Внсі

Свято обвалилося на нас як ящик із залізним посудом. Гучна музика, у кожній печері своя, привітальні крики дагонців, пісні, національні прапори, різної форми повітряні кулі, різнокольорові стрічки, величезні букети квітів у великих вазах, виряджені в костюми й маски дагонці, продавці солодкого з яскравими візками.

- Маски! - заволала мені у вухо Варда й кинулася до великого стенду з різноманітними масками.

Я смикнув Карай за руку та показав куди йти. Фея вже йшла до стенду, вона прослизає між перехожими не зачіпаючи нікого й майже не знижуючи швидкості.

Чого тут тільки не було! Тварини, птахи, комахи, розумні істоти, роботи, іграшки. Бажаючі могли стати ким завгодно! Дагонці підійшли до виготовлення масок дуже відповідально. Маски закривали повністю голову й були з матеріалів близьких до натуральних. Відчуття шкіри, волосся, пір'я було справжнім і дихати, бачити в такій масці було легко. Тут продавали маски тим, хто не встиг купити раніше, а загалом дагонці віддавали перевагу маскарадним костюмам. Через це, що маски були розраховані на голову ящірки, людям було особливо зручно.

Варда вибрала собі коричневого восьминога з чотирма очима, щупальці якого звисають аж до талії. Карай придбала байкерський шолом, і сказала, що цього вистачить. Віка перетворилася на ящірку із жовтою шкірою обличчя, над лобом стирчали пір’я ніжно-рожевого кольору, а вії та брови над отворами для очей були яскраво-блакитні. Мені сподобалася маска у вигляді голови слона з прикрасою із різнокольорових скляних камінчиків на лобі. Правда, важкувата та огрядна, але якщо вже розважатися, то по повній. Я попросив Віку сфотографувати мене в масці. Вона дістала смартфон і стала нас фотографувати. Заради таких фото варто було потрапити на Дагон!

Далі ми пішли в напрямку центру. Народу стає все більше й тепер нам доводиться рухатися за течією в колоні. У «Террарії» на Центральній площі натовп – голці ніде впасти! Мабуть з усієї планети збіглися!

Океан емоцій шквалом обрушився на мене. Я відчув, що скоро лусну як кулька, оскільки в мене потужним потоком вливалися радість, гордість, захват, екстаз, захоплення, розчулення, натхнення, здивування й обривки якихось інших почуттів, розібрати які складно через велику кількість. Так, на фестивалях завжди так, і все абсолютно законно й без додаткових зусиль, люди самі тобі створюють купу почуттів! Здається, я починаю п'яніти. Дихати стало важко, щоб не задихнутися, я стягнув маску з голови й крикнув Карай.

Карай, мені погано, якщо я впаду або буду виглядати п'яним, то краще відвести мене туди, де менше натовп.

Карай закивала й вчепилася мені в руку, напевно подумала, що я прямо зараз почну падати, а може я так виглядаю, не знаю.

Закрутилося колесо

Дерія

Усе йде за планом. На Дагон прилетіла ближче до вечора. При проходженні контролю особи в космопорту трохи нервувала через фальшивий міжгалактичний паспорт, але все обійшлося. Недарма я за цей документ стільки грошей сплатила! Із Стівом зустрілася в ресторані в печері поруч з космопортом.

- Я найняв чотирьох найманців, які чекають інструкцій, - сказав він, зробивши ковток з великого келиха зі спиртним. - Досвідчені хлопці, брали участь в операціях по звільненню заручників.

- Я вже знаю, що об'єкти проживають у готелі для туристів, але це не найкраще місце для викрадення. Там повно камер і поряд знаходиться ділянка охорони, - я спробувала коктейль незвичного блакитного кольору. От-то дивина! - Завтра свято, думаю вони підуть гуляти, спробую дізнатися про їхні плани, тоді можна буде визначитися із місцем засідки.

- Ти коли-небудь була на дагонському карнавалі на честь Дня народження королеви? - Стів поклав собі в тарілку салат і пару кружечків ковбаси.

- Я була на багатьох популярних фестивалях. Чого тільки не надивилася! – жартома відповіла я.

- Добре, у мене є ідея: можу порадити спостерігати за святом з висоти й виглядати в натовпі людей. Вони на половину вище, ніж ящірки.

