* * * осипається церква жовтим листям шибок зів’яв дзвін як гарбузова квітка двоє стебелець давно осиротіли ялівець до страти засуджено тільки вогонь визволить його пахучу душу * * * се будякові йванові голови на усічення вимахувало мечем моє дитинство досвідченість тепер покутує достояли у закуткові пам’яті * * * з діадемою місяця промчав олень оберемками хмари як сіно підкидав рогами обвалював копитом камінь зі скарбів довбуша у зламанім розі як медальйоні цидулку з листя носить просила уклінно калина на морожені ягоди * * * на голубому дзиґлику звенислава дзиґою а куди котик червоний клубок сонця котить а де він кожушка купив собі аж по вушка а чого в киці матусі виросли вуса а чи на хвості у кошику вона носить коржики на голубому дзиґлику звенислава дзиґою * * * терен голки для грамофонів розпродує крутяться ліниво як платівки останні дні вересень мелодії на них записує гупають яблуками бубни садів скачуть кущі під вітрову дудку син шинкаря грає на першу скрипку тільки флейту півневі відрізали на дровітні недавно * * *
«на городі бузина, а в Києві дядько…» чорти під бузиною зняли вереск об’їдаються ягіддям біла хмарка коруговка теліпається на дзвіниці а в києві дядько тихий та ниций самому люциперові з лисої гори лиже п'яти вже й по чортячому патякає * * * як мамай відпочиваю підібгавши ноги торбина з каламарем на суку висить хвоста задерши пергамент по луці брикає п’ю собі з куманця чудернацьке вітхнення кінь крилатий здивовано за плечима тупцює навозився чимало усяких на світі а такого не бачив що воліє на парнас пішки перти * * * добродію згадую вас бо країни сподівання на мапі не знаходжу на кінчику ціпка колись атлантиди виринали крізь заворожене пенсне ви ельдорадо бачили достеменно може я учнем не був ретельним тепер як риба б’юся у сітях меридіанів добродію у провінційнім містечку вітролетна осінь скубе вона дерева як голодна коза чи не ціпком збираєтесь її злякати чи не крізь пенсне зазираєте в ельдорадо молодості |
