Пародія на сценарії деяких фільмів про роботу міліції.

Дійові особи:

Микола Миколайович,

Степан Іванович,

Валентина — працівники карного розшуку.

Борода — квартирний злодій.

Літня жінка — перекупка краденого.

Дружинники, піонери, таксист.

Перша серія

Панорама великого міста. Ранок. Дзеленчать трамваї, шурхотять тролейбуси, обганяючи одна одну, мчать легкові машини. Зосереджені обличчя людей — усі поспішають до праці.

Камера змінює ракурс — і вже перед нами околиця міста. Одно- і двоповерхові будиночки, сади, шпаківні.

Величезний паркан. Всередині подвір'я — котедж з мансардою. Раптом через паркан летить клунок. З котеджу вибігає огрядна жінка. Квапливо розв'язує клунок, перебирає в ньому речі — хустки, хутряні коміри, шапки. На хвилю замислюється, потім лізе за пазуху, виймає гроші, відраховує якусь суму й крізь шпарину в паркані комусь передає. З-за паркану чути невдоволений хрипкий басок:

— Щось малувато, шановна...

—Йди, йди з богом — відповідає жінка, — бо як узнає міліція, то більше дасть...

— Ох, і скнара ж ти. Ну, гаразд, післязавтра о цій же порі.

Жінка відказує:

— Усєкла. Тільки шапок більше не бери — затоварюються. Пожди, пожди. Хочу спитати — телевізор учора не дивився?

— Ні.

— Ну, й даремно. Показували «Слідство ведуть Знатоки». Якраз про такого, як ти. Тільки він крав опівдні, але все одно тобі було б корисно подивитися — попався, як риба на гачок. А все через любов прокляту... Ото не зв'язуйся з молодими жінками — незчуєшся, як виведуть на якихось знатоків...

— Це не твого ума діло, — відказує басок із-за паркану. — Я молодий і здоровий чоловік...

— У тюрмі станеш старим і хворим, ги-ги-ги, — відповіла жінка й почимчикувала з клунком до котеджу.

Друга серія

Короткий зміст першої серії. У великому місті з'явився ЗЛОДІЙ, який грабує квартири ранком, коли всі на роботі. Крадене передає перекупці, що живе на околиці міста в приватному буднику.

Дивіться другу серію.

Просторий кабінет. На столі кілька телефонів. За столом сидять Микола Миколайович і Степан Іванович — у своєму колі один одного називають просто: Коля і Стьопа. Заходить до кабінету Валентина — експерт-криміналіст.

— Чому такі невеселі, хлоп'ята? — запитує вона.

— Розумієш, Валю, — каже Микола Миколайович, — уже п'яте пограбування, а ми ніяк не можемо вийти на слід злодія...

— А для чого зараз вам його слід? — дивується Валя. — Він же вас виводить на куди небезпечніших хижаків... Хай ще погуляє — з його допомогою ви скоро викриєте всіх хапуг у нашому місті.

— А що, Колю? — жваво відгукується Стьопа. — Вона має рацію...

У цю хвилину задзвонив один із телефонів. Микола Миколайович узяв трубку:

— Що?! Знову пограбування? Кого? Лікаря-протезиста? Так, так. Потерпілий заявив? Ні? Це він? Поїхав в аеропорт? Люди ваші вже там? Ага. Затримати й негайно доправити сюди. Ну, от, —поклавши трубку, мовив Микола Миколайович. — Шосте пограбування. І ніхто з потерпілих не звернувся до нас. Сусіди заявляють. А ти, Валю, молодець — хай поки що попрацює на нас.

Третя серія

Короткий зміст попередніх серій. Оперативні працівника ніяк не можуть напасти на слід квартирного злодія, До всього З'ЯСОВУЄТЬСЯ, що він грабує тільки оселі всіляких хапуг і пройдисвітів, це наштовхує слідчих на думку поки ідо не затримувати його.

Дивіться третю серію.

