхній системі відліку дорівнюватиме 50 мільярдам років для нас. Насправді детальний план для такої подорожі не потрібен: якщо на кораблі виникнуть якісь серйозні несправності вже після досягнення ним швидкості світла, то однаково вистачить життя, щоб досягти кінця Всесвіту, просто перешкоджаючи сповільненню корабля.
— Мені шкода людської цивілізації Сонячної системи, — сказала Чен Сінь. — Більшість із її представників до кінця життя мешкали на крихітній ділянці часу-простору, нагадуючи селян, які в старі часи не виїздили навіть за межі рідного села. Всесвіт так і лишився для них нерозгаданою загадкою.
Ґуань Їфань відірвав голову від поверхні протиперевантажувального сидіння й поглянув на Чен Сінь. Під часу руху з прискоренням 3 g це було нелегко, але він деякий час не відводив від неї очей.
— Не варто їх жаліти. Повірте мені на слово — справді не варто. Ліпше не знати всієї правди Всесвіту.
— Чому?
Ґуань Їфань підняв руку і вказав на зірки Чумацького Шляху, а потім дозволив перевантаженню знову притиснути руку до грудини.
— Там нема нічого, крім темряви.
— Це відсилка до теорії Темного лісу?
Ґуань Їфань похитав головою, ніби борючись із перевантаженням.
— Теорія Темного лісу є наріжним каменем для нашого виживання, але в масштабі Всесвіту це дрібниці. Якщо сприймати Всесвіт як поле бою, то удари за теорією Темного лісу — лише снайперська дуель, жертвами якої стають посильні чи обозні солдати. Тривіальна річ для повномасштабних бойових дій. А якою буває справжня міжзоряна війна, ви ще не бачили.
— А ви, нове людство, вже були свідками цього?
— Дещо ми змогли роздивитися, але наші теперішні знання — здебільшого здогадки і припущення… Ти справді хочеш дізнатися це? Бо чим більше цього знання отримуєш, тим менше лишається світла в серці.
— У мене в серці панує морок. Я хочу знати.
Як і понад шість століть тому, коли у холодну ніч Ло Цзі провалився під лід, з очей однієї з останніх представниць Сонячної системи зняли темну пов’язку, яка приховувала таємниці Всесвіту.
— Спробуй здогадатися, що є найпотужнішою зброєю цивілізації, яка має майже необмежені технічні можливості? — запитав Ґуань Їфань. — Думай над цим із точки зору не технології, а філософії.
Чен Сінь деякий час розмірковувала, а потім заперечливо похитала головою.
— Не знаю.
— Те, що ти пережила, і є підказкою.
Який унікальний досвід вона має? Вона стала свідком того, як хтось жорстокий вирішив повністю зруйнувати Сонячну систему, зменшивши на одиницю кількість вимірів. Що таке вимір по своїй суті?
— Універсальні фізичні закони Всесвіту.
— Ти дуже здогадлива. Так. Універсальні фізичні закони — не лише найстрахітливіша зброя, але й найефективніший спосіб захисту. І високорозвинені богоподібні цивілізації, розпочинаючи міжзоряну війну будь-де — у Чумацькому Шляху, туманності Андромеди чи деінде в Місцевій групі галактик або ж у надскупченні Діви, — не вагаючись, використовують фізичні закони Всесвіту як зброю. Перелік цих законів доволі великий, проте найчастіше використовуються просторові виміри й швидкість світла: перший спосіб — як зброя для нападу, другий — для захисту. А отже, атака на Сонячну систему була здійснена з використанням найпередовішої технології. Редукція кількості просторових вимірів насправді є виявом поваги до людської цивілізації. А заслужити подібне ставлення на теренах Усесвіту ой як непросто.
— Я дещо хотіла спитати. Коли зупиниться падіння простору навколо Сонячної системи у два виміри?
