Литмир - Электронная Библиотека
Содержание  
A
A

Сергей Кораблев © Mirror Weekly 2000

Как уже было упомянуто, Ринат Ахметов редко беседует с журналистами. Мы сознательно привели здесь текст интервью Ахметова, дабы читатель мог сам рассудить, где правда, а где ложь в словах самого богатого украинца, читая между строк. О самом Ахметове можно говорить много, как собственно, и о его способах ведения бизнеса. Рассматривая других субъектов антологии, можно заметить постоянную связь Ахметова с другими героями нашего исследования по тем или иным вопросам. Однако не подлежит сомнению следующий факт: финансовая мощь Ахметова нарастала мускулами как раз в тот момент, когда все более-менее самостоятельные фигуры, имеющие все шансы выйти на необычайно высокий уровень как политических, так и бизнес-амбиций, неожиданно были убиты или же пропали без вести, а их предприятия плавно переходили в собственность подконтрольных Ахметову структур. Преступления эти не раскрыты до сих пор, а тогдашний начальник Донецкого областного УМВД уже упомянутый Владимир Малышев ушел на работу в ахметовский СКМ — структуру, объединившую большинство компаний и предприятий, имеющих в недалеком прошлом криминальный оттенок перераспределения собственности. Фактически Ахметов оказался вне конкуренции после того, как все перспективные фигуры донецкого бизнеса ушли с политической и деловой арены. Вопрос, каким образом их предприятия оказались в собственности Ахметова, до сих пор остался без ответа. Естественно, что назвать человека преступником может только суд. Пока Рината Ахметова министр внутренних дел Юрий Луценко зовет только на беседы под чай, однако Ринат Леонидович изрядно нервничает, наблюдая склады оружия преступной группировки Гиви Немсадзе, члены которой недавно были задержаны правоохранительными органами. Ахметов идет в народные депутаты, опровергнув тем самым свой собственный тезис, что бизнесмен не должен заниматься политикой. Другу Ахметова, Борису Колесникову, как и его ближайшему окружению в лице Василия Джарты, Владимира Малышева, Сергея Кия, Юрия Черткова депутатский мандат нужен для обеспечения депутатской неприкосновенности, дабы избежать уголовной ответственности, поскольку каждый из вышеуказанных особ либо уже ознакомился с заведенным делом, либо ожидает подобного развития событий. Сам же Ахметов после того, как его друг Борис Колесников провел несколько месяцев в Лукьяновском СИЗО по обвинению в вымогательстве, призадумался, поняв, что иногда даже миллиарды долларов не способны защитить от уголовного преследования…

Ринат Ахметов зарегистрирован кандидатом в народные депутаты в избирательном списке Партии регионов Украины под номером 7.

Ахметов Игорь

Ахметов Игорь Леонидович. Старший брат Рината Ахметова. Бывший шахтер, в настоящее время скрывается за границей после того, как был арестован по обвинению в вымогательстве Борис Колесников, а сам Игорь Ахметов оказался в списке владельцев акций торгового центра «Белый лебедь».

Именно об Игоре Ахметове говорит Ринат Ахметов, рассказывая, как спасал в 1991 году тяжелобольного брата. И именно Игорь Ахметов упоминается в случае вымогательства и убийства цеховика из Горловки (см. Аистов).

В настоящее время судьба и местонахождение Ахметова Игоря Леонидовича неизвестны. По данным некоторых источников, он скрывается за границей и собирается приехать в Украину только после победы на парламентских выборах Партии регионов.

Александров Игорь

Игорь Александров, журналист, главный редактор телекомпании ИРТК-ТОР (Славянск). Автор и ведущий программы «Без ретуши». Погиб в 2001 году после нападения неизвестных лиц. В деле Александрова преступников «находили» два раза, однако в первый раз дело завершилось оправданием сфальсифицированного «киллера» Юрия Вередюка, умершего через несколько дней после освобождения; во второй раз дело дошло до суда, но не продвигается ни на шаг.