Знайома околиця міста. Вулицею між приватних будиночків іде чоловік. Середнього зросту. Чорна борідка. Темні окуляри. В руках великий саквояж. На вулиці зграйка піонерів ганяє м'яча. Чоловік з борідкою не звертає на них уваги. Іде собі. А піонери, футболячи м'яч і тримаючись на певній відстані, посуваються за ним. Чоловік зупиняється біля високого паркану, озирається, в один мент розкриває саквояж, виймає з нього клунок і перекидає через паркан. Один із піонерів, підхопивши м'яч, жене його назад, у напрямку до таксофона...

У кадрі — кабінет Миколи Миколайовича і Степана Івановича. Дзвонить телефон.

— Так, міліція, — відповідає Степан Іванович. — Хто? Піонер Вася? Слухаю тебе, Васю. Так, так. Та ну! Мо-ло-дець! В якій ти школі вчишся? Велике тобі спасибі.

Кладе трубку. Загадково посміхається. Микола Миколайович не витримує:

—Чого мовчиш?

— Що б ми робили без піонерів — га? Куди твоєму Мегре...

У цей час відчиняються двері кабінету й Валя, експерт-криміналіст, з порога підхоплює його слова:

— ... і без Бороди...

— І ти вже знаєш?! — Стьопа ошелешений. — Звідки?...

— Та вже усе місто знає, — усміхається Валя, — Тільки й розмов, що якийсь бородань грабує квартири шахраїв.

— А для чого ж ми тут сидимо? — розгублено питає Стьопа. — Піонери вистежили крадія. Він справді з борідкою. Крадене передає перекупці на Зеленій, 20. Ось так. Усе шибеники вивідали.

— Стьопо, негайно організувати засідку на Зеленій, 20, — наказує Микола Миколайович.

... Знайомий котедж на околиці міста. У кімнаті мансарди, з вікон якої добре видно всю вулицю, сидять Стьопа і двоє його співробітників. Тут же хазяйка оселі. Вона розгублена й пригнічена. Стьопа вбрався в її одяг — буде виконувати роль підсадної качки.

— Ага, йде, голубок! — радісно вигукує Стьопа, бере мініатюрну рацію й наказує: — Групі захоплення — приготуватися! Операція «Борода» починається.

— Ти ж виходь, коли клунок упаде на подвір'я, інакше облизня спіймаєш, — радить хазяйка.

— Дякую, — відповідає Стьопа. — Суд врахує вашу щиросерду допомогу слідству...

Він не зводить погляду з вікна. Раптом вигукує;

— Куди?! — швидко знімає жіночу сукню, хапає рацію:— Всім! Всім! Борода кинувся навтьоки. Йому назустріч іде таксі. Сідає. Машина розвертається... Негайно за ним!

Стьопа вибігає за ворота, на ходу стрибає в оперативну машину.

У кадрі — навпереміну то таксі з Бородою, то машина з оперативними працівниками. Борода просить таксиста натиснути на газ. Те саме повторює і Стьопа. Починаються захопливі перегони. Аж ось у машині оперативників заговорила рація:

— Я — Перший! Усім учасникам операції «Борода»! Наказую: Бороду не брати! Він прямує в аеропорт — доведіть до місця і не чіпайте.

Аеропорт. Злітна смуга. Сріблястий лайнер. Закінчується посадка. З контрольно-пропускного пункту вискакує молодик із борідкою, біжить до літака. Ось він уже на трапі. Обертається —й очам своїм не вірить: оперативні працівники й дружинники стоять шерегою Й привітно махають йому руками. Оговтавшись, Борода надсилає їм рукою поцілунок і пірнає в салон літака. Літак бере розгін і злітає.

У кадрі — кабінет «Першого». Оперативники повернулися з аеропорту. «Перший» вітає їх з успішним завершенням операції «Борода».

Стьопа спантеличено дивиться на шефа, потім запитує:

—А все-таки я не розумію: чому ми його не взяли?

«Перший» відповідає:

— Так треба. Попросили із сусідньої області, щоб він і в них «попрацював».

Кінець фільму.