Каспер відчував слабке тремтіння його тіла, сам він теж тремтів. Він чув небезпеку, що йшла від Каїна. Він знав, що зараз він набагато ближче до смерті, ніж будь-коли на манежі.

— Можу звільнити тебе від необхідності туди йти, — запропонував Каспер. — Ми могли б домовитися. Я розпитав її. Пташниця. Мені відома деяка передісторія. Те, що знаю, розкажу тобі. А ти у свою чергу розкажеш мені трохи про» дітей.

Каїн був дуже коротко пострижений. Щоб не видно було вистриженої потилиці. Хну вочевидь намагалися нейтралізувати, але це не зовсім вдалося.

Каспер непомітно все дужче й дужче спирався на його руку.

— У двадцяті роки у черниць Східної церкви в Данії з’явилася визначна керівниця — мати Рабія. Була вона, очевидно, тією людиною, яку можна назвати екстраординарною особою з видатними здібностями. У неї виник задум — розвивати особливі здібності дітей. Вона почала з циркових артистів. Можливо, тому, що багато родин артистів визнають Східну церкву. Всередині якої існує світський орден. Можливо, тому, що після Першої світової війни в Данії опинилися діти із східноєвропейських країн, що навчалися до цього в монастирських школах.

— Чого вона хотіла навчити їх?

— Вона припускала, що невеликі групи дітей і дорослих за певних обставин можуть збільшити кількість співчуття у світі. Впливати на серця й душі. Це цілковита нісенітниця?

Каїн нічого не відповідав. Вони стояли перед високим вікном. Вітражне скло, підвіконня трохи вище коліна. Каспер знав, що міг би зараз викинути цю людину з вікна. Вони були на п’ятому поверсі. У свідомості Каїна він почув ті ж самі роздуми.

На сходовому майданчику стояли два стільці. Щоб мешканці притулку для старих, піднімаючись нагору, могли дати перепочити своїм немічним кісткам.

— Нам з тобою небагато лишилося, — мовив Каспер. — Може трапитися, наш життєвий шлях закінчиться в одній і тій самій богадільні. На таких ось стільцях. Там нас чекають ті квіти, на які ми наступали. І злочини проти дітей, які скоїли.

— Дітей не викрадали. До мене приходила дівчинка. Вона запропонувала мені угоду. Вона запропонувала мені знайти одинадцять інших дітей. І привезти їх сюди.

Каспер услухався в його систему. Можливо, він говорив правду.

— А що ти отримував натомість? — запитав він.

Каїн не відповів.

— У матері Рабії нічого не вийшло, — провадив Каспер далі. — Хтось почав використовувати здібності дітей для своєї вигоди. Замість співчуття — гроші.

— Обов’язково має бути «замість»? Що, не може бути «і/і»? Мені дуже подобається твоє виконання партит для скрипки соло. Для Баха існувало «і/і».

Вони спустилися на поверх нижче мовчки.

— Усе могло б закінчитися тут, — продовжував Каспер. — Щасливий кінець. Ти повертаєш дітей. Гроші.

Каїн тихо засміявся.

— І так буде щасливий кінець.

— Чого хотіли діти?

— Світ про це дізнається. У слушний момент. Це теж пов’язано із співчуттям. І дуже красиво.

— У Клари-Марії були сліди побоїв. Коли вона приходила до мене.

Каїн подивився на свою праву руку. Каспер почув десь глибоко в його душі ознаки потрясіння.

— Це виняткові діти, — відповів він. — А це означає, що іноді вони напрошуються на виняткові потиличники.

Каспер прислухався до могутньої хвилі поруч себе. Каїн справді був схвильований. У гармонійній частині самого себе. Другу його частину на якийсь час стало не чути.

— Ми з тобою разом, — продовжував Каїн, — могли б багато що зробити. Я зібрав цілком особливу групу людей. Яка може спілкуватися з цими дітьми. У мене велика справа. Ми могли б заробляти гроші. І допомагати світові рухатися в потрібному напрямі. Переходь до мене.

Сходовий прогін закручувався спіраллю перед Касперовими очима.

— Подумай над цим, — казав далі Каїн. — Візьми мій номер телефону.

Каспер автоматично простягнув лотерейний білет. Цю людину оточував якийсь магнетизм, їй неможливо було опиратися. Білет уже майже весь був списаний, на ньому, як у нотах в мажорно-мінорній тональності, навряд чи залишалося місце для чогось іще — бальна картка з іменами претендентів на танець була заповнена повністю. Каїн написав свій номер і повернув білет Касперові.

