«сорок парастасів святого Григорія»― традиційно їх тридцять, як їх справив колись святий Григорій за спасіння душі ченця Юста. >>>>

Пуччо ді Ріньєрі― городянин, із родини Каріні, що проживав у районі Флоренції Сан-Бранкаціо, або Сан-Панкраціо, названому так за ім'ям францисканського монастиря, що там містився. >>>>

терціарій― член так званого третього розряду, що існував ніби філіал при чернечому ордені. Терціарії жили, як правило, у себе вдома, хоча могли жити і в монастирі. >>>>

бичівники― або флагеланти ― християнська секта в середньовічній Європі, члени якої намагались одвернути божий гнів і покару умертвінням своєї плоті і тому самі себе бичували. >>>>

мессер Франческо Верджеллезі― Верджеллезі або Верджолезі ― знатна і могутня родина Пістойї, що очолювала спершу Білих Гвельфів, а потім Гібеллінів міста. В 1326 році член цієї родини на ім'я Франческо і справді поїхав головувати до Ломбардії. >>>>

Річчардо Мінутоло― представник шляхетної неаполітанської родини, лицар і радник Роберта Анжуйського і королеви Джованни І, яка направила його у 1343 році своїм намісником і капітаном в Отранто. >>>>

Кателла― скорочене від Катерина. >>>>

Філіпелло Фігінольфі― високопоставлена особа при дворі королеви Джованни. Був одружений, однак, не з Катериною, а з Маттеою д'Апрано. Зменшувальна від Філіппо форма імені Філіпелло часто зустрічається при неаполітанському дворі. >>>>

Тедальдо Елізеї― родина Елізеї ― одна з найдавніших флорентійських родин, що мешкала спершу в районі Сесто Сан П'єтро, а потім поруч зі Старим ринком, тобто там же, де жила родина Аліг'єрі, з якою Елізеї, мабуть, були родичами. >>>>

Альдобрандіно Палерміні ― Як і Елізеї, Палерміні також були старовинним флорентійським родом, належали до табору гібеллінів і жили в районі Сан Панкраціо. Однак, імена Тедальдо, Альдобрандіно і Ермелліна не зустрічаються серед імен членів цих родин, хоч і були досить розповсюдженими на той час у Флоренції. >>>>

Сан Лодеччо― містечко на шляху з Ріміні до Урбіно, в якому побував Боккаччо, подорожуючи Адріатичним узбережжям Емілії і Марке. >>>>

Фаціоло― скорочене від Боніфаціо. >>>>

Гірський дідуган― легендарний старець Гасан-ібн-ас-Саббах, що очолював азіатську секту Ісмаїлітів. Він мав серед гір чудовий сад, до якого приводив молодих хлопців і дівчат, напуваючи їх перед тим снодійним, і запевняв їх, що вони потрапили до Раю. Примушував їх потім приймати наркотики і спонукав на негідні вчинки. Про Гірського старця в Європі дізналися з оповідей хрестоносців і Марко Поло. >>>>

Жілетта з Нарбонни― Нарбонна ― місто у Південній Франції. Жілетта ― зменшувальне від Еджидії. Всі персонажі цієї новели вигадані. >>>>

Бертран Руссільйонський― Руссільйон ― графство у Південній Франції, поруч зі східними Піренеями. >>>>

«…вирішив допомогти флорентійцям у їхній війні проти Сієни».― серед війн XIII ст. між Сієною і Флоренцією варто згадати війну 1260 року, програну флорентійцями під Монтаперті. Інші відомі війни ― 1228, 1235, 1254, 1268 років; але ворожнеча між цими тосканськими містами точилась майже постійно. >>>>

Рустіко― ім'я, яке часто давали монахам та схимникам. >>>>

Фіваїдська пустиня― місце, облюбоване схимниками у Єгипті. >>>>

«Діоней і Ф'яметта виспівували собі про лицаря Гвільєма та мадам де Вержі». ― Лицар Гвільєм ― славетний провансаль-ский трубадур XIII ст., що кохався з дружиною свого сеньйора, графа Руссільйонського, який убив його і примусив невірну дружину з'їсти серце її коханого. Мадам де Вержі ― героїня французького рицарського роману; пізніше її ім'я було пов'язане з історією відомого французького трувера де Кусі, що нібито заповідав, гинучи в хрестовому поході, послати своє набальзамоване серце коханій, чоловік якої примусив її те серце з'їсти. Мотив «з'їденого серця» був дуже поширений у середньовічній куртуазній літературі. >>>>

Філіппо Бальдуччі ― Бальдуччі ― відома міщанська родина у Флоренції, члени якої працювали у банку Барді, де свого часу був зайнятий і Боккаччо. >>>>

гора Азінайська― гора поруч з Флоренцією, більше відома під назвою Сенаріо. Тут у печерах раніше жили схимники. >>>>

Танкред, князь Салернський― вигаданий персонаж, навіяний спогадами про норманський період Салерно, так само, як і Гвіскардо. Але подібні імена зустрічались серед князів Салерно і володарів Капуї. >>>>

«…без вагання з'єднаю при твоїй помочі мою душу з тією, що ти їй, серце, так вірно служило!»― згідно з середньовічними уявленнями, душа людини містилася в крові, а отже і у серці. >>>>

Берто делла Масса― брехливий і розпусний чоловік, чиє ім'я стало уособленням лицемірства. >>>>

«…махнув із горя в Венецію, те утечище всякого непотребу…»― уїдливість Боккаччо до Венеції та венеціанців пояснюється історичним суперництвом між Флоренцією і Венецією, підсиленим тим, що флорентійці підтримували добрі стосунки з заклятим ворогом Венеції ― Генуєю. >>>>