- Не в тім річ, - легко відповіла на мої вибачення Ролель.

- Що таке? Я все заради тебе зроблю! Тільки скажи.

- Ти так і не зрозумів. Я ніколи тебе не кохала, - у мене серце розірвалося.

- Що? Ролель, ти чого? Я…так ми ж…ти, що просто так… плюнула на…

- Та яка мені вигода з тебе? Я почала з тобою зустрічатися тільки тому, що хотіла повеселитися. Як я - донька мера, можу полюбити такого дурня, як ти.

- Ролель, це не ти.

- Зустрічаючись з тобою, я дізналася про те, що твій брат хоче провести стародавній ритуал. Мене зацікавило це. Коли ти розповів, що Найон розраховує стати дуже могутнім, то я вирішила що це може бути мені корисне. Який з Найона правитель? Тільки я гідна бути володаркою Тунни, навіть не Кроулі. Ти мені потрібен був як джерело інформації. Оскільки ритуал я знала тільки в загальних рисах і не всі деталі ще були відомі, мені був потрібен час.

Найон ще до полону істот визначив жертви. Я вирішила прибрати хоча б одну істоту, тим самим зламав його плани, благо, що татові найманці вміють стріляти. Найону довелося б заново шукати підходящу жертву, а я за цей час все би ретельно спланувала. Не захищений був тільки дракон, бо вона гадки не мала хто вона така.

- Що ти говориш? Ролель, я ж завжди...

- Мовчи! Мені твоя розповідь навіть не цікава. Це я відправила за вами носорога. Тому що подумала, якщо зможу ув’язнити душу Найона, то зможу використати і його в ритуалі.

У мене на очі навернулися сльози.

- Навіщо ти мені це кажеш?

- Бо ти звідси вже не вийдеш! - сказала Ролель і щезла. Я відчув, що навколо мене утворилася невидима щільна сфера, яка не дає покинути сон. Як вона могла? Ніхто не міг перетворитися в Ролель, бо ми поставили один на одного мітки. Навіть уві сні цю мітку підробити не можливо!

Я навіть нормально не зрозумів, що це було. Я тільки зрозумів, що вона мене кинула й те, що це вона підстроїла майже все, що зв’язане з цим ритуалом. Ролель там ще казала, що вона щось з Найоном зробила! Я хоча й ненавиджу свого брата, але він мені брат!

Дух - туди і назад

Внсі

Я прокинувся від крику. І зрозумів, якого демона Найтон галасує. Павуки…

Я відчув сум та печаль з боку демона. Так, я нікому не казав, що духи – емпати, можуть відчувати емоції, а також здебільшого ми харчуємося емоціями. Найсмачніша емоція - страх. Більшість духів живе в якихось там руїнах, відлюдних місцях, до яких люди заходять рідко, але регулярно, щоб щось відшукати чи дослідити, чи ще щось. Я також лякав людей, але потім вгомонився.

Але є такі духи, які лякають людей не заради їжі, а заради помсти або насолоди. Ось до прикладу Пікова Дама. Вся ця історія про неї вигадана нею самою. Я був з нею знайомий. Піка (так її деякі називають) по-справжньому просто померла, як нормальний дух. Вона перед смертю залишила записку, де описала, як їй можна дати знак. Я не розумію фокуса, як вона його відчуває, але якось вона прилітає до людей і максимально використовує ефект несподіванки, щоб перелякані заклинателі від страху непритомніли. Її визивають якимось ритуалом. Все, що вона робить - для насолоди.

Чарлі. Походить із Мексики. Дивний хлопець. Його вбили люди. Він пішов на змову з якимось демоном та добряче заплатив тому за виконання бажання. Тепер він коли хоче вертається до життя. То ж, він зазвичай невидимий, але коли схоче - стає матеріальним. Ми з ним знайомі років так сто тридцять. Знаєте, він такий худий, що словами не описати, прямо скелет обтягнутий шкірою. Він і Піка полюбляють подорожувати (між галактиками).

Баба. Вона завжди вештається по старих халупах. Я про неї багато не знаю. Відомо, що вона була офіційним привидом в психлікарні й знущалася над бідними душевнохворими. Ця категорія людей найменш захищена від невмотивованого страху. Пізніше, коли я влаштувався працювати в цей медичний заклад, Баба втекла звідти й більше там не з’являлася.

