— А ви не зможете її перервати? — спитала Елізабет, і її обличчя сіпнулося.
— Ні, я не зможу цього зробити, — лагідно відповів лікар.
Елізабет знала відповідь наперед, але однаково спитала:
— Вона… Їй це явно сподобалося, так?
— Здається, що так. Той тип напевне мав досвід у спокушанні молоденьких незайманок і був далеко не дурень. — Він поставив чашку, нахилився вперед і поглянув на Елізабет співчутливими сірими очима. — Анна — це суцільне протиріччя. У неї розум дитини, яка ледве навчилася ходити, а тілесні реакції такі, як у майже сформованої молодої жінки. Він навчив її любити те, що він робив, навіть попри те що перший раз це було їй не надто приємно. Хоча цього могло й не бути. Анні невідомі звичайні жіночі страхи, тому вона могла й зовсім не відчути болю. Особливо якщо чоловік був досвідчений.
— Зрозуміло, — мовила Елізабет, і до горла у неї підкотився клубок. — Ви хочете мені сказати, що тепер, коли її спокусник поїхав, Анна знову шукатиме задоволення?
— Якщо чесно, то я не знаю, леді Кінрос. Шкода, але не знаю.
— А як нам бути з переймами, коли вони почнуться?
— Гадаю, на той час мені треба бути тут. На щастя, мій батько і досі при доброму здоров’ї і здатен практикувати, тож я гадаю, що ніхто з моїх пацієнтів не заперечуватиме, якщо замість мене до них навідається він.
— А як стосовно дитини? Вона буде такою ж, як і Анна?
— Може, й ні, — відповів Симон Вайлер з виглядом людини, яка вже ретельно обдумала це питання. — Якщо Анна народить легко, дитя має бути нормальним. На цій стадії вагітності поки що все гаразд. Якби я робив ставки, то поставив би на здорову дитину з неушкодженим мозком.
Елізабет налила лікарю іще чаю і мало не силоміць змусила з’їсти петифур.
— Якщо Анна через деякий час знову почне шукати задоволення, то чи є якийсь спосіб запобігти її новій вагітності?
— Це ви про стерилізацію?
— Що? Цього слова я навіть не чула.
— Для того щоб стерилізувати Анну, леді Кінрос, мені доведеться виконати вкрай складну хірургічну операцію — розрізати її черевну порожнину і видалити яєчники. Ризик дуже високий. У наш час — за відсутності альтернативи — здійснюють кесарів розтин, і десь половина жінок залишаються жити. Стерилізацію роблять через тривалий час після дітонародження, але це зовсім не так легко, як вилучити дитину з черева. Яєчники містяться глибоко. Анна молода й сильна, але я б не радив стерилізувати її, пані.
— Але альтернатива цьому — щось на кшталт ув’язнення.
— Так, я знаю. Вам треба буде зробити так, щоб Анну завжди супроводжували під час усіх її екскурсій. На мою думку, пильність буде так само ефективною, як і стерилізація.
І Елізабет довелося з цим погодитися. Доктор Вайлер мав рацію — Анну не можна було піддавати ризику хірургічного втручання, не можна також було ховати її фактично за ґрати. «Ми мусимо бути пильними, завжди напоготові, і я найму на роботу Бабку знову, що б там не казав мені Александр про необхідність економити кошти. О Александре! Приїжджай додому! Як же мені все це пояснити в шифрованій телеграмі по одному шилінгу за слово?»
Рубі привітала її зі швидкою відповіддю Александра, щойно Елізабет прийшла до готелю.
— Він каже, щоб ми самі розбиралися. Він не може залишити зараз свої справи. Довбаний виродок!
— Ти не зашифруєш оце? — спитала Елізабет, подаючи Рубі дві сторінки, списані її убористим почерком. — Знаю, тут багато тексту, але мені потрібна порада Александра стосовно того, що сказав доктор Вайлер. Якщо я вирішу діяти сама, попередньо з ним не порадившись, він сказиться від люті.
— Ти ж знаєш, Елізабет, я для тебе хоч Біблію зашифрую. — Рубі взяла аркуші і швидко пробігла їх очима. — Господи, це просто так не скінчилося. Виходить, їй сподобалося цим займатися. Бідна дитина!
— Ми якось це переживемо, Рубі. Але я не хочу, щоб Александр потім звинувачував нас, що ми не пояснили йому всіх можливих наслідків.
