Бабусина хата Я біля хатини бабусі Катрусі, А пам'ять: минуле, майбутнє-клубком… Лиш хата старенька, єдина в окрузі, І чорне горнятко, мов герб, над кілком… Ну, хто бубонить щось про хату пихато, Що вже віджили і горня, й макогін, Надворі скінчилось століття двадцяте І хата завадить набрати розгін? Напевне, забув ти звідки, і хто ти! Та ми майже всі з таких ось хатин… Росли ж наші предки у них для польоту І мріяли часто про дальні світи. Із предків моїх вище хатньої стріхи Злітав хтось хіба що в здоровому сні. Та пращур-чумак прокладав свої віхи Чумацьким шляхом, там де зорі ясні. Чумак і воли, космонавт і ракета Разюча різниця, не проти ніхто! Цікаво, що винайде розум планети Так років із тридцять потому, чи сто?.. Горня й макогін, і бабусина хата, Трипілля далеке, епоха слов'ян… Я всім українцям хотів нагадати: Без них не відбувся б для злету майдан Полтергейст і кумів тест Запідозрив якось кум, Зраджує дружина! Це ж для мене просто глум. Люба половино! Винуватців проучить Вирішив без шуму, Вибрав день і вибрав мить — Добре все продумав. У відрядження зібравсь В надвечірню пору І пішов… А потім раз!.. Повернув до двору. Жде годину, півтори, Вже судомить ноги, Гульк! Знайомі номери Пропливли за рогом. Кум ще трохи почекав — Витримав характер: Ситуація така — Треба тільки факти. Що в коханців там і як — Нам воно не треба, Клац! Замок їм вдарив так, Мов би грім із неба! Хто ж це двері відчинив?.. Кинулась коханка, А коханець без штанів, Вскочив лиш в шкірянку. Миттю шаснув на балкон… Чорт… Замкнуті двері… А!.. На кухні є вікно… К бісу ці портьєри!.. Третій поверх – це не гра, Він же не горила… Зачепивсь за щось, застряг — Не дістав перила. На шкірянці він висить, Ледь від страху дише: Боже, змилуйся й спаси — Я ж хіба афіша?.. Що це, люба, тут за крик? Лоба чом це хрестиш? Там здається домовик, Може, полтергейсти?.. – Так… завис тут, мов кажан, Тілом світить грішним. Жінко, дай скоріш ножа. Є щось в нього лишнє!.. З того жаху «полтергейст» Так рвонув з карнизу Не згодивсь на кумів тест! Полетів донизу… Ну, йому ще повезло — Вдала обстановка: Скільки там летіть було Із вікна «хрущовки»! До тебе лечу, село моє…
Поля, ліси, переліски, Стежина між беріз, Ставок з дитячим вереском — Радію знов до сліз. Отут земля-кормилиця, Вона годує всіх, Тут радість в пісню виллється, Як пройдеш по росі. Тут перший крок невпевнений, Шкільні роки твої, І зорі поміж вербами, Під посвист солов’їв. Згадав село – сердечко б’є, Знов молодість зустрів, Люблю тебе село моє, Земля моїх батьків. Бузковий дух околиці, Чи снігом замело, Душевні рани гояться, Від згадки про село. І поки сонце в небесах, Й ляга в ріллю зерно — Добро не щезне і краса, Що ти даєш село. Путі-дороги дальнії, Беруть початок тут, Й сюди ж, під крила мамині, Вертає нас маршрут. До тебе мчу, село моє, Крізь відстанні років — Дитинство, юність звуть мене Й земля моїх батьків. Новорічні побажання Я всім бажаю щастя В цей вечір новорічний. Сніг пада хай пухнастий і землю вкриє рясно, Хай буде так, як в січні! Додому хай газети Розносять своєчасно — У них – інформ-сюжети, З життя і HAMs, й планети Великих звершень в році І затишку у домі, Талантів сину й доці, А ще таких емоцій — Юнацтву лиш знайомих! Я всім бажаю щастя В цю нічку новорічну! Сніжинок вам пухнастих! І щезнуть хай напасті, Хай радість буде вічно! 1.3. Владимир Андреев, US4UA Город Борисполь За порадою до Тараса Позавчора мені снився Сусід Прокопенко. А сьогодні я зустрівся Із самим Шевченко. Ти скажи мені Тарасе, Подумавши вперто. Як покращати життя, Прямо та відверто? Що робить, куди податись, Як нам вийти з ями? А чи може всім поїхать Прямо до Обами? Розпитать там в Білім Домі Як нам краще жити? Мусульманина Обаму Салом пригостити. Попрохати, заспівати. Заграть на бандурі. Пояснити, що не вірим, Ми Вітренко дурі. Може краще нам за все Гопак станцювати. Показать пикатим янкі — Вмієм працювати. Заспівати їм на свято: «Несе Галя воду». Не ображені ми Богом На дівочу вроду. Ми займаєм добре місце На Земної кулі. І готові показати Московії дулі. Живемо, повір нам друже Гірше від собак. Ти позич нам трохи грошей Обама Барак! Ти пришли нам міцних негрів. Дамо їм лопати, Бо не хочуть працювати Кляті депутати. Після сессії міськради На вухах локшина. Ой ти рідна, люба, файна Ненька Україна. Вигнать з крісла президента, Депутатів з Ради, З Баварії запросити Німців для поради. Хай навчать як треба жити, Як зростити брот. Без такого варіанту Пропаде народ. Відповів Тарас сердито, Подумавши вперто. І насупившись сказав, Прямо та відверто. «Ви всі там на Україні Довго не вагайтесь. Об’являйте війну шведам Та зразу здавайтесь». |
