— І ти мене вибач. Я не хотів тебе образити.
— Та ні, ти мене не образив, ні! Може, я до цього не звикла… Я злякалася, але не обурилася.
— Та годі, Меґан! — він зняв руку з керма і накрив нею стиснуті долоні Меґі. — Не переймайся. У тобі ще багато дитячого, а я поспішив. Забудьмо про це.
— Так, забудьмо.
— А хіба він тебе не цілував? — поцікавився Люк.
— Хто?
Але звідки в її голосі страх? І чому?
— Ти казала, що колись кохала, тому я гадав, ти знаєш, про кого йдеться. Вибач, Меґан. Я простирчав із тобою так довго, що мав здогадатися: твоя любов була дівчачою закоханістю в якогось парубка, котрий на тебе навіть уваги не звертав.
«Так, так, так! Нехай він саме так і думає!»
— Ти влучив у самісіньку точку, Люку. То справді була дівчача закоханість.
Біля будинку він знову притиснув її до себе і довго цілував, але без отих неприємних штучок — не розтискував їй рота і не залазив до нього язиком. Вона відповіла з помірним ентузіазмом, та їй це таки сподобалося. Потім Люк пішов до свого будиночка, задоволений тим, що не зруйнував свого шансу.
Меґі зморено заповзла до ліжка і довго лежала, дивлячись на кругле гало м’якого сяйва, що його кидала лампа на стелю спальні. Що ж, принаймні одне вона з’ясувала: поцілунки Люка й близько не нагадували поцілунки Ральфа. А під кінець вона двічі чи тричі відчула мимовільний імпульс бентежного збудження, коли Люк вчепився пальцями їй у бік і впився губами в шию. Тож марно порівнювати Люка з Ральфом, і їй не дуже хотілося це робити. Краще забути про Ральфа: він не зможе стати її чоловіком. А Люк — зможе.
Наступного разу, коли Люк поцілував Меґі, вона повелася інакше. До того вони побували на прекрасній вечірці, влаштованій господарями ферми Рудна Гуніш, що лежала на межі окресленої Бобом для їхніх звеселяючих прогулянок території. Вечірка від самого початку пішла добре. По дорозі до Рудна Гуніш Люк був в ударі, жартував так вдало й багато, що Меґі аж знесилилася від сміху, а впродовж вечора був до неї ніжно-люблячий та уважний. А міс Кармайкл так хотіла відбити його! Наважившись на те, для чого в Алестера Макквіна та Інока Девіса забракло сміливості, вона нахабно фліртувала з Люком і навіть затягнула його до танцю — Люк, дотримуючись етикету, погодився. То був офіційний прийом, а не звичайні танцюльки, і Люк станцював із міс Кармайкл повільний вальс. Але після танцю він відразу ж повернувся до Меґі й, нічого не кажучи, підкотив до стелі очі, мовляв ця міс Кармайкл — така зануда! І вона була йому вдячна за це, бо відтоді, як ця панночка зіпсувала їй задоволення на виставці в Джилі, Меґі її недолюблювала. Вона пам’ятала, як отець Ральф проігнорував цю пихату особу, щоб перенести маленьку дівчинку через калюжу, а тепер і Люк показав себе з того самого боку. Браво, Люку! Ти молодчага!
Дорога додому видалася дуже довгою і холодною. Люк випросив у старого Макквіна пакунок сандвічів та пляшку шампанського, а коли вони проїхали майже дві третини шляху додому, зупинив авто. Як сучасні, так і тодішні автомобілі в Австралії лише зрідка мали пічку, але «ролс» мав обігрівач, і тієї ночі він, як ніколи, став у пригоді, бо поверхню землі вкрив дводюймовий шар інею.
— Як приємно сидіти в таку ніч без пальта! — усміхнулася Меґі, беручи в Люка маленький складаний стаканчик із шампанським, і відкусила шматочок сандвіча.
— Та ото ж. Ти сьогодні така гарна, Меґан.
Що ж особливого було в кольорі її очей? Зазвичай сірі очі йому не подобалися, вони здавалися йому позбавленими життя, але очі Меґі, він міг заприсягнутися, мали всі відтінки синього краю спектра, фіолетовий та яскраво-блакитний, колір неба в ясний прозорий день, смарагдовий темно-зелений та навіть ледь помітний жовтуватий відтінок. А поблискували вони, наче напівпрозорі самоцвіти, в обрамленні довгих вигнутих повік, які блищали, немов вкриті легкою позолотою. Простягнувши руку, він обережно торкнувся пальцем повік, а потім цілком серйозно поглянув на свої пучки.
— Гей, Люку! Щось не так? — здивувалася Меґі.
