Як пахне – звук – буття, що – долина΄[21] Працює – над годинником – дзиґар, [22]Нема – коли – й пляшчини, що – кагор. Час – вивітрився, – кілька – кучугур Та горб на плечах, – для майстерні – герб. Заснув на дзиґлику – лихий – порадник, Ногою геть – і рідне, і нерідне. Дроти – над дахом – вагонеток – з ру΄дні. Вилоги – дня – від покладів – природніх. Рибалка над струмком – додому – вилов, Зозуля – груш – на вербах – накувала. Й до зірки – міст – на палях – вдалині. — Як – пахне – звук – буття, що – долина΄. Де є – джерела, із яких – майдан
Бігун – бар’єр, аж – завидки – беруть. Замість – світила, в небі – зяє – рот. Навколо – густо – світлова – кора. Пік існування: жодних правил гри. А серце – ще – ніяк – від ошелешень. Взнаки дається – мілководний – лишок. — Від обрію – лишилася – калюжа — В процесі – відмирань – і відмолоджень. Та скрізь – поволі – утвори – кремезні, Що – мить тому – по скверах – світ – мімозний. І хмаросяги, кольорові – бутлі, Що – звикли – доти – линтварі – дубити, [23]Крокують – по – одинці – хто – куди, Де – є джерела, із яких – майдан. Щоб – бодай – мить – свідомість – світла – вдих Райони – хмаросягів – торботряси, [24]Цивілізацій – нестабільний – трусок. Хоч порт – вирує: крани – й альбатроси. — Одних – звитяги, інших – лихо – трусить. З бальконів – в горщиках – цвіте – ляванда. Каліка – у візку – справляє швенді. [25]У мізках – знову – гін – до форм – первинних. Загусто – мертвих, й жодного – подзвону. — Як пальцем – ґудзик, – й світ – на лабузиння, [26]Мала – великою – одразу – зона. — Мовляв, чубрій [27] – кобилу – укодокав [28]За те, що – нахилів – занадто – диких. — Й чекають, аби – злу – поїхав – дах, Щоб – бодай – мить – свідомість – світла – вдих. І про – грозу Двоє базік – на небо – зирк – та зирк: З кількох – вогнистих – картоплин – гроза — Без жодних – попереджень – і цезур, — Візок – з кістками хма΄рок [29] – до озер, Де голови, як – із окропу, – риба, Яка – почула – Єрихонські – труби. — Й навкілля – знов – новий – хребет – і ребра. — Прогулюється – із дівчиськом – робот. Й де – дійсність – намацальна – закоротка, Там – Провидіння – сил – рухомі – грудки, Що – за – дороговкази – і закляття, Які, – як треба, – й лютих – тигрів – з клітки, — Хоч – перш, ніж – їх – поновно – в глухий – кут, Стихії – нишком – партію – в крикет. Амур – в пісочку, що – підкови – гне Глухий район, а – із вікна – бельканто. І кожен – звук – гірські масиви – кондор. Від існування – лічені – секунди. — Ворушиться – в кущах – природи – кендюх. Атланти, що – з-під брили – вхід – до банку, Як стихне, – колискову – в дві – гребінки, На сходах – до каналу – з псом – спить – бенькарт. — Над ними – обома – долоню – бункер. Буття, – не часто, – виправля – й описку. І на стежину – рятівну – і пасквіль. — Дійсність – бар’єр, та – дух – не знає – греблі. Й дитячий – погляд – і навіки – згрубле. Знов – вздовж – галактик – все нові – вогні: Амур – в пісочку, що – підкови – гне. Єдине серце – мандрівний – атол Ще – світ – не світ, а сурми, що – кришталь, Який – стежки – крізь – тлін – і сліпоту. Єдине – серце, – мандрівний – атол, — Яке, – хоч – й тіло, поза – межі – тіл — Й за вуха – тих, хто – в немощах – капарить, [30]Вряди-годи – за парашутик – й пір’я. Дарма що – двері – в невимовне – поруч, — Прочинені, – й останнім, які – перші. — І річка – віник, й Авгієві – стайні Аж сяють. – Й промінь – в суліях – настої — Для свята, що – еони – на марниці В процесах – переміщень – і стагнацій. — Мізерний – вузлик, – й знову – карусель, — І сад – цвіте. – Й нові – канали – сил. Зсуви На пральній дошці – ще – білизну – будні, З-за хмаросяга – на пів неба – бадя. [31]Зникає – місто – у погодній – бодні. — Вага, що – рівнодення – пообіднє. Знов – мапу – існувань – розчиномет. — Поверхню – хвиля – й те, чого – нема. Принишкло – прицвяховане – й німе. И коріння – закладають – динаміт. Дівча – на дійсність: «цур тобі – і пек!» — Яка – ніяк – не лізе – під ковпак. Лиш усміхається – блакиті – мічман, Котрий, – ногою – спогадів – курмаччя, [32]Хоча – стріла – чека – й серед кодол: «Ти – тільки – ти! – І вже – рука – багдаль [33]вернутьсяЛинтварі дубити = жорстоко бити, карати. Линтвар = бараняча шкура. вернутьсяЧубрій = людина з довгим волоссям, селянин |
