-- Правильно. А ти, юначе, - м╕с В╕нтер холодним поглядом глянула на Джона, - п╕деш з╕ мною.
Настоятелька взяла Джона за руку ╕ повела за собою. Д╕ти дивилися ╖м у сл╕д. Коли Джон ╕ настоятелька зайшли в притулок, Аб╕гель стукнула Дев╕да по голов╕.
-- Ай, боляче! - вигукнув хлопець, чухаючи болюче м╕сце.
-- Через тебе Джонов╕ влетить. Тепер не так весело? - запитала Аб╕гель.
-- Настоятелька права. Нам заборонено проявляти симпат╕ю до протилежно╖ стат╕. - почала захищати Мер╕ Дев╕да.
-- Плювала я на ╖хн╕ правила, - вимовила Аб╕гель. - Якщо будете поклонятися ╖хн╕м законам, так ╕ зогни╓те в цьому притулку. ╤ чхати я хот╕ла, якщо ви розпов╕сте про все ц╕й стар╕й курв╕!
Джон дивився на це д╕йство з в╕кна 2 поверху. Пот╕м в╕н глянув в суворе лице настоятельки. Ком страху п╕дкотився до його горла, який хлопчик не зм╕г проковтнути.
-- Бачиш, що ти нако╖в, Джоне См╕те. - сказала настоятелька. - Що ти скажеш в сво╓ виправдання?
-- Я дуже шкодую.
-- Я дузе скодую, - перекривала його слова м╕с В╕нтер. - У всьому притулку не знайдеться мерзенн╕шо╖ дитини н╕ж ти. Твоя душа буде в╕чно варитись в казанку пекла разом з ╕ншими гр╕шниками.
Настоятелька замахнулась ╕ тр╕снула Джона по обличчю. Хлопець полет╕в на землю.
-- Прошу, м╕с В╕нтер, не треба! - благав хлопчик.
-- Будеш просити прощення в Господа!
Настоятелька перевернула Джона на жив╕т ╕ прив'язала до л╕жка. Хлопчик знав, що пручатися даремно. М╕с В╕нтер оголила спину ╕ д╕стала з шухляди березову р╕зку. Вона замахнулася раз, другий, трет╕й... Коли настоятелька зак╕нчила шмагати Джона, на спин╕ хлопчика залишилось 12 кривавих полос.
-- А тепер ╕ди, - наказала м╕с В╕нтер, розв'язуючи ремен╕, - ╕ не забудь помолитися за свою н╕кчемну душу.
Коли Джон вийшов з каб╕нету, в╕н йшов по коридору ╕ в його серце закралося бажання помститися. Хлопчик уявляв, як виросте, стане сильним ╕ тод╕ настоятелька не зможе просто так шмагати його по спин╕, коли заманеться. По дороз╕ Джон зустр╕в Аб╕гель. Вона стискала в сво╖х долонях зелений бутон ╕ жовтий к╕нчик - все, що залишилось в╕д ромашки.
-- Дякую за кв╕тку, - промовила д╕вчинка. - Тоб╕ дуже боляче?
-- Не зважай. Це лише подряпини. - сказав Джон.
Вечором хлопчик спав на боц╕. Шрами обп╕кали його спину. Але в╕н мусить бути сильним ╕ терп╕ти б╕ль. З ц╕╓ю думкою, Джон заснув.
Церква
Захар╕й прим╕ряв наряд. На ньому була б╕ла сорочка, чорний костюм, налакован╕ туфл╕ ╕ метелик, що п╕дходили п╕д кол╕р п╕джака. Сьогодн╕ був найважлив╕ший день в його житт╕ - Захар╕й одружувався. В╕н роздивлявся в дзеркал╕, щоб н╕де не було жодно╖ складки.
-- Заку, ск╕льки можна одягатись? - запитав голос за дверима. - Наречена не буде довго чекати.
Коли м╕стер Спенсер зак╕нчив переодягатися, його за дверима вже оч╕кував Дев╕д. Чолов╕к був одягнутий в такий же наряд, що ╕ Зак. Для цього дня в╕н спец╕ально зголив свою густу бороду. Сьогодн╕ в╕н був шафером Захар╕я на вес╕лл╕.
-- Дай-но тебе оглянути, - Дев╕д пров╕в поглядом ╕ сказав: "А ти красунчик. Так тримати, друже."
Поки чолов╕ки добиралися на автомоб╕л╕ Дев╕да до будинку Салл╕, Захар╕й зав╕в розмову, щоб в╕двол╕ктись, бо всередин╕ в╕н дуже хвилювався.
-- Я не можу дочекатися т╕╓╖ мит╕, коли поведу ╖╖ до в╕нця. - промовив Зак.
-- Ти впевнений, що вона саме та обраниця всього твого життя? - запитав Дев╕д.
-- Авжеж. Ми вже три роки разом. Мо╓ серце п╕дказу╓, що вона та, кого я чекав усе сво╓ життя.
-- Справд╕? Не забувай, що я тв╕й друг. Одне тво╓ слово ╕ я розверну машину. Н╕коли не п╕зно зупинитись.
-- Тому ти ще дос╕ не одружився.
-- Зате я в╕льний ╕ вс╕ д╕вчата св╕ту мо╖.
-- Як скажеш, мр╕йнику. - Захар╕й глянув на годинник. Наближалася десята. - Д╕дько! Ми зап╕зню╓мось. По╖хали швидше!
-- Гаразд, - Дев╕д прибавив швидк╕сть.
