-- Н╕. Ти ╖си справжню курятину. Присягаюсь.
-- ╤ та оф╕ц╕антка Джес, вона теж справжня?
-- В якомусь сенс╕ так.
-- Що це означа╓?
-- Не забивай соб╕ голови, - промовив Дев╕д, продовжуючи поглинати очима греджо.
Коли подорожн╕ на╖лись ╕ вже з╕бралися йти, до них п╕д╕йшла Джес ╕ промовила: "Спод╕ваюся вам сподобалося?! Зав╕тайте до нас ще. По четвергах у нас скидки для пост╕йних кл╕╓нт╕в. А ще ми пригостимо ус╕х шоколадним кейком. Щасливого дня!"
-- Х╕ба вона не мила? - запитав у Дев╕да Джон.
-- Це ╖╖ робота, - в╕дпов╕в в╕н.
-- Не будь таким прагматиком, - сказав Джон. - Може залишити ╖й чайов╕?
-- Не трать грош╕ на в╕тер. Коли ми покинемо це м╕сце, вона перестане ╕снувати.
-- Шкода, - Джон востанн╓ глянув в кар╕ оч╕, наповнен╕ щастям. Джес стояла ╕ махала ╖м рукою на прохання.
-- Ход╕мо, сентиментальний романтику, - вимовила Аб╕гель ╕ взяла Джона за руку.
-- Де ти нахапалася таких сл╕в? - запитав Дев╕д.
-- З книжок, голубчику, - в╕дпов╕ла Аб╕гель.
Сит╕ мандр╕вники в╕дправились дал╕ кр╕зь вузьк╕ вулички ср╕блястих стовп╕в мегапол╕са. Вони пробиралися вниз по кам'ян╕й брук╕вц╕. Попереду видн╕лися палатки ╕ шатери.
-- Куди ми йдемо? - запитав Джон.
-- Вони називають це Базар, м╕сце де продають р╕зн╕ диковинки ╕ незвичайн╕ предмети. - в╕дпов╕в Дев╕д.
Команда поринула в р╕знокольоров╕ барви Базару. В шатр╕ можна було знайти р╕зн╕ реч╕: тварин, матер╕али, ц╕нн╕ папери, тощо. Вс╕ палатки були р╕зного кольору та форми, кожен торговець продавав щось особливе, чого не можна було знайти в ╕ншого.
-- У нас ╓ грош╕, щоб прикупити щось? - запитала Аб╕гель.
-- Звичайно, сонечко, - промовив Дев╕д. - У нас вистачить грошей скупити весь Базар, але ми зв╕сно не будемо цього робити.
-- Х╕ба в майбутньому ще ╕снують грош╕? - замислився Джон. - Невже машини не виконують вс╕х бажань людей?
-- За все треба платити, Джоне, - обличчя Дев╕да нахмурилось. - За кисень, який виробляють машини треба плати, а також за безпеку, яку нада╓ ВОРТЕКС, за ╖жу, яку виробляють автомати, за техн╕ку, енерг╕ю. Щоб жити в щасливому майбутньому, треба в╕ддати ц╕ну!
-- Колись кисень був безплатним.
-- Це було давним-давним. Майбутн╓ тракту╓ нов╕ закони. Як ти можеш бути, сл╕пим? - Дев╕д з останн╕х сл╕в стримував гн╕в. - Люди готов╕ заплатити, щоб жити щасливо!
-- Гляньте сюди! - вигукнула Аб╕гель вказуючи пальцем на ф╕олетовий куб, який через мить став син╕м. В╕н розкладався на менш╕ частинки, наче кубик Рубика ╕ складався заново у великий куб.
Торговець побачив, що тро╓ незнайомц╕в зац╕кавились його товаром, ╕ вийшов ╖м на зустр╕ч. Продавець нагадував статую. Його т╕ло ╕ одяг було б╕ле, як крейда, на лоб╕ в╕н мав просвердлену д╕ру, яка проходила наскр╕зь. Поли довгого вбрання закривали низ ╕ шаркали по брук╕вц╕.
-- В╕таю вас о велик╕! Я Клитем. Схиляю думки сво╖ перед вами. - вимовив торговець.
-- Що це ви прода╓те? - запитав Джон, але торговець не в╕дпов╕в. В╕н стояв непорушно, наче статуя. - В╕н, що глухий?
-- Ти неправильно звернувся, - сказав Дев╕д. Треба сказати "дозволяю". ╤накше локранець буде лише стату╓ю.
-- Дозволяю, - промовив Джон ╕ повторив запитання.
-- Наш народ назива╓ це - моро, - проц╕див кр╕зь бл╕д╕ губи Клитем. - Моро - матер╕ал, який здатний створювати всесв╕ти. Ми в╕римо, що усе суще створено з моро. Куп╕ть 1 товар за 1000 кредит╕в.
-- Ход╕мо, друз╕, - промовив Дев╕д, - в╕н лише черговий фанатик.
Мандр╕вники попрямували вниз брукованою дорогою. Просуваючись вглиб Базару, прох╕д ставав все вужчий ╕ вужчий. Команда просувалася кр╕зь щ╕льний натовп. Джон схопив Аб╕гель за руку, щоб не загубити ╖╖. Палатки т╕снились одна коло друго╖.
Джон пом╕тив шатро з гострим шпилем. Вх╕д був в╕дкритим, але кр╕зь темний прох╕д не можна було н╕чого розглед╕ти. Джон ступив у темряву. Перед ним в╕дкрилась простора к╕мната, прикрашена восковими св╕чками. Ст╕ни були укладен╕ полицями на яких знаходились колби з р╕диною, книги в шк╕ряних пал╕турках. Перед Джоном з'явився чолов╕к у чорному хутряному вбранн╕. В руц╕ в╕н стискав опудало крука. Склян╕ оч╕ птаха переливались при тьмяному св╕тл╕ св╕чок.