- Думаю, що вони теж будуть у масках, але зараз на всю планету близько трьохсот людиноподібних осіб, не так уже й багато, - риба вище всіх похвал, я поклала на тарілку ще шматочок.

- Так, але дивись: відразу піти з площі вони не зможуть, прийдеться десь сидіти, тоді й треба б до них підібратися й послухати. Під спостережний пункт рекомендую будівлю музею. Вона майже в центрі, а ще там ззаду можна піднятися по пожежній драбині прямо на дах. Спостерігати зручно сховавшись під скульптурами на фронтоні, - Стів розрізав соковий кусень м’яса й полив його зверху соусом.

- Якщо я побачу схожу групу з трьох дівчат і одного хлопця, то їх потрібно буде перевірити. Мені потрібні помічники для стеження, які будуть знаходитися внизу й зможуть пересуватися крізь натовп.

- Без проблем. За окрему плату я дам тобі пару своїх помічників. Хлопці займаються конфіденційними дорученнями й відповідний досвід мають. Тільки виходити вам треба рано-вранці.

Вечеря закінчилася повітряним мигдальним тістечком, що тане в роті, і чаєм з орі-лимоном. Стів проводив мене до таксі і я поїхала заселятися в готель, де живуть об'єкти.

Карай

«Террарія»(центральна печера) зустріла нас гамором, криками, лементом, натовп такий величезний, що здається наче строкатий килим ворушиться й перекочується хвилями, а з нього стирчать будівлі. Одне добре, ми на півметра вище оточуючих дагонців, навіть незважаючи на їх маски. Хоча би бачимо куди ми йдемо!

Рух колони, в якій ми, триває. Усі рухаються до великого адміністративного будинку з високим ґанком, передня частина якого закрита парапетом, а сходи спускаються з боків уздовж стін, здається Будівля Уряду. Там стоять святково вдягнені дагонці й махають юрбі прапорцями. Можливо там іменинниця! Жодного разу в житті ще не бачила королеву, та й узагалі ніяких осіб королівської крові.

Тут почула голос Внсі, який просив про допомогу. Дух не брехав, шкіра в нього зблідла й блищала від поту, очі були розфокусовані, а руки вчепилися в зняту маску так, що побіліли кісточки пальців. Я схопила його за руку й стала кликати дівчат.

- Вардо! Віко! Нам треба виходити з натовпу! Внсі фігово!

Варда почула відразу і, обернувшись, подивилася на духа. Потім, різко рушивши в бік, підхопила його під іншу руку. Віку довелося кликати ще раз, оскільки через гомін вона не чула й натовп почав відтягувати її вперед. Я кинула в неї червоним камінчиком, який відірвала від прикраси на голові слона.

- Віко!

Фея вужем викрутилася з натовпу й опинилася за мить поруч з нами. Оцінивши стан Внсі й суцільний потік дагонців, вона, піднявши руки, почала рухатися по діагоналі до будівлі. Навколо неї утворився порожній простір, в який спробували втиснутися ми троє. Повільно, але впевнено наша процесія рухається до ґанку. Біля стіни Віка втомлено зупинилася.

- Більше тримати не можу. Давайте по стінці пройдемо вперед і звернемо за ріг, там поруч музей і вихід до транспортного тунелю.

- Думаєш сьогодні ходить громадський транспорт? - запитала Варда.

- Дівчата, йдемо куди завгодно, але подалі від натовпу, - попросив Внсі.

- Зараз підемо…казна-що! Не щастить нам на чоловіків: один спить як бабак, а другий непритомніє від натовпу! Дохляки якісь! - обурилася Варда.

Ми стали пробиратися вздовж стіни. Я підняла голову й зустрілася поглядом з потужним дагонцем, що перехилився через парапет. Він уважно розглядає нас. Напевно охоронець королеви й підозрює, що ми щось замислили. Я підняла скло шолома й посміхнулась йому, а потім помахала рукою, не хотілося б щоб нас затримали за підозру у тероризмі.

Дерія

Я відкрила очі й озирнулася. Треба ж, задрімала на пару хвилин, начебто й не втомилася. Підправила килимок, на якому лежала, і взяла в руки бінокль. Сьома ранку, світло. Карнавал починається о десятій.