-- Ну все ти мене д╕став! - гаркнув Арнольд.
-- Не зли нас, якщо не хочеш отримати кулю за спробу нападу на пол╕цейського, - попередив Генр╕. - Якщо треба буде, я здам вс╕х покидьк╕в такий, як ти.
-- Як благородно, - буркнув Джон.
Вони п╕д'╖хали до пол╕цейського в╕дд╕лку. Джона вивели з машини ╕ завели всередину. Прим╕щення киш╕ло пол╕цейськими. Вт╕кача провели по довгому коридору ╕ завели в к╕мнату для допит╕в.
Всередин╕ стояв металевий ст╕л ╕ к╕лька ст╕льц╕в. Наручники прикували до металевого стола, щоб гангстер не зм╕г втекти. Вс╕ пол╕цейськ╕ вийшли, ╕ в к╕мнат╕ залишились т╕льки Джон ╕ детектив. Харв╕ запалив яскраву наст╕льну лампу ╕ направив ╖╖ чолов╕ков╕ в лице. Джон скривився в╕д сл╕пучого св╕тла.
-- Розказуй, красунчику, - почав детектив.
-- Що саме? - запитав Джон.
-- Все. Почн╕мо з твого справжнього ╕мен╕.
-- Джоном мене звати. Джон См╕т.
-- Як ти докотився до такого життя, Джоне? З вигляду нормальний хлопець, а всередин╕ ти такий нег╕дник, займа╓шся дурницями, за як╕ рано чи п╕зно прийдеться платити.
В╕д цих сл╕в Джону стало соромно ╕ в╕н побагров╕в.
-- До чого ця мораль, детективе? Хочете вибити признання? Та вам ╕ так ма╓ бути про мене все в╕домо. Хто вам здав ╕нформац╕ю, що ми припливемо на тому судн╕ з вантажем кока╖ну?
-- Якщо тоб╕ так ц╕каво, я в╕дпов╕м. Це був тв╕й друг Хорхе. В╕н зараз також да╓ показання. Ц╕каво, хто перший ╕з вас розколеться.
-- Ви брешете! Хорхе не м╕г цього зробити...чи все-таки в╕н завжди був щуром, а я в╕рив йому.
-- Як давно ти працю╓ш на маф╕ю?
-- Я розпов╕м все, т╕льки прибер╕ть цю дурацьку лампу!
Детектив опустив лампу ╕ Джон в╕дчув полегшення. Темн╕ кола поб╕гли в нього перед очами.
-- Як давно ти працю╓ш на маф╕ю? - повторив Харв╕.
-- З 10 рок╕в. Спершу помагав у др╕бних справах, поки не наважився на перше вбивство.
Джон перел╕чив йому вс╕ його напади, грабунки, випадки коли в╕н разом з попл╕чниками вир╕зав ц╕л╕ с╕м'╖, працював наглядачем на шахтах, вибивав грош╕ з б╕дняк╕в та ╕нш╕ брудн╕ справи. Харв╕ уважно вислуховував, але йому було байдуже. Ц╕ ╕стор╕╖ в╕н чув кожен день ╕ його лице залишилось незворушним.
-- Зрозум╕ло, - промовив детектив, коли Джон завершив свою розпов╕дь. - А хто був головою твого клану?
-- М╕й хресний батько - Карло Кальцоне. Це в╕н наказував, що робити. Б╕знес маф╕╖ процв╕тав ╕ Карло вир╕шив взятися за перевезення наркотик╕в. Я ╕ Хорхе мали зробити це вперше. Ми мали перевезти тонну кока╖ну на кру╖зному лайнер╕ з Сицил╕╖ до Нью-Йорка. Дал╕ ви все зна╓те.
-- А як щодо решти? Кого ще прихову╓ маф╕я, було б добре якби ти назвав вс╕ ╕мена.
