Сонце було вже зовсім близько від своєї постелі, і Еела більше не чув плямкання нгуї. Дурні тукани розповіли їм про Еелу, і нгуї зникли. Еела сказав собі: «Краще йди далі. Дім мастера далеко. Тобі треба довго добиратися до нього».

Еела підвівся і хотів уже рушати. Аж гульк — прямо перед ним стоїть великий нгуї, джу-джу нгуї, лісова людина. Як злий дух з великого лісу, стояв він перед Еелою й ревів. О, як він ревів! Дужче, ніж усі інші нгуї разом. Джу-джу був великий і товстий, як могутнє дерево, що його листя вітає над лісом сонце, коли воно вранці встає з своєї постелі.

О мастере, як люто ревів і лаяв Еелу нгуї! Еела перед ним здавався сам собі етуном (карликом). Еела відскочив за дерево, бо нгуї був великий, дуже великий, мастере… Еела схопив нгаа, хотів, щоб вона заговорила до нгуї, котрий мав намір убити Еелу. Нгуї лаштувався схопити бідного Еелу і вдарити об товсте дерево. Еела знав: одна рука нгуї має таку силу, як десяток негрів. Еела великий, Еела дужий. Він такий самий дужий, як ця лісова людина, що вириває з корінням дерева, мов слон чи якийсь диявол. Але якщо нгуї схопить Еелу, то йому, бідному, доведеться помандрувати в ту далеку країну, звідки ніколи не повертаються.

«Бум», — сказала нгаа. Сказала добре, але не зовсім так як слід. Нгуї не впав. Він заревів ще дужче. В Еели ще була їжа для нгаа. Вона заговорить ще раз, і нгуї вмить опиниться в країні довгого сну. Еела приведе сюди, де лежатиме нгуї, чоловіків і жінок свого племені, щоб вони співали й танцювали, а потім розповіли всім у Бесонзі про Еелу, великого мисливця, який послав джу-джу нгуї в країну довгого сну.

Але — о лихо! — нгаа захворіла. Вона більше не говорила. Еела пішов у ліс без Ондо, дужого Ондо з великими руками. Ондо і Еела разом були б такі самі сильні, як цей нгуї. О, Еела віддав би Ондо всі пезети мастера, якби він прийшов йому на допомогу. Однак Еела був сам.

Нгуї злий. Він кинувся на бідного Еелу і вирвав у нього нгаа. Нгуї поганий. Він ударив нгаа об дерево. Еела бачив, як нгаа розломилася, його добра нгаа, що вміла так говорити! Тепер Еела теж розсердився. Він закричав, як нгуї, і кинувся на лісову людину.

Але нгуї дужий. Він схопив Еелу, великого, хороброго Еелу, шпурнув на землю і придавив, як Еела давить муху, що кусає, його. У нгуї велика рука, мастере, велика і сильна. Доведеться Еелі мандрувати в країну сну. Брати заберуть його дружин. Ніколи вже він не їстиме смачного м'яса ншипа. Ніколи не палитиме доброго тютюну. Та Еела не хотів ще в країну сну. Він бажав повернутися до своїх дружин, які варять йому смачне м'ясо ншипа. Він хотів палити добрий тютюн мастера. Адже Еела дужий, Еела хоробрий. Він вдарив нгуї по носі. Рука в Еели важка — нгуї заревів і випустив Еелу. Еела схопився й відскочив за дерево. Нгуї помчав за ним.

Нгуї бігає швидше, ніж Еела. Нгуї злий і сильний. Він знову схопив Белу, потяг його до пот-о-пот (болота) і кинув туди. Еела захлинався. Тут нгуї витягнув його назад, і Еела знову побачив сонце, червоне сонце, що йшло спати. Еела заревів, як звір, О, якби там був мастер з своєю великою нгаа! Якби вона заговорила! Нгуї впав би в пот-о-пот! Як би Еела тоді сміявся! Та мастера не було, а нгаа Еели більше не говорила. І великого сильного Ондо не було. Нгуї знову штовхнув Еелу в пот-о-пот. Густа смердюча вода текла Еелі в ніс, у рот, наповнювала живіт. Мало не заснув Еела довгим сном. Але він не хотів спати. Він хотів додому, до своїх чотирьох дружин і до своїх багатьох-багатьох дітей.

