- У вимірі снів, куди в більшості випадків попадають демони.

- Як вони туди попадають? - запитує Варда.

- По бажанню. Це дуже важко пояснити, - із замороченим виглядом відповідає фея. Через паузу додає, - особливо для вас. Бувають випадки, коли одні демони при зустрічі заточують інших у цьому вимірі.

- І як його з відти витягти? - через кілька хвилин питаю я.

- А може не треба його витягати звідси, - з неловким виглядом каже Віка.

- Правильно. Взагалі, чому ми разом. Треба залишити його тут, а самім розбігтися по всій галактиці та й усе, - каже швидше ствердно, а не запитально перевертень. В одному я з нею згоден, а в іншому - мені просто цікаво подорожувати з ними. Ну, та й шкода якось цього дурбецала. Чому я про нього думаю? Тому, що він ненормальний, але з іншого боку цікавий, і все ж таки жорстокий. Це я м’яко про нього виразився. Для цього типа слова не підібрати.

- Та просто весело так з вами бродити по світу, - як ні в чому не бувало відповідає всім відразу дракониха.

- Весело?! Та нас два рази ледь не вбили! Коли нас викрали, а ще давайте згадаємо цю бридку картину з носорогом, коли його морда була вся в крові, ненависть та жорстокість з його очей так і лилась потоками! - не витримала Варда й вибухнула, як вулкан, такою промовою. Карай стало соромно за свої слова. Я гадаю, що Варда погарячкувала, бо Карай просто хоче відшукати хоча би трохи позитиву.

- Внсі, а ти можеш вселитися в нього? - питає Віка.

- Так.

- Але ти зможеш тільки його тілом керувати, - каже слушну річ фея.

- І що з того? Ти, що збираєшся волокти за нами цю падлюку? - «репліка розлюченого перевертня», хоча я не знаю, чому вона така зла зараз.

- Ні, я просто можу запхати Внсі у вимір снів до цього демона. І тоді нам поступить інформація від нього через Внсі, але мені потрібно, щоб Внсі вселився в тіло.

Я замислююся. Варто мені це робити? Це ж так складно. Та й, якщо так подумати я давно це не робив. Вселятися в чужі тіла не просто, бо жертва робить опір твоїм діям. Тому є багато відео, коли люди та нелюди типу «іносторонців» корчаться й звиваються, про них говорять: «демон вселився».

- Повірте, мені просто цікаво, хто його заточив! - з наміром виразити свою ненависть до Найтона говорить Віка. Вона чекає тільки мою відповідь. Ну, що ж…

Карай

- Давай! - з азартом в очах відповідає дух, - тільки дивіться, щоб у когось дах не поїхав.

Він нахилив голову на бік, а потім різко подивився на мене. А, що я?! Дух підлетів до Найтона і, піднявшись над підлогою, повільно опустився на тіло, поступово зникаючи в ньому. Що це взагалі було? Що це за фраза: «Тільки дивіться, щоб у когось дах не поїхав»?! Що це означає. Чому це в мене дах поїде?!

Внсі

Я опинився у світі фіолетових тонів. Тут захід сонця. Красиво. Переді мною сидить…заплаканий демон. Той, який був жорстоким та бездушним зі мною настільки, що на таке здатний не кожен психічно-хворий маніяк. Я навіть не знаю, що йому казати. Він підіймає голову, швидко підходить до мене. Обіймає так, що в мене здається ребро тріснуло.

- Вона мене кинула! - опа-па! І знову починає нюніти, скавуліти. Я відчуваю від нього стільки печалі, жалю, розчарування, що мені стало його дуже шкода.

- Хто? – з круглими очима запитую я демона, який розливається.

- Ролель! Це вона все підстроїла! Ролель поневолила мого брата, можливо вже й вбила! Вона мене кинула…я не вірю! Вона ж мене любила, я її кохав, а вона тепер каже мені, що ніколи навіть не задумувалась про те…що любить мене! Я… - розумію, що людині (у цьому випадку демону) після потрясіння потрібна підтримка, але щоб Найтон, який знає, що я його, м’яко кажучи, не поважаю, обняв мене до тріску ребра - це то й ще номер.

- Заспокойся й розкажи повільно, що сталося, - здавленим голосом кажу я. Він мене відпускає.