Джон почав називати ╕мена сво╖х попл╕чник╕в та знайомих, як╕ допомагали маф╕╖. Йому було начхати на решту, бо тепер йому було важливе лише сво╓ життя.
Неспод╕вано двер╕ до к╕мнати допит╕в в╕дчинилася ╕ всередину зайшов хлопчик╕в рок╕в 10. Обличчя у нього було схожим на маску. Хлопчик промовив голосом з динам╕ка: "Давай погра╓мося!". Джон в╕дчув як крижаний жах парал╕зував т╕ло. Його обличчя побл╕днуло ╕ в пан╕ц╕ в╕н крикнув хлопчику: "О н╕! Забирайся геть!"
-- Про, що ти, Джоне?
-- Х╕ба ви не бачити? Цей мерзенний механ╕чний хлопчик знову знайшов мене!
-- Я н╕кого не пом╕тив. Може принести тоб╕ води? Ти б╕л╕ший за крейду.
-- Та не треба мен╕ води! Просто забер╕ть його!
Хлопчик п╕д╕йшов ближче. Його крих╕тна рука тягнулася до Джона. М╕стер См╕т спробував в╕дскочити, але наручники не пускали його.
Це лише галюцинац╕╖. Детектив не бачить його, отже це лише витв╕р мо╓╖ уяви. Жах, який придумав м╕й мозок. Треба тримати себе в руках ╕ ця потвора зникне.
Джон намагався не дивитися на хлопчика, але в╕н п╕дходив все ближче ╕ ближче. "Я хочу погратися, - повторював хлопчик знову ╕ знову." Детектив обернувся, але його погляд пройшов кр╕зь малого. Дитина п╕д╕йшла впритул. Джон намагався вирватися, але крих╕тна рука схопила його. М╕стер См╕т в╕дчув холодний металевий дотик ╕ скрикнув.
-- Це божев╕лля! - кричав Джон. - Благаю Харв╕, скаж╕ть, щоб в╕н в╕дпустив мене! Я хочу, щоб це все припинилось.
Холод пронизував все т╕ло м╕стера См╕та. Джона трусило ╕ в очах потемн╕ло. В╕н впав на п╕длогу ╕ з його рота полилася п╕на. Пот╕м весь св╕т провалився кр╕зь п╕тьму ╕ чолов╕к втратив св╕дом╕сть.
* * *
Коли Джон прийшов до тями, то зрозум╕в, що знаходиться у л╕карн╕. Одягнутий в╕н був у п╕жаму. Чолов╕к лежав у палат╕, прикутий наручниками до л╕жка. Капельниця була п╕д'╓днана до його право╖ руки. Джон спробував с╕сти, але його почало нудити. Голова продовжувала паморочитись, але розум мислив ясно.
К╕мната була пустою. Навпроти л╕жка було в╕кно, з якого яскраво св╕тило сонце. Джон зрозум╕в, що це ╓диний спос╕б вибратися зв╕дси. Лишилося лише позбутися наручник╕в.
Весь його одяг забрали, але один козир у нього лишився. В трусах у нього була прихована проволока. Скрутившись, Джон дотягнувся рукою до схованки ╕ д╕став проволоку. Обережно, щоб не загубити, в╕н витягнув в╕дмичку. Л╕вою рукою чолов╕к тримав зал╕зяку. Одн╕╓ю рукою було важко в╕дчинити замок. Сп╕тн╕лою долонею Джон спробував вставити проволоку в щ╕лину. Рука тряслась, але зал╕зяка влучила в ц╕ль. Тепер лишилось натиснути ╕ наручник клацнув, але не до к╕нця. В╕дмичка висковзнула з пальц╕в ╕ полет╕ла на п╕длогу.
-- Чорт! Чорт! Чорт! - вилаявся Джон. - Це був ╓диний шанс ╕ я його просрав!
