VI Стрепенулась сильна риба, Страшно загуділо, Потряслося ціле небо, Сонце потемніло. І покинув Ной рубати, Став синів скликати, І казав дилі колоти І стовпи тесати. Тешуть, колють, дошки пилять, Бог їм помагає, Но, на лихо, і диявол Голову стромляє. І що за день бідні діти 3 потом нарубають,- Чорти ноччю все надпилять, Другим підміняють. А сини собі байдуже: Того не вважають, Все новії стовпи тешуть, Пилять і рубають .. І от знову загуділо, Риба затряслася, І краями земля всяя Морем облилася. I покинули тесати, Стали будувати; Но не знати, як до дошки Дошку підібрати: Все без міри у них було! А потоп близенько! .. І Ной сів, і зажурився, І з дихнув тяженько. VII І поглянув господь сильний З неба високого, І до Ноя посилає Ангела святого. І злітає ангел з неба, І говорить Ною: «Не журися, вірний Ною: Сильний бог з тобою! Не журися, вірний Ною, Не велике горе. Хоть по кінцях цілу землю Затопило море. Ще раз третій не стрясуться Світові основи, А у тебе уже буде Корабель готовий. Бери дошку, яку хочеш, Приклади до дошки, І котора з них велика - Стули кінці трошки. Як коротка - натягни їх, І -вона пристане. А що діти натесали - На будівля стане. Помолись тілько богу, Щоби дав бог сили! - І з сим словом віддалився Ангел яснокрилий, І Ной міряє, стуляє, Кінці натягає І в суботу до неділі Корабель кінчає. VIII І в неділеньку святую Страшно загуділо. Земля всенька затряслася Море закипіло. Летять птахи, ідуть звірі, Каждії по парі. Тілько люде п'ють, гуляють І не чують кари. І зібрався Ной правдивий Із сім'єю свою, І по парі бере птахів І звірів з собою. Тілько птаха-носорожець [7]З сили загорділа І ховатись від потопу З Ноєм не хотіла. А тим часом все кінчилось. Двері зачинились, І підземнії основи Ще раз затрусились. Земля з шумом упірнула, Море розіллялось, І від страху сонце ясне В хмари заховалось. ІX Потонули, які були, Самі вищі гори. Наступила ніч темненька, Показались зорі. І кровавий місяць сходить, Сумно поглядає, Як той батько нещасливий, Що синів ховає. І як гріб, стояло море, Хвилі не збивало І, як камінь надмогильний, Корабель тримало. А в повітрі птахи вились, Вились, утопали, Но до корабля святого Приступу не мали. От і птаха-носорожець В морі показався, І ріг його серед моря, Як віха, піднявся. І проглянули то птахи, - Звились, полетіли І на ріг той віддихнути Раптом всі і сіли. І впірнув він головою - Птиці позлітали. Тілько вигулькнув наверха Птахи знов сідали! І сідали, і злітали, Поки не втопили. Так завсігди тим буває: Хто гордиться з сили. І кінчилась кара божа Риба підступає І на собі цілу землю Знову підіймає. Вода сплила; Ной остався, Вийшов, подивився І заплакав над землею, Й господу молився. І молився, собі жичив Лучче умирати, Ніж такую страшну кару Другий раз віщати. І на теє господь з неба Дощик посилає; Дощик сипле,- а до Ноя Господь промовляє: «Не затоплю більше світу. Ною! не журися. Годі землю оглядати, В небо подивися!- І поглянув Ной на небо: Дощик не вгасає, А веселиця з багорів Воду випиває. То дав господь ознак вічний, Щоби знали люде, Що такої в світі кари Другої не буде. Глянув Ной - розвеселився, Більше не журився І щасливо жив з сім'єю, Й господу молився. вернуться - казковий птах з рогом на носі, який загинув під час потопу, тому що, покладаючись на свою силу, не захотів сісти у Ноїв ковчег. |
