Де – вічність – з проминальним – у триктрак Поснули – пильнувальники – циклопи, Й назовні – те, яке – в труні – у склепі. Й потвора – м’ясорубка – всмак – чалапа, Й за нею – почет – з гідр, клоак, поліпів. Та – із мачини – й інший – полігон. І дійсности – міняється – нога. Ґонґ, і ковток – прозріння – й на бігу, — І яблуневий сад – із вух – й легень. — На перетрус – буття – ідіофони. Й знов – вагонетки – з трупами коханих. Попід – навіяним – хребти – й первинне — Під тягарем – процесів – виживання. Та – намір – й найстабільніший – конструкт, Де – вічність – з проминальним – у триктрак. [14]Світ – з додатками – в Cилур[15]
Нащадка – пильно – ненька – і татусь. Попід ногами – жовті зябра – Стікс. Ледь – на мікрон, і – прірвою – «не так!» — Всі з’яви – з невимовного – ниток. З тунелів сну – і піші, і – комонні. Заки й вони – на цяточки – туману. Перед – непізнавальним – з крихт – й імунне. Й не блиснуло, а вже – глобальні – зміни. Поверх – притоптаної – типчини [16] — Пливуть – лиш – наречені – у човнах. — У фіялкове – переходить – сіре, На – тлі я кого – залишки – косарок. — Без пензлів – й рук – нових буттів – маляр — Вхистився – світ з додатками – в силур. — І про зміни Летовище. Вправляється – літун: Фіксацій – цятку – в невагомий – стан. На крилах – річка, де – мигтять – плоти, Балькон з тітусею, брезентний – тент. Поодаль – віник – місто – підміта, Щоб – кожний – кусник – буханця – й мету. — На розі – репетує – газетяр: Щез – хмаросяг, а небом – ліфт – й ліфтер, Якого – в пік – години – гомініди, Що – крізь – усі – нашарування – й надми. В нові подоби, – їм – нема – вже – ліку, — Витягується – світ, – тремтить, – галака. — Й – за голову, аж тіпа – очману: Як – впоратися – з тим, чого – нема? — Й увесь світ – серце, що – з очей – мости Єдиний – дух – і стрижні, і міцели. [17] — Весь обрій – спух, – кряж: стегна – й парасолі. Лакрицею – пів неба – позвисало, Готуючи – перехідну – посілість, Де – людству – новий вимір – альбатрос. — Й біжить – факір, на голові – матрац, Бо – кожному – щемить – й місяцетрус, І конче – буфер, щоб – до норми – стрес. — Відвіяв – час – і рідних, і матусю, Й доводиться – самому – те, що – тисне. — Женуть – із прірв – потвор – маховики. — Та – і граніт – колоссям – пророста. — І море – знов – солончаки – пустель. Й увесь світ – серце, що— з очей – мости. Заграва – над містом Літають – щастя – й намірів – пір’їнки. Малому – на подряпину – зеленку. Два дженджики – змагаються – за юнку. Добродій – в брилику – усмак – кров’янку. На мить – з кущів – біля каварні – скрекіт. Повішений – пішов – до бару – з крокви. Обслуга – закладу – в циліндрах – круки. Зідхання. Галас. Співи. Охи. Крики. Ворожку – робота – з намету – чути. Моряк – на дошці – вибива – чечітку. Тут – ковтачі – вогню, там – линвоскоки, Гіпнотизери, картярі, макаки. Хто – душу, хто підметки – залиша. — Хто – й заграву над містом, – чвал лошиць. Із серця – стяг, що – на весь світ – росте Сенс існування – гілочкою – глоду— У склянці,– і свідомість – на боліди. Дзвін – дійсности – у грудях – ледве-ледве. Згорнулася – і скатом – геть – полуда. Ще – поруч – чути: озія′ – талапа. Та і її вже – присмерку – поліпи. Хвиля, бува, – й агар агару – хлю′пне, [18]Щоб легше – вдосконалення – халепу. Глуха – стіна – ще – пам’ятає – трактус, [19]Хоч – легіт – не дає – себе – підстригти, Клітини – вміст – для – світла – просякання. І лицарі на тиграх – підвіконням, — Знов – переорюють – і душу, й степ. — І юнка, що – буття – на автостоп, Із серця – стяг, що – на весь світ – росте. Де – стежку – існування коліща Кипить – по краєвиду – у каструлі. — Їх – час від часу, – неквапливо – кралі. Навколо них в повітрі – хлопець – кролем: Відрощує – собі – й навкіллю – крила. Копилить – губи – при ляльках – лялькар. Від сонця – в сизій мряці – кілька – шкур. Біжить – собака, – весь світ – набакир. Мокриці – тягнуть – в гай – тенісний корт. Сидить – на гілці – нерухомо – леліт. [20]В грудки – латаття – гусне – прохололі: Вода – сліди – скубальної – машини, Яка – за співом – інколи – й вільшанки. Й лише – лоза – ще – коротко – тріщить, Де – стежку – існування коліща. вернутьсяТриктрак = старовинна гра, яка міститься в пересуванні по дошці дамок, відповідно до кількості очок, що випали на кісточках вернутьсяСилур = третій період палеозойської ери історії розвитку Землі. вернутьсяТипчина = багаторічна пасовищно – кормова рослина ми родини злакових зі щетинистим листям і вузькою волоттю; Вівсяниця борозниста. вернутьсяМіцела = калоїдиа частинка, заряджена енергією, б) множ. = кристалічні частинки, з яких складаються колоїдні речовини тіла рослин і тварин. вернутьсяТрактус = спів римск. меси, який виконують у дні Великого посту чи жалобної служби. |
