Верна глянула на працюючих поблизу жінок. Взявши Келен за лікоть, вона відвела її в сторонку. І тут, де їх почути вже не могли, вона склала руки на грудях і суворо подивилася на Мати-сповідницю.

— Келен, можливо, Холлі і дитина, але вона — дитина з чарівним даром. До того ж далеко не дурепа. Це ж відноситься і до Хелен з Валері. За своє життя Холлі побачила багато чого, що дитина бачити не повинна. Вона знає, що сьогодні відбувається, про атаку і про підготовлюваний напад. Вона була в жаху. Всі діти були в жаху.

— І тому ти притягла її на передову? Де небезпека ще більше?

— А що ти від мене хочеш? Відправити її назад під нагляд солдатів? Бажаєш, щоб я залишила її на самоті в такий час, щоб вона могла лише тремтіти від страху?

— Але це ж…

— Вона — чаклунка. Як би жахливо це не виглядало, так для неї краще — і для інших теж. Вона тут з сестрами, які розуміють її саму та її здібності — інші люди цього зрозуміти не можуть. Хіба ти не пам'ятаєш, як затишно відчувала себе з іншими, старшими сповідницями, які розуміли твої почуття і відчуття?

Келен відмінно це пам'ятала, але нічого не сказала.

— Тепер сестри — єдина родина, яка є у неї і інших послушниць. Холлі не самотня. Можливо, вона все ще боїться, але вона допомагає нам, і її страх спрямований на щось, що допоможе перемогти джерело її страху.

Погляд Келен як і раніше метал блискавки.

— Верна, вона дитина.

— А тобі довелося сьогодні вбити дитину. Я все розумію. Але не дозволяй цій страшній події ускладнювати життя Холлі. Так, вона допомагає робити моторошну річ, але така реальна ситуація. Вона може сьогодні загинути, як і всі ми. Ти можеш собі уявити, що ці тварюки спершу з нею сотворять? Вона хоча б цього по молодості навіть уявити собі не може. Втім, і те, що доступно її розумінню, — досить страхітливе. Якби вона захотіла сховатися де-небудь, я б їй дозволила. Але у неї є право, якщо вона так хоче, внести посильний вклад у власний порятунок. Вона чаклунка і може використовувати свій дар, щоб робити найпростіше з того, що необхідно зробити. Вона благала мене дати їй можливість допомогти.

Келен зціпила біля горла комір вовчого кожуха і озирнулася на маленьку дівчинку, яка худими рученятами — знову і знову — піднімала і опускала важкий сталевий штир, трощачи магією скло на дні бочки. Личко Холлі змарніло від зусиль, настільки вона зосередилася на використанні свого чарівного дару, одночасно орудуючи важким штирем.

— Добрі духи, — прошепотіла Келен собі під ніс. — Це суще божевілля!

Кара нетерпляче переступила з ноги на ногу. Справа не в байдужості Морд-Сіт до ситуації, просто це питання пріоритетів. Безумство це чи ні, але часу практично не залишилося, і, як сказала Верна, всі вони можуть не дожити до світанку. Як би не жорстоко це звучало, є речі важливіші, ніж життя однієї дитини або трьох, раз вже на те пішло.

— Як просувається справа? Все буде готове вчасно?

— Не знаю. — Верна невпевнено вказала на темну долину. — Вітер дме в потрібному напрямку, але долина дуже широка. Пилу-то ми приготуємо, але справа в тому, що його повинно бути достатньо, щоб при наближенні супротивника ми змогли розпорошити його так, щоб пил перекрив все поле битви.

— Але якась кількість у вас вже є. Напевно його вистачить, щоб нанести ворогам істотну шкоду.

— Якщо пилу буде недостатньо, вони просто обійдуть його або його концентрація в повітрі виявиться недостатньою, щоб завдати значної шкоди і змусити їх зупинитися. Через невелику кількість постраждалих вони наступ не зупинять. — Верна стукнула кулаком по долоні. — Якби Творець уповільнив їх просування хоча б лише на годину, тоді ми змогли б встигнути зробити потрібну кількість.

Келен провела долонею по обличчю. Верна просила занадто багато чого, але, враховуючи темряву, цілком можливо, що Орден таки сповільнить просування і Верна з сестрами отримають потрібний час.

— Ти впевнена, що ми нічим не можемо допомогти? Тільки маги можуть тобі допомагати?

На обличчі Вірні знову з'явилося владний вираз.

— Ну, взагалі є одна річ.

— І що ж це?

— Дай мені спокій, щоб я могла спокійно працювати.