Демон мені розповів про те, що Ролель (його колишня) хотіла запобігти планам його брата. Його брат збирався захопити Тунну шляхом проведення стародавнього ритуалу з жертвопринесенням. А оскільки Найом (його брат) помітив усі жертви якоюсь магією, зараза така, то Ролель було не складно цьому запобігти, просто вбивши одну із приречених.

Та чому цей демон зробив таку грубу помилку? Мені здається це не просто так. Ой, про, що це я?

Вона давно мріяла захопити трон Тунни, щоб бути володаркою, але реальних способів зробити це не могла знайти. А тут Найон знаходить манускрипт з ритуалом, який може дати магу безмежну силу, і захоплення Тунни та знищення правлячої династії може відбутися. Потрібно тільки випередити суперника.

Тому після невдалої спроби вбивства, вона заточила кудись його брата й взяла ситуацію у свої руки. Щоб нас піймати вона послала за нами того проклятущого носорога, щоб він нас проковтнув і приніс до ритуальної зали. Цей носоріг якимось дивом ще й мене схопив би. Вона не прорахувала тільки те, що хтось може відвідати Найтона в його ув'язненні. Ні, вона знала що це можливо, але думала, що всі настільки його ненавидять, що не стануть цього робити. Та й, що ми можемо з цією інформацією зробити?

От, ми йолопи! Не домовилися коли мене витягнуть звідси! Сподіваюся, що різкий рух у ту сторону звідки я прийшов допоможе справі? Я вилетів з демона зі швидкістю метеора й пролетів скрізь Карай. Їй звичайно стало не по собі. Головне, щоб параноїком не стала. Чому параноїком? Тому, що коли духи пролітають крізь людину, зачіпляючи її душу, тоді стільки страху вивільняється, що він може негативно вплинути на мозок.

Дракониха впала з холодним потом на обличчі. А як вона зараз трясеться. Ні, вона в повній свідомості.

- Що ти зробив? - викрикує фея.

- Відновив сили, що тут такого? - ну, справді, що я такого зробив. Нормально все з нею буде. Вона сильна, все ж таки онучка верховного дракона. Не знаю, хто це, але саме слово «ВЕРХОВНИЙ» дає знак, що це щось величне.

Прочухається! Ой, щось я згадав про легенду, яку мені розказали друзі. Про те, що клан драконів вбив Благомила. Благомил - дух, який хотів завадити драконам допомагати лицарям, які хотіли напасти на його замок на планеті…Фаєтон. Так ось, казали, що це верховний дракон мітку послав.

- Ти - бовдур, що ти з нею зробив? - ричить Варда.

- Мені ж треба було якось набратися сил після такого подорожування в його тіло. Тим паче, що Найтон не людина, а демон-вампір. Та все з Карай добре буде.

- Це по твоєму нормально, коли хтось ось так корчиться від хтозна-чого! - з рук Віки виходить рожевий туман.

- Зараз вона схожа на психічно-хвору, але почекайте й все буде, як треба, - намагаюся я заспокоїти розлючених істот.

У мене полетіла незрозуміла рожево-фіолетова сфера від феї. Ледь увернувся. Зате інша сфера попала прямо в ціль. Мене припечатало до стіни.

Варда

Так і треба цьому паршивцю! Навіщо він так з Карай? Вона ж ні в чому невинна. От, хто-хто, а Найтон і Внсі ненормальні психи. Цей дух навіть не думав про наслідки. Бідна дівчина корчиться від болю чи від чого. Що він собі дозволяє!?

Не знаю, що зробила Віка, але його ніби приклеїли до стіни. Він не намагається хоча би щось робити. Внсі паралізувало. Вау.

- Караю, все добре заспокойся, - вона мене не чує… Вона трясеться.

Віка її трохи заспокоїла. Я не можу описати цю ситуацію. Про Найтона тепер не згадують. Та й нехай!

Раптово в Карай виросли чорні, довгі кігті, якими вона продірявила собі руки. Тепер у неї руки палають зеленим вогнем. Я придивилася, ран немає! Це що за містика така, чи магія?! У Карай руки запалали зеленим вогнем, а кігті щезлі! Що це за дивоглядія?!

Вона ледь піднялась. Побачивши духа, швидко відростила ті самі чорні кігті! Пазурі загорілися фіолетово - темним вогнем! Вона замахнулась і на груді в духа з’явилися чотири довгі криваві смужки, які теж запалали тим самим фіолетовим вогнем. Внсі навіть не крикнув нічого, можливо тому, що Віка його повністю паралізувала.