— Я не міг здолати спокусу самому пересвідчитися, чи не тримаєш ти на своєму туалетному столику баночку із золотистою пудрою. Знаєш, ти — єдина з бачених мною дівчат зі справжнісінькою позолотою на повіках!
— Ой! — Вона сама торкнулася повік, поглянула на пучки і розсміялася. — А й справді! Вона анітрохи не стирається.
Шампанське приємно лоскотало в носі й шипіло в животі; Меґі почувалася пречудово.
— І справжнісінькі вигнуті дашком золоті брови, найпрекрасніше у світі справжнє золоте волосся… Мені завжди здавалося, що воно жорстке, мов метал, однак насправді воно м’якеньке, наче у дитини… А шкіра теж поблискує, наче ти посипала її золотистою пудрою… Такий прекрасний рот, немов створений для поцілунків…
Вона мовчки дивилася на нього, злегка розкривши рожеві губи — точнісінько як того дня, коли вони зустрілися вперше; Люк забрав у неї стаканчик.
— Давай іще наллю, — сказав він, доливаючи шампанського.
— Мушу визнати, що це напрочуд гарна ідея: зупинитися на півдорозі й злегка перепочити. Дякую тобі, що ти так завбачливо розжився у пана Макквіна бутербродами та вином.
Потужний двигун «ролса» легенько клацнув у тишині, й крізь спеціальні отвори до салону майже беззвучно полинуло тепле повітря; звуки приємно заколисували — кожен по-своєму. Люк розв’язав і зняв краватку, а потім розстебнув комір своєї сорочки. їхні куртки лежали на задньому сидінні, бо в салоні стало надто жарко.
— Ой, як класно без краватки! Не знаю, хто вигадав їх і наполіг, щоб чоловік лише в ній вважався належно вдягненим, але коли я зустріну цього добродія, то неодмінно задушу його, скориставшись його ж власним винаходом.
Люк різко повернувся, нахилився до Меґі й спіймав вигин її губ своїми губами — вони припасувалися, немов деталі головоломки-мозаїки. Він не обіймав її, не торкався, але вона відчула себе прикутою до нього і поклала голову Люкові на груди, коли він відхилився на сидіння. Він обхопив руками її голову, щоби міцніше впитися в цей запаморочливий навдивовижу чутливий рот і пити його, пити досуха. Зітхнувши, Люк повністю віддався цьому відчуттю, нарешті відчув себе комфортно з цими шовковистими, як у дитини, губами, що тепер злилися з його ротом. Її рука заповзла йому на шию і обняла її, тремтливі пальці занурилися йому у волосся, а долоня другої руки сперлась на гладеньку засмаглу шкіру грудей біля горла. Тепер він не поспішав, хоча вже збудився і затвердів іще до того, як налити їй другий стаканчик шампанського, збудився від одного лише погляду на неї. Не відпускаючи їй голови, він поцілував її щоки, заплющені очі, вигнуті брови, знову повернувся до щік, таких шовковистих, повернувся до її рота, такого по-дитячому пухкенького та прекрасного, що доводив його до божевілля, доводив до божевілля ще з того дня, коли він вперше її побачив.
А її шия з маленькою западинкою внизу… Шкіра плечей така суха, ніжна та прохолодна… Не в змозі зупинитися, сам не свій від страху, що вона скаже зупинитися, Люк прибрав руку з талії Меґі, розстебнув довгу низку ґудзиків на спині її плаття і стягнув його з її слухняних рук; потім розв’язав мотузочки її широкої нижньої сорочки. Зануривши обличчя поміж її шиєю та плечем, він провів пучками по оголеній спині, відчуваючи легке тремтіння Меґі та враз затверділі гострячки її грудей. Він нагнув голову нижче, наосліп, але наполегливо намацуючи прохолодну опуклість грудей; розтуливши губи, Люк опускався нижче й нижче, аж поки зімкнув їх на пухирчастому гострячку набубнявілої плоті. На мить його язик заворожено завмер, руки Люка зімкнулися в болісній насолоді на спині Меґі, й він припав до соска і став смоктати й цілувати його, цілувати й смоктати… То був вічний природній імпульс, він любив пускати його в хід, і цей прийом ніколи його не підводив. Це було так гарно, гарно, га-а-а-арно! Він не закричав, а лише якусь щемливо-виснажливу й прекрасну мить тремтів від насолоди, роблячи ковтальні рухи.
Наче немовля, що досита насмокталося, Люк випустив сосок із рота, припав поцілунком безмежного кохання та вдячності до плоті під соском і ліг непорушно — лише груди його здіймалися та опускалися. Він відчув дотик її рота до волосся, під своєю сорочкою — її руку, і раптом розплющив очі, немов прийшов до тями й оговтався. Люк рвучко сів, зав’язав мотузки нижньої сорочки, натягнув їй на плечі плаття і вправно застебнув усі ґудзики.