Так, я вчився на психолога, а потім на психіатра. Єдине, що я зробив корисного під час сидіння в руїнах - це те, що я відкрив ще три види страху людини, але про це мало хто знає.

Ну, раз вже прокинувся, буду вставати. Піднявся, потягнувся й глянув на сусіда. Не зрозумів? А демон-то спить… Цікаво, демонам, що такі емоційні сни сняться? Ай, демон, що плаче?.. Дивний ранок. Сподіваюся, що ми на Дагоні не надовго, бо мене вже дістали ці павуки в бокалах. Я вилетів з кімнати й почав літати по всій квартирі, як привид. Між духом і привидом величезна різниця. Мене й досі бісять запитання тих людей, яких я лякав: «Ти привид?», або влоги деяких блогерів, які казали: «Я так гадаю, що це привид хлопця, який тут помер». Ну, що ж це таке? Не помирав я ніде!

Пройти крізь когось можна по-різному. Перший спосіб - це просто пройти крізь когось по дотичній. Другий - це я сам не знаю, чому так виходить, просто заставити вивільнитися страх і все. Тобто, якщо негайно потрібна енергія, ми проходимо крізь когось наскрізь і заставляємо боятися. Із страху, який вивільнюється з людини можна швецький стіл накрити.

***

Яка різниця між духом та привидом? Привид - це душа померлої людини, яку не впустили ні в рай, ні в пекло. Дух - це представник численної розвиненої раси, який також є живим, як і живі люди. Чому раз я дух, я не можу стояти в природній своїй формі?! Ноги в мене нікуди не пропадають! Тільки, якщо я захочу!

***

Переставши літати по квартирі, я попрямував на кухню. А то від цих незрозумілостей розігрався апетит. Як працює така стара модель плити я взагалі не зрозумів. У холодильнику - миша повісилася, треба йти за продуктами. Залишився голодним.

До кухню зайшла сонна Варда.

- Добрий ранок, - сказала вона.

- Так.

Ця квартира якось дивно діє на всіх. Напевне, тут просто дивакуватий інтер’єр. Потім на кухню зайшла фея. Я не знаю, яка ніч у неї сьогодні була, але волосся Віки перетворилося на гніздо. Дівчата не дуже довірливо дивляться на мене. О, ні! Їх напевне досі мучить цікавість, що це я із бідними селянами планети Різо робив? А я просто не хочу про ті часи говорити.

Позіхаючи, на кухні з'явилася Карай. Вже всі прокинулися, окрім проклятого демона. Він для того, щоб ув’язнити мене зробив бозна-що. Найтон через горищне вікно проліз до мене в дім, рукавицями із шкіри волохца-альбіноса схопив мене й перерізав мені вени на руці так, що я ледь кров’ю не стік. Я намагався набути природної форми, але в мене ніяк не виходило!

Фея вирішила провести нараду. На порядку денному два питання. По-перше, що робити у зв'язку з оприлюдненням нашого прибуття на планету Дагон. По-друге, де демон? З першого питання в мене особисто не було слів, одні не цензурні вирази. Це ж треба як нам напаскудили добрі люди-ящірки. Дівчата теж не могли втриматися від міцних висловів. Звичайно ж леді, але й у них терпіння може закінчитися. Мабуть всі три сиділи допізна в інеті й милувалися на свої витягнуті личка.

Дагонці пообіцяли, що за нами на протязі десяти-дванадцяти днів прилетить зореліт і доставить у галактику Великий Пес. Залишається тільки пережити ці дні тут, оскільки ризикувати знову з телепортом не хочеться, хтозна-куди викине.

По другому питанню Віка запитала мене, де Найтон.

- Він спить, - відповів. Ой, мені здається щось не добре назріває. Усі пішли його будити. Ну, звичайно, що нам ще робити. Потрусили його раз…два…три. Дає хропака.

- Що це з ним? - задає очевидне запитання Варда.

- Його там заточили, - із закритими очима каже фея. Я би назвав цю картину так: «Битва екстрасенсів з одним учасником». Якщо так подумати, то я те ж щось відчуваю, але тільки його емоції.

- Де? - от хто, а Карай взагалі нічого не розуміє. Я не маю на увазі ці загадкові слова Віки, а взагалі ВСЕ.