Ніккі подивилася папірець, що несла в руці.
— Ці місця, список яких вони нам дали, доступні і для новоприбулих, а не тільки для тих, хто в списках. Їм потрібні робітники. Їм слід було б трохи краще подбати про те, щоб для них було житло. Бачиш, Річард? Бачиш, як важко простим людям жити?
Річард, засунувши руки в кишені і нахохлившись від вітру і дощу, запитав:
— Ну, і як потрапляють в ці самі списки?
— Ми підемо в житлову контору і попросимо кімнату. Вони можуть поставити нас на лист очікування.
Звучало це просто, але досвід показував, що все куди складніше, ніж здається.
— Якщо житла не вистачає, то яким чином те, що ми потрапимо в список, допоможе знайти кімнату?
— Люди весь час помирають.
— Тут є робота, і тому ми сюди і приїхали. Тому сюди всі приїжджають. Я буду працювати, і тоді ми зможемо платити більше. У нас ще є трохи грошей. Нам потрібно лише знайти місце, де здають житло за помірну плату. Без всяких цих безглуздих списків.
— Ні, Річард, ти що, і справді такий безжальний? А як ті, кому пощастило менше, зможуть взагалі коли-небудь отримати житло? Орден встановлює ціни, щоб не дати розвернутися жадібним власникам житла. І стежить, щоб ні в кого не було ніяких привілеїв. І так виходить по-чесному для всіх. Нам потрібно лише потрапити в список на житло, і все буде в порядку.
Крокуючи по слизькій бруківці, Річард розмірковував, скільки їм доведеться жити просто неба, поки їх імена піднімуться вгору списку. Здається, що купі народу потрібно померти, перш ніж їм з Ніккі дадуть житло, з довгою чергою за ними самими тих, хто, в свою чергу, буде чекати їх смерті.
Він пішов спершу по одній стороні тротуару, потім по іншій, щоб не стикатися з напираючим назустріч натовпом і при цьому не наступати на брудну бруківку. Він знову прикинув, чи не залишитися за містом. Багато хто саме так і робили. Але це, судячи з усього, головним чином були злочинці і повністю зневірені люди, змушені жити там, де немає міських гвардійців. Якби Ніккі не противились цій затії, Річард давно знайшов би містечко подалі і побудував який неякий дах, можливо, в компанії з іншими, щоб було легше протистояти всяким небажаним інцидентам.
Ніккі ідея не сподобалася. Ніккі бажала жити в місті. У місто в пошуках кращої долі приходили тисячі людей. Там потрібно було заносити себе в різні списки і вистоювати довжелезні черги, щоб потрапити до чиновників на прийом. Ніккі говорила, що більше шансів це зробити, якщо є житло в місті.
День хилився до вечора. Черга в пекарню тягнулася від дверей на півкварталу.
— Чому всі ці люди стоять у черзі? — Пошепки запитав Річард Ніккі. Кожен день, коли вони ходили за хлібом, повторювалася одна і та ж картина.
— Напевно, не вистачає пекарень, — знизала вона плечима.
— По-моєму, враховуючи кількість клієнтів, багато хто хотів би відкрити пекарні.
Ніккі нахилилася ближче, погляд її потемнів.
— Світ не такий простий, як тобі б хотілося, Річард. У Старому світі так колись було. Мерзенній людській суті дозволялося процвітати. Люди встановлювали на товари свої власні ціни, їх єдиною метою була пожадливість, а не благополуччя інших людей. Тільки забезпечені верстви населення могли дозволити собі купувати хліб. А тепер Орден стежить за тим, щоб всі отримували все необхідне за чесною ціною. Орден піклується про всіх, не тільки про тих, хто володіє перевагами.
Вона завжди так гарячилася, коли говорила про брудну людську сутність! Річард не переставав дивуватися, з чого це сестрі Тьми так хвилюватися з цього приводу, але питати не став.
Черга рухалася не сказати щоб швидко. Жінка перед ними, заклопотана їх перешіптуванням, сердито озирнулася.
Річард зустрів її сердитий погляд променистою усмішкою.
— Добрий день, мем. — Її похмурий погляд пом'якшав при вигляді його сяючою посмішки. — Ми з дружиною, — він показав на Ніккі, — нещодавно в місті. Я шукаю роботу. І житло нам теж потрібно. Ви не могли б підказати, як молодій парі, приїжджим, отримати тут житло?