На поворот╕ машина ледь не налет╕ла чорну к╕шку. Тварина саме переходила дорогу. К╕т занявчав ╕ з презирством подивився на автомоб╕ль. Дев╕д вир╕шив об'╖хати тварину. Вони по╖хали по зустр╕чн╕й полос╕. З повороту ви╖хав шк╕льний автобус. Дев╕д встиг його пом╕тити ╕ вивернув кермо. Захар╕я закрутило, але на щастя в╕н пристебнув пасок безпеки. Автобус засигналив протяжним гудком. Дев╕д не розрахував сили ╕ машина ви╖хала в кювет, приземлившись на трав╕.
-- Отако╖! - ошелешено промовив в╕н. - Ти ц╕лий?
-- Так. - озвався Захар╕й. - Лише костюм трохи пом'ятий.
-- Це хвилю╓ тебе найб╕льше? Ми в повному лайн╕.
Дев╕д вийшов з машини ╕ Зак в╕дправився сл╕дом за ним. Автомоб╕ль застряг в невеличк╕й канав╕, перевернувшись на б╕к. Чолов╕ки накинулися на машину ╕ сп╕льними зусиллями перевернули ╖╖ на колеса. Машина заскрегот╕ла ╕ приземлилася колесами на траву.
Чолов╕ки с╕ли назад до автомоб╕ля. Дев╕д повернув ключ запалювання, але двигун не заводився. В╕н спробував вдруге, але н╕чого не вийшло. Машина заглухла.
-- Д╕дько! - вилаявся Захар╕й. - Тепер ми застрягли тут назавжди.
-- Не хвилюйся, ми щось придума╓мо.
Минуло п╕вгодини, доки вони знайшли машину, яка п╕двезла ╖х до будинку, де жила Салл╕. Поки вони ╖хали, Захар╕й хвилювався, що наречена не дочека╓ться його. Коли автомоб╕ль п╕д'╖хав до п╕д'╖зду, чолов╕ки подякували вод╕ю, який ╖х п╕дв╕з ╕ побажали щасливо╖ дороги.
П╕д'╖зд було прикрашено р╕знокольоровими стр╕чками ╕ кульками. На вулиц╕ з╕бралися друз╕, родич╕ ╕ знайом╕. Здалеку вони пом╕тили прибулих ╕ почали в╕тати Захар╕я рад╕сними вигуками. Д╕ти юрмилися серед натовпу ╕ чекали, доки наречена почне сипати цукерки.
У в╕кн╕ його вже виглядала Салл╕. М╕стер пом╕тив ╖╖ обрис у в╕кн╕. Вона була одягнута в пишне б╕ле плаття, ╖╖ обличчя приховувала вес╕льна фата.
-- О, моя ясна з╕ронько! - озвався Захар╕й до наречен╕. - Вийди ╕ зустр╕нь мене, св╕тло мо╓╖ душ╕!
-- Будеш кохати мене до безтями? - запитала Салл╕, виглядаючи ╕з в╕кна.
-- Буду! - вигукнув Захар╕й.
-- Будеш п╕клуватись про мене до тих п╕р, поки смерть не розлучить нас?
-- Буду!
-- Будеш назавжди в╕рний мен╕ вс╕м серцем ╕ душею?
-- Буду! Буду!
Салл╕ замкнула в╕кно. В парадному вход╕ з'явився батько наречено╖. В╕н дав знак оркестров╕ ╕ на подв╕р'╖ заграв вальс Мендельсона. Скрипач╕ з ус╕╓ю майстерн╕стю рухали смичками, музика полилася в╕д контрабаса. ╤ тут з'явилася вона. Наречена ступала по сходах в пишному б╕лосн╕жному платт╕ з фатою на голов╕. В руках вона тримала кошик цукерок. За нею сл╕дом йшов домашн╕й улюбленець с╕м'╖ - Плуто. Далматинець оминув плаття Салл╕ ╕ гордою ходою крокував попереду, виляючи хвостом. Поки грала музика наречена висипала цукерки ╕ д╕ти хапали ╖х на льоту або п╕дн╕мали з земл╕.
На подв╕р'╖ з'явився к╕т. У нього була с╕ра шерсть з рудими плямами по боках. К╕т був брудний, шерсть ус╕яна реп'яхами, м╕сцями подерта. Пес почув котячий запах ╕ поб╕г вперед. К╕т, незважаючи на св╕й жалюг╕дний вигляд, мав чудову реакц╕ю. Побачивши небезпеку, яка наближалась, в╕н прудко поб╕г вперед ╕ виб╕г на головне шосе. Далматинець доганяв кота. Салл╕ побачила, що пес б╕жить за котом на про╖жджу частину. Вона п╕д╕брала пишне плаття ╕ кинулася за ним.
Захар╕й спершу не зрозум╕в, у чому р╕ч. В╕н п╕д╕брав кошик з цукерками. За цей час наречена доб╕гла до к╕нця подв╕р'я. Чолов╕к побачив, що Салл╕ виб╕гла на шосе, щоб забрати далматинця назад. Пес гарчав ╕ пручався. К╕т вже переб╕г дорогу ╕ забрався на високе дерево, що росло обаб╕ч. Салл╕ схопила пса за нашийник. Назустр╕ч по шосе ╖хала вантаж╕вка. Намагаючись в╕дтягнути далматинця, наречена сп╕ткнулася об край дороги ╕ впала на шосе. Пес зубами схопив ╖╖ за плаття, щоб в╕дсунути вб╕к. Але було занадто п╕зно. Захар╕й побачив, як вантаж╕вка про╖халась по т╕лу ╕ розтрощила голову Салл╕. Плаття наречено╖ побагров╕ло. Мертвий Плуто лежав б╕ля ╖╖ н╕г. Захар╕й, не дивлячись по сторонах, поб╕г вперед. В╕н п╕дняв мертве т╕ло Салл╕ ╕ заплакав. Солон╕ сльози ст╕кали по його щоках. Музика перестала грати.