В╕дчайдушно в╕н смикнув наручник, але замок не п╕ддавався. В припадку гн╕ву, Джон почав смикати руками, намагаючись перевернути л╕жко. Раптом л╕вий наручник п╕ддався ╕ зв╕льнив руку. Чолов╕к спробував дотягнутися до зал╕зяки, яка впала на п╕длогу. В╕дмичка лежала посередин╕ к╕мнати. Джон потягнувся з ус╕╓╖ сили, так що правий наручник перетиснув йому руку. К╕нчиком вказ╕вного ╕ середнього чолов╕к майже дотягнувся до зал╕зяки. Л╕жко пронизливо заскрип╕ло. Друга спроба була вдалою. Джон в╕дчинив другий наручник.
Коли чолов╕к спробував встати у голов╕ запаморочилось. В╕н витягнув крапельницю з руки ╕ в╕дчув р╕зкий б╕ль. З вени потекла кров. Джон перемотав рану бинтом, який знайшов в одн╕й з шухляд.
Саме в цей момент зайшла медсестра, увагу яко╖ привернув шум. Вона пом╕тила Джона, який п╕д╕йшов до в╕кна. Медсестра зрозум╕ла, що хворому вдалося зв╕льнитися, ╕ закликала оф╕цера. М╕стер См╕т не втрачав часу. Кр╕зь нудоту ╕ б╕ль в╕н в╕дчинив в╕кно ╕ став на п╕дв╕коння з зовн╕шньо╖ сторони. Притулившись до ст╕ни, Джон боком просувався по хиткому п╕дв╕конн╕. Коли чолов╕к пройшов к╕лька крок╕в босими ногами бо холодному каменю, з в╕кна визирнув оф╕цер.
-- Зл╕зай, хлопче, ти ж роз╕б'╓шся! - кричав йому пол╕цейський.
Але Джон не збирався вертатися. В╕н просувався дал╕. Пол╕цейський направив п╕столет на вт╕кача, погрожуючи вистр╕лити, якщо в╕н не повернеться. П╕сля цих сл╕в, Джон пришвидшився. Раптом нога ковзнула ╕ в╕н ледь не з╕рвався вниз. Його продовжувало нудити ╕ дивом йому вдалося в╕дновити р╕вновагу. Наступн╕ кроки йому вдавалися кр╕зь силу. Пол╕цейський приц╕лився, але куля пролет╕ла мимо. Джон встиг зайти за поворот, перш н╕ж оф╕цер вистр╕лив знову.
Праворуч вт╕кач пом╕тив пожежн╕ сходи, якими люди спускалися при евакуац╕╖. По сходах Джон спустився вниз. В провулку в╕н пом╕тив п'яного бомжа. Той лежав непритомним, а в╕д нього пахло алкоголем ╕ смородом. Чолов╕к зняв з волоцюги брудний одяг ╕ поб╕г геть. П'яниця щось простогнав кр╕зь сон. Але Джон вже не чув його сл╕в.
М╕стер См╕т б╕г кр╕зь вулицю. Коли в╕н пом╕тив, що пол╕ц╕я за ним не женеться, чолов╕к перейшов на крок, щоб не привертати уваги. Т╕нню Джон просувався кр╕зь вулички Нью-Йорка. Залишилось ╓дине м╕сце, в якому в╕н м╕г сховатися в╕д пол╕ц╕╖ ╕ маф╕╖. Це був н╕чний клуб "Шпилька". Там Джон спод╕вався знайти Елл╕.
Пам'ять його не п╕двела ╕ йому вдалося в╕дшукавши потр╕бну буд╕влю. Квартал складався з старого обл╕злого будинку з череп'яним дахом. Джон зайшов у закрите подв╕р'я ╕ спустився по сходах вниз, що вели до п╕двального прим╕щення. В╕н трич╕ постукав у зал╕зн╕ двер╕. В╕дкрилася невеличка щ╕лина ╕ хриплий голос запитав: "Хто?".