Жінка, притискаючи до грудей обома руками полотняну сумку, напівобернулась, опустила руки і притулилася плечем до стіни. У сумці лежав лише жовтий шматок сиру. Посмішка Річарда і його доброзичливий тон — якими б штучними вони не були — явно були настільки незвичайними, що вона не змогла зберегти свій суворий вигляд.
— Ви повинні мати роботу, щоб отримати житло. Житла в місті не вистачає, оскільки сюди приїжджає багато працівників завдяки щедрості Ордена. Якщо ти здоровий, ти повинен мати роботу, і тоді вони занесуть тебе в список.
Річард, продовжуючи посміхатися, почухав потилицю. Черга трохи просунулася.
— Я хочу працювати.
— Легше отримати житло, якщо не можеш працювати, — повідала жінка.
— Але, здається, ви ж тільки що сказали, що необхідно мати роботу, щоб отримати житло?
— Вірно, якщо ти здоровий. А ті нужденні, хто не може працювати, мають повне право на привілеї і потрапляють в початок списку. Як мій бідний чоловік. У нього сухоти.
— Мені дуже шкода, — відповів Річард.
— Така вже жалюгідна людський доля — страждати, — кивнула вона, — і нічого з цим не поробиш, не варто й намагатися. Тільки в іншому житті ми будемо винагороджені. А в цьому житті обов'язок кожної володіючої можливостями людини допомагати тим нещасним, хто ними не володіє. Саме так він може заслужити нагороду в загробному світі.
Річард не став вступати в дискусію. Вона погрозила йому пальцем.
— Ті, хто може працювати, в боргу перед тими, хто з різних причин не в змозі трудитися на благо всіх.
— Я можу працювати, — запевнив її Річард. — Ми приїхали… з невеликого містечка. З ферми. І погано знаємо, як знайти роботу в місті.
— Орден надав людям безліч робочих місць, — вимовив стоячий за Ніккі чоловік, привертаючи увагу Річарда. Брезентовий плащ незнайомця був щільно застібнутий по саму шию. Він повільно кліпав величезними карими очима, як жуюча жуйку корова. — Орден радий кожному, хто вносить свій внесок у нашу боротьбу, але ти повинен твердо пам'ятати про потреби інших людей — як того бажає Творець — і отримати роботу належним чином.
Річард, у якого кишки зводило від голоду, слухав пояснення.
— По-перше, ти повинен належати до якоїсь робочої комірки. Вони захищають права громадян Ордена. Тобі потрібно постати перед ревізійною комісією, щоб одержати їхню згоду ввійти до складу осередку, і отримати характеристику одного з членів осередку, який внесе твою кандидатуру. Ось що тобі потрібно зробити, перш ніж ти отримаєш роботу.
— А чому я не можу просто прийти. Чому вони не можуть просто найняти мене, якщо їм потрібні працівники?
— Те, що ти з села, зовсім не означає, що ти не повинен пам'ятати про те, щоб вносити свій внесок на великі потреби Ордена.
— Ну звичайно, — кивнув Річард. — Я завжди працював на себе, тобто займався сільським господарством, щоб забезпечити їжею інших, як і повинно бути. Я не знаю, як потрібно діяти в місті, як працюють на підприємстві.
Величезні коров'ячі очі перестали кліпати. Чоловік деякий час підозріло дивився на Річарда, потім знову погляд його став осоловілим. Його щелепи знову зарухалися, коли він знову почав жувати слова.
— Першочергове завдання будь-якого підприємства — бути чуйним до потреб людей, сприяти добробуту громадян, бути справедливим. Ревізійна комісія стежить за цим. Тому що завдання куди складніше, ніж вузькі інтереси самого підприємства.
— Зрозуміло, — кивнув Річард. — Що ж, я був би дуже вам вдячний, якби ви пояснили мені, як потрібно діяти. — Він коротко глянув на Ніккі. — Я хочу бути хорошим громадянином і все робити, як треба.
По тому, з яким ентузіазмом чоловік заходився пояснювати, з якою швидкістю заморгали його коров'ячі очі, Річард зрозумів, що той якимось чином задіяний у процесі. Річард не запитав, як заручитися підтримкою одного з членів робочої комірки. Черга повзла вперед, а чоловік все розповідав в найдрібніших деталях про різні види діяльності, що потрібно робити в кожному випадку і що все це — на благо тих, хто живе під владою Ордену і в милості Творця.