О деле Игоря Александрова писалось и говорилось много. Версии выдвигались самые разнообразные — от предполагаемого «заказчика» Александра Лещинского до того же Юрия Вередюка. А судья из Славянска Иван Корчистый даже заявил, что дело Игоря Александрова никогда не будет раскрыто, поскольку в нем замешаны очень влиятельные лица. Мы предлагаем вашему вниманию версию, на наш взгляд, заслуживающую особого внимания. Совершенно неожиданно оказавшиеся в распоряжении авторов антологии документы, проливают свет на дело Александрова совершенно в ином ракурсе…

Итак, Вячеслав Синенко. Бывший милиционер Калининского РОВД г. Донецка. Человек, подозреваемый в организации и убийстве Ахатя Брагина. Сам Синенко утверждает, что его подставили люди Рината Ахметова, поскольку он вел с ахметовским кланом борьбу и был приговорен группировкой к смертной казни. Вячеслав Синенко утверждает, что к гибели Игоря Александрова имеет самое непосредственное отношение именно глава известного футбольного клуба. И, если Синенко говорит правду, то можно предположить, что нынешний изрядно затянувшийся судебный процесс над убийцами журналиста снова превратился в очередную фикцию. То есть группировка Рыбака, находящаяся сейчас на скамье подсудимых, вполне может оказаться очередными Вередюками в деле Александрова. В этом, кстати, уверена и вдова Игоря Александрова Людмила, уже давно переставшая ожидать чудес от правосудия…

ЗАЯВА

Я, Синенько В'ячеслав Васильович, являюсь підсудним за обвинуваченням у вбивстві кількох осіб та замаху на вбивство, що сталося 15 жовтня 1995 року, вибух на стадіоні «Шахтар».

Особисто я обвинувачуюсь у тому, що з корисливих мотивів з використанням вибухового пристрою, тобто способом небезпечним для життя багатьох осіб, вчинив вбивство та замах на вбивство.

Дана справа с фальсифікованою і історія начебто моєї причетності до справи почалася ще в 1997 році, коли я дав інтерв'ю журналісту І. Александрову про корупцію серед працівників Донецької міліції та прокуратури. За такі мої дії вже тоді мене хотіли вбити, про що свідчить збройний напад на мене 5.08.98 року на моє життя. Та порушена з рештою кримінальна справа.

Моя смерть потрібна була Ахметову, бо я як працівник міліції затримав та мав всі підстави пред'явити обвинувачення одному з його бойовиків Рахманову. Затриманий Рахманов був відпущений на волю по вказівці прокурора донецької області Васильєва.

Під час перебування в лікарні про деталі цього злочину та осіб причетних до інших злочинів в Донецьку високопосадовців на обласному рівні я розповів журналісту І. Александрову, той опублікував матеріал, через що, як я вважаю, і загинув.

Моє переконання підтверджується розглядуваним» пізніше кримінальними справами за фактом вбивства журналіста Александрова.

Я був попереджений про загрозу моєму життю та членам моєї сім'ї, приймаючи ці погрози як реальні, знаючи, як розправлялися з іншими неугодними Ахметову людьми з допомогою тодішнього прокурора Донецької області Васильєва, я змушений був з сім'єю залишити країну.

Виїздив я абсолютно легально, за своїми документами, легально працював у Греції, подав документі та чекав на отримання громадянства Греції.

Випадково довідався, що мене начебто оголошено в розшук 12.03.2004 за причетність до вибуху на стадіоні «Шахтар».

Я остаточно зрозумів, що це заслуга Г. Васильєва, який «доріс» до посади генерального прокурора України.

Затриманий я був саме у той час 29.03.2004 року.

Після доставки в Україну та арешту я перебував в СІЗО № 17 м. Луганська.

Саме тоді мене почали відвідувати крім слідчих, які вели розслідування по справі, працівники УБОП Луганської області, з пропозиціями про домовленість, а саме давати необхідні слідству свідчення в обмін на закриття моєї кримінальної справи.

Влітку в середині дня 2005 року до мене в СІЗО № 17 м. Луганська прийшли п/п-к МВС Вакуленко, який свого часу очолював УБОП Лугансько! області, а зараз працює у Київі та співробітник УБОП Луганської області співробітник УБОП Оришин 1.1. які запропонували мені двосторонню угоду. Умовами цієї угоди я повинен був дати покази в любій доступній мені формі про те, що мені відомо від Є. Кушніра про зустрічі з ним (Кушніром) та Алієвим (Магою) в Баден-Бадені колишнього прем'єр-міністра П. Лазаренка, причому розписували мені деталі цієї зустрічі.

11
{"b":"201685","o":1}