-- Будете щось купляти? - запитав крук, оживши в руках чолов╕ка.
-- А що ви прода╓те?
-- Жах╕ття, страх, ненависть, б╕ль. Т╕льки у нас ви можете купити б╕лети в пекло. Що вас б╕льше всього ц╕кавить?
-- Я, мабуть, п╕ду, - промовив Джон, але коли в╕н розвернувся, вих╕д перед ним закрився. Крук злет╕в в пов╕тря ╕ прис╕в на плече чолов╕ка в темному хутр╕.
-- У кожного покупця ╓ ексклюзивна можлив╕сть безкоштовно випробувати одне ╕з 5 перстн╕в смерт╕. Бажа╓те спробувати?
Джон зрозум╕в, що просто так його зв╕дси не випустять, тому погодився. Найб╕льше його ц╕кавило чи справд╕ цей продавець може його вбити? Можливо це трюк, щоб виманити грош╕. Постать з круком на плеч╕ п╕д╕йшла до чолов╕ка на в╕дстань одного кроку. Джон спробував розглед╕ти обличчя п╕д каптуром, але там була лише порожнеча. Продавець простягнув йому в л╕в╕й руц╕ 5 перстн╕в. Вони були золотого, червоного, чорного, ср╕бного ╕ б╕лого кольор╕в. Крук попросив вибрати одне ╕ одягнути на вказ╕вний палець. Птах наголосив, що надягнути потр╕бно саме на цей палець, але неважливо на яку руку.
Джон замислився, який же перстень вибрати. Хоча б╕лий перстень був при╓мний на вигляд, але це може бути пастка. Чорний теж не вселяв дов╕ри. Не все те золото, що блистить. Отже, лишились ср╕бний ╕ червоний. Другий асоц╕ювався з кров'ю, тому Джон вибрав перший перстень. Ср╕бло засяяло яскрав╕ше, коли м╕стер См╕т просунув к╕льце кр╕зь вказ╕вний палець. Серце шалено закалатало, коли Джон одягнув його до к╕нця.
Чолов╕к оч╕кував в╕дчути б╕ль або ╕нш╕ жахлив╕ в╕дчуття, але н╕чого такого не трапилось. Шатро зникло ╕ Джон опинився в пуст╕й к╕мнат╕. Ст╕ни були прикрашен╕ зеленими обоями. К╕мнату осв╕тлювало бл╕де м╕сячне св╕тло. Чолов╕к п╕д╕йшов до металевих дверей, проте вони були зачиненими. Тод╕ Джон спробував вибити в╕кно, але це було марним. Його серце ледь не зупинилось, коли кр╕зь скло в╕н побачив т╕нь, яка виросла перед ним.
-- Хто ти? - запитав Джон.
╤стота доторкнулася до в╕кна ╕ почала вести худорлявими довгими пальцями, з яких вид╕лялась речовина, схожа на ртуть. Напис "смерть" швидко розт╕кався на скл╕ ╕ в╕д слова залишилось лише розмазан╕ сл╕ди. Т╕нь зникла.
-- Яке екстравагантне ╕м'я, - промовив Джон. - У тво╖х батьк╕в взагал╕ не було фантаз╕╖.
Металев╕ двер╕ заскрегот╕ли ╕ прочинились. Джон зосередився на тому, як вони пов╕льно в╕дкриваються сантиметр за сантиметром. Його охопив страх. Джон здригнувся ус╕м т╕лом. Худорляв╕ пальц╕ просунулись кр╕зь щ╕лину. Раптом перстень з╕сковзнув з пальця Джона. В╕н покотився по дерев'ян╕й п╕длоз╕ ╕ впав перед нап╕впрочиненими дверима.
-- О н╕! Т╕льки не це. - по т╕лу Джона поб╕гли мурашки.
М╕стер См╕т простягнув руку, щоб д╕стати к╕льце. В нап╕втемряв╕ в╕н намацав холодний перстень. В цей момент щось гостре впилось в його пальц╕. Ртуть поглинала його пальц╕. Р╕дина обп╕кала його к╕нц╕вку. Б╕ль була схожа на дотик до розпеченого зал╕за. Джон закричав ╕ ртуть стрибнула йому всередину кр╕зь горлянку ╕ почала поглинати нутрощ╕. Раптом б╕ль щезла. М╕стер См╕т знову опинився в шатр╕. Продавець зняв перстень з його вказ╕вного пальця ╕ забрав назад.
-- Ви т╕льки що скористалися пробною верс╕╓ю перстня смерт╕, - сказав крук. - Бажа╓те купити повну верс╕ю?
-- Я в╕дмовлюся. - промовив Джон, дос╕ не в╕рячи, що залишився живим. - Вдало╖ торг╕вл╕.
М╕стер См╕т вийшов з шатра. Яскраве сонячне св╕тло осл╕пило його оч╕. Джон прикрив ╖х долонями, щоб привикнути до осв╕тлення. Кра╓м ока в╕н побачив, як до нього наближа╓ться Дев╕д.
-- Д╕дько! - вилаявся м╕стер Стюарт. - Де ти пропадав?
-- Я ледь не помер, - в╕дпов╕в Джон. - А що робив ти?
-- Шукаю Аб╕гель. Я думав, що вона з тобою.
-- Невже ми ╖╖ загубили?