— З тону його першої відповіді видно, що він зазнав дуже сильного потрясіння, хоча й не визнав цього прямо. — Рубі поклала папери на стіл і підкурила сигару. — Не знаю як, але чутки про те, що трапилося з Анною, уже ходять у місті, — сказала вона. — Люди просто киплять від обурення — я ніколи не бачила такої люті. Навіть священики — і ті забули про необхідність підставляти другу щоку. Якщо ми таки дізнаємося, хто це зробив, цього негідника лінчують на місці. Я бачилася з Теодорою, вона вся в сльозах, місіс Вілкінс наголосила на необхідності випустити листівку і попередити нею всі родини, де є молоді дівчата, а Сунь уже гострить свою сокиру для обезголовлення. І білі, і китайці просто шаленіють від люті. — Вона випустила хмару диму, неначе вогнедишний дракон. — Але ніхто не може назвати ім’я. Зазвичай у таких ситуаціях — я маю на увазі, узагалі в ситуаціях сильного громадського гніву — офірним цапом стає якийсь нещасний, на якому зганяють зло лише тому, що він нікому не подобається. Але не зараз. У Кінросі немає збоченців, що спеціалізуються на дівчатах-підлітках, тому всі сходяться на тому, що то був якийсь комівояжер, який поїхав і більше не повернувся.
— У цьому міркуванні є одна вада, — мовила Елізабет. — Для того щоб привчити Анну до того задоволення, яке він їй давав, цей негідник мусив робити це не один раз, а у комівояжера такої можливості не було б. Вони ніколи не залишаються довше, аніж на два дні.
— Так, але вони — щось на кшталт клубу з постійним членством. Чутка про Анну могла поширитися між ними — її «добрий чоловік» міг насправді виявитися десятком «добрих чоловіків», — пояснила Рубі, яка добре зналася на цьому питанні.
— Я в це не вірю. Мені здається, що це — хтось із місцевих, до речі, і Джейд так само думає, — вперто мовила Елізабет.
Джейд і справді гадала, що спокусником Анни був хтось із місцевих чоловіків. Хоча Анна й була дитиною міс Лізі, і мати, і її дитина були такими хворими та безпорадними, що стати справжньою матір’ю Анни випало саме Джейд. Так, вона була незаміжньою, але певний сексуальний досвід мала, досвід, набутий іще до того, коли вона найнялася на роботу до міс Рубі в Гілл-Енді. Принц Сунь наказав, щоб вона пішла на службу до міс Рубі, і вибрав Рожеву Пташку, одну з семи сестер Вонґ, своєю наложницею. Якби Джейд захотіла вийти заміж, то їй швидко знайшли б чоловіка, але, зваживши всі за і проти, Джейд зупинилася на службі як на варіанті, який забезпечував легше життя. Потім з’явилася міс Лізі, і її передали від міс Рубі до міс Лізі, яка виявилася добрішою господинею. Доглядати за Анною було однаково, що доглядати за власною дитиною, уникнувши при цьому мук дітонародження та страшенної мороки у вигляді її батька. Ні тяжкість роботи, ні її тривалість нічого не значили для Джейд, яка полюбила маленьке нещасне створіння як своє рідне з першого дня появи Анни на світ. Джейд також навіть на думку не спадало винуватити міс Лізі за ті перші місяці байдужості до дитини з її боку; міс Лізі було дуже важко і під час вагітності, і під час пологів, а містер Александр не був тим мужчиною, якого міс Лізі хотіла би бачити своїм чоловіком та батьком своїх дітей. Як Джейд про це здогадалася — було загадкою, бо Елізабет жодного разу при ній не висловила своїх почуттів ані словесно, ані виразом обличчя. Вона також знала — і походження цього знання також було таємницею, — що міс Лізі тягнуло до Лі і що Лі її кохав. Якщо зважити на те, що все життя Джейд проходило в догляді за Анною, було напрочуд дивним те, як багато вона знала.
Ніщо в родині не можна було приховати від старих слуг, які ставали немовби її невід’ємною часткою у всіх відношеннях.
Джейд була найстарішою і найвідданішою служницею, навіть більше відданою Анні, ніж Крильце Метелика була віддана Нелл. І Джейд знала те, що стало б для Елізабет непереносним ударом: доля Анни висіла на волосинці. Анна мала батька, такого ж владного та свавільного, як і принц Сунь, і він сприймав те нещастя, яке сталося з Анною, зовсім по-іншому, аніж жінки. Згідно з вічним законом усіх рас, саме батько приймав рішення. Коли Анна виявилася ненормальною, він виявив таке розуміння, таке милосердя. Але то було тринадцять років тому, а тепер містер Александр був зовсім не тим чоловіком, що раніше. Якби ж міс Лізі його любила, так ні — вона його не любила. Він сидів, як суддя, у високому красивому кріслі вдалині від жіночої сфери і розглядав проблему з максимальною безпристрасністю, маючи намір прийти до логічного та розважливого рішення з точки зору чоловіків. Як же ж пояснити йому, що саме логічні та розважливі рішення ламають долі людей і розбивають їхні серця? Як же завадити йому відправити Анну до притулку для психічно хворих?