Келен зітхнула:

— Тільки пообіцяй мені дещо. Верна. Коли почнеться атака і прийде час використовувати твоє особливе скло, прибери спершу звідси дітей, гаразд? Відійшли їх назад, звідки їх заберуть і переведуть через перевал, в безпечне місце.

Верна полегшено посміхнулася.

— Ми мислимо однаково, Мати-сповідниця.

Верна заквапилася назад до своєї роботи, а Келен з Карою пішли вздовж ряду сестер туди, де Холлі готувала скло для цих чаклунок. Келен все ж таки не втрималася і зупинилася, щоб переговорити з дівчинкою.

— Як справи, Холлі?

Дівчинка притулила штир до бочки. Кара, не відчуваючи ні найменшої любові до магії, з підозрою, хмуро подивилася на злегка мерехтячий метал. Коли Холлі відняла руку від штиря, зеленувате мерехтіння зникло, немов повернули чарівний вимикач.

— Все добре, Мати-сповідники. Хіба що замерзла. Мені моторошно набридло весь час мерзнути.

Ласкаво посміхнувшись, Келен погладила дівчинку по густому волоссю.

— Як і всі ми. — Вона присіла навпочіпки. — Коли ми переберемося в долину, ти зможеш зігрітися біля теплого багаття.

— Це було б здорово! — Холлі нишком глянула на сталевий штир. — Мені потрібно повертатися до роботи, Мати-сповідниця.

Келен притиснула дівчинку до себе і поцілувала в замерзлу щічку. Трохи повагавшись, Холлі худенькими ручками відчайдушно обвила шию Келен.

— Мені так страшно! — Прошепотіла дівчинка.

— Мені теж, — прошепотіла Келен у відповідь, міцно обнявши малятко. — Мені теж.

— Правда? — Трохи відсторонилася Холлі. — Ви теж боїтеся, що ці страшні люди вб'ють нас усіх? — Келен кивнула.

— Мені страшно, але я знаю, що з нами багато хороших людей, які захистять нас. Як і ти, вони трудяться щосили, щоб в один прекрасний день всі ми опинилися в безпеці і нам більше ніколи не довелося боятися.

Дівчинка сховала руки під плащ, щоб зігріти їх і опустила погляд.

— І по Енн я теж сумую. — Вона знову підняла очі. — С Енн все в порядку? Келен шукала слова розради.

Я бачила Енн зовсім недавно, і з нею все було добре. Не думаю, що тобі варто за неї турбуватися.

— Вона врятувала мене. Я люблю її і так по ній нудьгую! Вона скоро до нас приєднається?

— Не знаю, Холлі. — Келен взяла в долоні личко дівчинки. — У неї була важлива справа. Втім, я абсолютно впевнена, що ми знову її побачимо.

Зрадівши з новини і явно задоволена, що не одна вона боїться, Холлі повернулася до роботи.

Добравшись до своїх коней, Келен з Карою почули стукіт копит. Келен, ще не встигнувши толком розгледіти вершника, впізнала чорні смуги на крупі. Помітивши, що вона махає рукою, Зедд розвернув павучиху до Келен. Під'їхавши, він зісковзнув з незасідланої спини кобили.

— Вони йдуть, — без всякого вступу повідомив старий чарівник.

Підбігла Верна, яка бачила, як прискакав Зедд.

— Занадто рано! Вони не повинні були з'явитися так рано!

Зедд здивовано витріщився на неї.

— Ох, жінко, мені що, піти сказати їм, що дуже неввічливо з їх сторони атакувати прямо зараз і чи не будуть вони настільки люб'язні прийти нас вбити пізніше?

— Ти відмінно мене зрозумів! — Визвірилася вона. — У нас ще недостатньо скла!

— Як скоро вони сюди доберуться? — Запитала Келен.

— Через десять хвилин.

Лише цей жалюгідний клаптик часу відділяв їх від катастрофи. Келен здалося, що серце вистрибне з грудей, викликаючи небажані спогади про те, як її забили мало не до смерті. Верна сплюнула, не в силах виразити словами досаду, злість і страх.

— Хоч трохи у тебе є готового? — Поцікавився Зедд так спокійно, ніби питав, що сьогодні на вечерю.

— Ну звичайно! — Відповіла Верна. — Але раз вони прибудуть сюди так швидко, ми ніяк не встигнемо зробити потрібну кількість. Благий Творець, у нас і близько немає тієї кількості, що потрібно, щоб розпорошити по всьому фронту. А надто мало — це все одно що нічого.