Ці люди належали до трьох Домів, знаних як Дім Беора, Дім Гадора та Дім Галет. Гурінів батько, Ґалдор Високий, походив із Дому Гадора і був, насправді, його сином; мати — з Дому Галет, а дружина Морвец — із Дому Беора, і була вона родичкою Берена.

Люди цих Трьох Домів називались едайни (синдарський відповідник атани), і їх вважали друзями ельфів. Гадор мешкав у Гітлумі та володарював у Дор-ломіні — дарі Короля Фінґолфіна; народ Беора оселився в Дортоніоні; а народ Галет на той час мешкав у Бретілському Лісі. По завершенні Облоги Анґбанда з-за гір почали надходити люди різного штибу, котрих загалом називали східнянами, і декотрі з них відіграли не останню роль в історії про Туріна.

Облога Анґбанда закінчилася несподівано та жахливо (втім, несподіванку цю було ретельно підготовано) однієї ночі посеред зими, через 395 років після початку Облоги. Морґот звільнив огненні ріки, і вони покотилися з Танґородріму, перетворивши велику буйнотраву рівнину Ард-ґален, що лежала на північ від нагір'я Дортоніона, на висохлу безплідну пустку, відому відтоді під іншою назвою — Анфауґліт, Задушлива Курява.

Цей катастрофічний напад отримав назву Даґор-Браґоллах, Битва Раптового Полум'я. Тоді вперше з Анґбанда постав у найбільшій силі Ґлаурунґ, Батько Драконів; незліченні армії орків затопили південь; ельфійські володарі Дортоніона зі значною частиною воїнів Беора загинули. Король Фінґолфін і його син Фінґон разом із воїнами Гітлуму відступили до фортеці Ейтель-Сіріон на східному боці Тінистих Гір, а Гадор Златоглавий поліг, захищаючи її. Потому Ґалдор, батько Гуріна, став володарем Дор-ломіну, бо вогняні потоки спинилися, розбившись об схили Тінистих Гір, тож Гітлум і Дор-ломін зосталися незавойованими.

Допіру через рік після Браґоллаху Фінґолфін, ошалівши з відчаю, приїхав до Анґбанда та викликав Морґота на двобій. Через два роки Гурін і Гуор потрапили в Ґондолін. А ще за чотири роки, відбиваючи новий напад на Гітлум, у фортеці Ейтель-Сіріон загинув Ґалдор. Садор був там, як розповідав він Турінові, і бачив, як Гурін (тоді двадцятиоднорічний юнак) «перебрав на себе керівництво та владу».

Усе це жило в пам'яті дор-ломінців, коли, через дев'ять років після Битви Раптового Полум'я, народився Турін.

Наведені тут зауваги мають на меті пояснити кілька основних особливостей вимови власних назв (а відтак і принципи їхньої транслітерації українською мовою).

C — в усіх випадках читається, як «к», а не «с»; тому, наприклад, Celebros читатиметься як Келеброс, а не Селеброс.

CH — читається, як подібне звукосполучення в ірландському loch або ж у німецькому buch, а не як у звичайному англійському church; тому Chîn Húrin слід читати Хîн Гурін, а не Чîн Гурін.

DH — це звукосполучення подібне до th в англійському слові then, а не th в thin. Тому наймення Gloredhel, Eledhwen, Maedhors передаватимуться як Ґлорезель, Елезвен і Маезрос відповідно.

G — в усіх випадках читається як g (ґ — в українській мові) в англійському get чи begin, а не як у gin (а якщо взяти до уваги інші примітки, то H слід читати як г, а не як х, тому Hurin, Haldir слід читати Гурін, Галдір, а не Хурін, Халдір).

AI — вимовляється, як в англійському слові eye; тому другий склад у слові Edain слід вимовляти радше Едайн, як у dine, а не як у Dane (або ai, як, наприклад, у Лалаіт).

AU — звучатиме, як звукосполучення ow (ау — українською) у англійському town; тому Sauron читатиметься Саурон, як у suor, а не в sore.

EI — читається, як в англійському слові grey; тому Teiglin — Тейґлін.