Потім дістав носову хусточку. Висякався.

— Я дуже чутлива людина, — зауважив він.

— Бачу, — відповів Каспер. — Коли йдеш у банк, теж сякаєшся всю дорогу?

Каїнове звучання змінилося. Вони стояли на краю і дивилися в безодню.

— Я виходжу з перспектив розвитку суспільства. Я — краще, що трапилося з цими дітьми за останній час. Те, що сталося з дівчинкою, — нещасний випадок. Це більше не повториться. Події розвиваються дуже стрімко. Ми маємо справу з явищем, рівного якому світ досі не бачив. Ці діти потребують допомоги. Допомоги і керівництва. І я можу це забезпечити.

Каспер почув, як у системі цієї людини відкривається дірка. Здорова частина його особистості зазвучала глухіше. Тепер запанувало щось інше. Він відчував, що сам втрачає самовладання.

— Мені доводилося прислухатися до різних людей, — сказав він. — У тобі я зараз чую, що ти був би знахідкою для будь-якої божевільні.

Вони вчепилися один в одного одночасно. Двері відчинились. У дверях стояла африканка. За її спиною, у підворітті, стояв кремезний чоловік із слуховим апаратом — Ернст.

Каїн відпустив Каспера. Пройшов повз жінку. Каспер гукнув його. Каїн обернувся.

— За два тижні, — сказав Каспер, — я навідаю тебе у в’язниці. І підправлю зачіску.

Каспер розіклав своє крісло. Сів у нього. Кремезний чоловік не рухався з місця. На носі у нього була пов’язка. Але досить тонка. Доля, мабуть, привела його до гарного хірурга. Каспер проїхав повз нього.

— Ми з тобою, Ернсте, — сказав він, — сильні, небагатослівні люди. Які завжди готові вийти, щоб розібратися.

Чоловік пішов уперед. Через ворота, на вулицю. Каспер котився поруч з ним. Ернст подивився на Касперів живіт. На те місце, куди, як він бачив, увійшла куля.

— Я завжди ходжу, засунувши в штани спереду свою Біблію з картинками, — пояснив Каспер. — Вона захистила мене.

У системі Ернста не було чути ніякого відгуку. Ніяких ознак почуття гумору. Це зазвичай ускладнює роботу клоуна. Але не зменшує її значення.

— Є таке місце, — провадив Каспер далі. — Де кінчаються легені. А нирки, печінка і селезінка ще не починаються. Там вона і пройшла. Наступного разу цілься трохи вище.

Ернст кивнув.

— Я запам’ятаю, — сказав він. — Обов’язково запам’ятаю.

На самому мосту, до якого вела вулиця Санкт-Аннеґаде, стояв вертоліт — маленький, схожий на акваріум для золотих рибок. Каспер бачив, як Каїн відчинив скляні двері й заліз усередину. У кріслі пілота сидів Аске Бродерсен.

На цьому місці, позаду Каспера й Ернста, ще недавно було кафе, тепер у вікнах не лишилося шибок, але на хіднику все ще стояли столики і стільці. Ернст опустився на стілець.

— Чим ти їх відрізував? — спитав Каспер. — Пальці дівчинці?

Він запитав про це, щоб трохи відкрити його систему, це вдалося. Тепер Каспер чув його, звук цей був не з приємних.

У його системі не було ніяких сумнівів, Каспер чув цілковиту відсутність страху.

Є два види безстрашності. Перша — безстрашність закоханих, безстрашність містиків, мужність «Kunst der Fuge» — наслідок того, що ти повністю відкрився й повністю віддався, нічого не приховуючи, і тепер світ ринувся до тебе, наповнюючи тебе, і ти знаєш, що отримав усе в своє розпорядження і що більше ніколи нічого не позбудешся.

Безстрашність цієї людини була іншого ґатунку. Вона була така, яка виникає, коли ти знайшов дорогу до джерела й перекрив його раз і назавжди, і тому воно відтепер втратило будь-яку цінність, і, нехай навіть на карту поставлено життя, ти спокійний, бо втрачати тобі, власне кажучи, вже нічого.

Він подивився на Каспера.

— А ти нахабний, — зауважив він. — У цьому тобі не відмовиш.

— Навіщо? — продовжував Каспер. — Навіщо було її вбивати?