29
«...кинуть його у яму, як собаку»— у ями (тобто рови, що оточували браму міста) викидали тіла самогубців, єретиків і відлучених від церкви, а також лихварів. >>>>
30
«Сих ломбардців собачої віри...»— ломбардцями у Франції називали всіх вихідців із Північної Італії, з Тоскани в тому числі. «Ломбардець» було синонімом слова лихвар, яке часто супроводжувалось зневажливим chien — фр. — собака. >>>>
31
Святий Чаппеллетто— звісно, ім'я цього «святого» не фігурує в жодному переліку. Однак, у XIV столітті канонізація святих не була ще передана папській курії і виявлялась досить простим, буденним обрядом, як показує Боккаччо у своїй Новелі. >>>>
32
Хліби духовні— церковні посади і пов'язані з ними прибутки. >>>>
33
Мельхіседек— розповсюджене єврейське ім'я, що означає «цар справедливості». >>>>
34
Саладін— (Салах-ад-дін, він же Юсуф-аль-Малік-ан-Насер) — єгипетський султан (1138—1193), засновник династії Аюбідів. У 1187 році оволодів Єрусалимом, що дало привід до третього хрестового походу. Славився своєю толерантністю в справах віри. В час його правління Єгипет в Європі часом називали Вавілонією. >>>>
35
« Не з-так далеко од наших країв, у Луніджані, був колись монастир...»— автор називає монастир Монтелунго поблизу містечка Понтремолі, що належав Абатству Св. Дзено, але описує події іншого, більш відомого йому самому монастиря Санта Кроче дель Корво (що на горі Капріоне, поруч з містечком Лерічі). Цей заклад, створений у 1176 році і покинутий у 1350—60 роках, належав пізанському Абатству Св. Мікеле. >>>>
36
«...вирішив нагримати на нього добре та й ув'язнити»— кожен монастир мав карцер для ув'язнення монахів, що провинилися. >>>>
37
«...служу в законі святого Бенедикта»— мається на увазі чернечий орден бенедиктинців. >>>>
38
Маркізат Монферрато (іт. Monferrato — залізна гора)— середньовічна держава, що містилась між сучасними областями Італії Лігурія і П'ємонт. Утворилась наприкінці X ст., з 1536 р. — під владою мантуанських герцогів Гонзага, у 1631 частково, а у 1713 повністю приєднана до герцогства Савойї і П'ємонту. >>>>
39
«...обачна женщина стережеться полюбити мужчину, вищого за неї станом»— канони середньовічної куртуазної поведінки, повністю викладені у трактаті Андреа Каппеллано «Про кохання». Цікаво, що чоловікам навпаки «радилось» закохуватись у шляхетніших жінок. >>>>
40
«Маркіз Монферратський, муж доблесний...»— постать історична, це був Коррадо дельї Алерамічі, відомий захисник Константинополя і Тіру. Один з найактивніших учасників III хрестового походу, незадовго до смерті (1192) тримав почесне звання короля Єрусалиму. Однак Коррадо не полишав дружину вдома у Монферрато: на час свого перебування у Константинополі (1187) він удівець. Тут Коррадо одружується з Теодорою, сестрою імператора Олексія, яку потім залишає, одружуючись у 1190 році з Ізабеллою, принцесою Єрусалима. Отже, і в цій новелі Боккаччо вдається до улюбленого ним прийому поєднання історичних подій і бувальщини з вигадкою. >>>>
41
Храмовий хорунжий (гонфалоньєр)— прапороносець духовно-лицарського ордену, згодом просто почесний титул. >>>>
42
Філіпп Кривоокий— французький король Філіпп Август (1165— 1223), що очолив III хрестовий похід разом з німецьким імператором Фрідріхом Барбароссою і англійським королем Річардом Левове Серце. >>>>
43
Чернець-мінорит— член францисканського ордену жебруючих монахів. У даній новелі Боккаччо, ймовірно, мав на увазі конкретну особу — ченця Міно із Сан Квіріко, інквізитора у Флоренції з 1332, якого за жадібність та негідну поведінку було розжалувано у 1334 році. >>>>
44
«...огонь, яким йому загрожували, замінено було ласкаво на хреста...»— тобто спалення на вогнищі було замінено покаянням. Приречені до покаяння мали нашивати на свій одяг полотняного хреста. >>>>
45
Храм Чесного Хреста— мається на увазі церква Санта Кроче У Флоренції — головний осередок францисканців. >>>>
46
Бергаміно— можливо, мався на увазі Ніколо на прізвисько Пергаміно, майстерний оповідач, автор твору «Dialogus Creaturarum». >>>>
47
Примас— у першій половині XIII століття дуже популярним є Примас Кельнський, автор численних «пісень голіардів» j кількох невеликих поем, написаних латинською мовою, блискучий імпровізатор. >>>>
48
Клюнійський абат— згадки про бенедиктинське абатство Клюні на південному сході Франції і про щедрість його настоятелів часто зустрічаються у середньовічній літературі. >>>>
49
Кане делла Скала— Мессер Кангранде делла Скала (1291— 1329) — володар Верони, також відомий своєю щедрістю, гостинністю і прихильністю до людей науки і мистецтва. Свого часу прихистив при своєму дворі вигнанця Данте. >>>>
50
Імператор Фрідерік— Фрідерік II (1194—1250), король Сицилії. Здобув славу заступника і покровителя поетів. Провадив боротьбу з напою та північноіталійськими містами за владу в Італії. Його прихильники звались гібелінами, а прихильники папи — гвельфами. >>>>
51
«Намислив він якось справити в Вероні пишну та розкішну учту...»— серед можновладців було прийнято давати банкети на честь урочистих подій. Відомим був привід перемоги Верони над Падуєю (1328). До двору запрошувалось звично багато усякого люду на потіху володарю — від блазнів до вчених і поетів. >>>>