IE — має вимовлятися не так, як в англійському piece, а з озвученням обох звуків i та e, які мають читатися разом; тому Nienor (Ніенор українською), а не Neenor.

AE — як в Aegnor чи Nirnaeth (Аеґнор, Нірнает — українською), є комбінацією окремих голосних a-e, однак можна вимовляти і як звукосполучення AI.

EA, EO не читаються разом, а утворюють два окремі склади; такі комбінації мають позначення ëa та ëо, як у Bëor — Беор, чи Eä, Eö на початку слів, як в Eärendil — Еаренділ.

Ú — в іменах на зразок Húrin, Túrin читаються, як англійське звукосполучення oo (тобто як українське у); тому Турін, а не Тьюрін.

IR, UR — перед приголосними, як у Cirdan, Gurthang, читаються не за звичним правилом, як у fir чи fur, а як Кірдан, Ґуртанґ.

E — наприкінці слова завжди вимовляється як окремий голосний і в такій позиції позначається ë. Так само вимовляється й усередині слова, як, наприклад, у Celebros, Menegrth — Келеброс, Менеґрот.

Гадор Златоглавий володарював над едайнами та був улюбленцем елдарів. Він жив за часів правління Фінґолфіна, який наділив його багатими землями на півночі Гітлуму, в краю, що звався Дор-ломін. З його донькою Ґлорезель одружився Галдір, син Галміра, володаря людей із Бретілу, а Гадорів син Ґалдор Високий на тому самому весіллі заручився з Гарет, донькою Галміра.

Ґалдор і Гарет нажили двох синів, Гуріна та Гуора. Гурін був на три роки старший за брата, але, вдавшись у материн народ, був нижчий на зріст, аніж люди батькового роду. Зате в усьому іншому нагадував діда Гадора, міцного тілом і палкого духом. Тільки пломінь у ньому горів рівніше, а сила волі була незламна. З-поміж усіх мужів Півночі Гурін знав радників нолдорів найбільше. А Гуор вдався дуже високим, найвищим серед едайнів, опріч хіба що його сина Туора, а до того ж — і вправним бігуном. Утім, у тривалих перегонах першим діставався дому Гурін, адже наприкінці шляху біг так само прудко, як і на початку. Обидва брати любилися між собою і в юності були нерозлийвода.

Гурін одружився з Морвен, донькою Бараґунда, онукою Бреґоласа з Дому Беора, близькою родичкою Берена Однорукого. За ясний погляд і прегарне обличчя темнокосу та струнку Морвен люди нарекли Елезвен — «ельфопрекрасною», — та була вона радше суворою духом і гордою. Біди Дому Беора каменем лягали на її серце, бо наче у вигнання пішла вона з Дор-ломіна в Дортоніон після нищівного Браґоллаху.

Сина свого Гурін і Морвен назвали Туріном, і народився він якраз того року, коли Берен дістався Доріату і зустрів там Лутіен Тінувіель, доньку Тінґола. У Морвен також народилася донька на ймення Урвен, але всі, хто знав її за недовгого життя, кликали дівчинку Лалаіт, що означало «сміх».

Гуор одружився з Ріан, двоюрідною сестрою Морвен, донькою Белеґунда, онукою Бреґоласа. Волею жорстокої долі було те, що жила вона саме в ті дні, бо мала ніжне серце і не любила ні полювань, ані воєн. Зате любила дерева та квіти диких просторів, чудово співала і складала пісні. Не минуло і двох місяців після їхнього шлюбу, як Гуор пліч-о-пліч із братом виступив на Нірнает-Арноедіад, і вже ніколи не довелося йому побачитися з дружиною.

А тепер наша оповідь повертається до юних Гуріна та Гуора. Кажуть, деякий час діти Ґалдора, за звичаєм тогочасних півничан, мешкали у їхнього дядька Галдіра у Бретілі як його прийомні сини. Обоє ставали разом із людьми Бретілу до битв проти орків, котрі тоді чинили набіги на північні кордони тих земель. І Гурін, хоч і мав лише сімнадцять літ, показував себе богатирем, а Гуор, іще молодший, не поступався зростом зрілим мужам його народу.