Еге ж, Еела сильний, хоробрий. Еела також і хитрий. Він знову заревів і великим пальцем ткнув нгуї в око. Нгуї випустив Еелу з рук. Еела був вільний. Нгуї більше не бив його і не пхав у пот-о-пот. Ні, нгуї тікав, і Еела погнався за ним. Він вчепився лісовій людині в горлянку. Еела не давав їй дихати. Нгуї виривався. Та Еела не відпускав горлянку нгуї. О мастере, Еела сильний і хоробрий, такий сильний, як нгуї.

Раптом нгуї схопив зубами Еелу за руку.

Він кусав Еелу. Боляче кусав. О, бідному Еелі дуже боліло. Однак Еела не відпускав горлянки нгуї. Якби відпустив, то нгуї так укусив би Еелу, що він заснув би довгим сном. Нгуї захопив у рот цілу долоню Еели. З'явилась кров, багато крові. Нгуї відгриз Еелі півдолоні. Тоді Еела відпустив горлянку. Він ударив нгуї в друге око. Він хотів вибити й його. Еела був ще сильний, такий сильний, як ніарі (буйвол).

Нгуї хитрий, йому хотілося зберегти хоч одне око. Він відпустив Еелу, люто заревів і вирвав з землі невелике дерево. Еела кинувся навтіки, щоб нгуї не вбив його. Еела був дуже хворий: його вдарив в око злий ншип. Потім його бив і кидав у болото нгуї. Він одгриз Еелі півдолоні. Еела був хворий. Він уже не був сильний, не міг більше сваритися з лютим нгуї. Він утік. Він знайшов бідну нгаа, яка вже не могла говорити. Еела взяв її, але вона не могла говорити навіть потихеньку. А нгуї ревів. Він був дуже розлючений. Він хотів ударити бідного Еелу деревом. Еела був як дитина пангве, що набігалась за день і шукає малого сну.

Зате Еела був живий. Великий нгуї ще довго шукав Еелу, але сонце пішло спати, а нгуї мав тільки одне око. Еела знає про вітер, а нгуї дурний. Він не розуміє, що за допомогою нюху не завжди можна взнати, де Еела. Еела, стежачи, щоб вітер дув йому в обличчя, ховався в кущах. Нгуї ревів і розмахував деревиною. Так і не знайшовши Еелу, він пішов геть до своїх жінок, щоб ті промили йому око водою.

Еела полікував свою руку, бо він розумний і вміє все лікувати. Потім Еела влаштував собі таку постіль, як у нгуї. Бідному хворому Еелі вона була дуже потрібна. Еела спробував знайти маленький сон. Та сон не хотів іти до хворого Еели, а ховався десь за деревами. Еела чув «там-там» і догадався, що це мастер гукає його. Однак Еела не міг іти. Бідний Еела був дуже хворий. Потім він знайшов маленький сон і довго міцно тримав його.

А коли маленький сон утік, Еела знов був дужий. Він повернувся до мастера. Мастер дав йому тютюну. Скоро ліки повернуть Еелі силу. Тоді він дістане для мастера маленького нгуї і одержить багато пезет. Він купить дружину з Бесонга, багато тютюну і ковдр.

Ось він сидить переді мною, великий, хоробрий Еела. Він скінчив свою розповідь про пригоди, подібних до яких, певно, не зазнала жодна людина в світі. Картина бійки на болоті не раз викликала в мене сміх. Але кому не доводилось зустрічатися з горилою в дикому тропічному лісі, тому важко уявити, яку треба мати силу і мужність, щоб стати голіруч на двобій з цією лютою твариною. Без глядачів, які б підбадьорювали його, без надії на допомогу цей негр переміг істоту в чотири чи п'ять разів дужчу за себе. Еела — один із найсильніших людей, яких я зустрічав у своєму житті.

Побитий, виснажений до краю, він зумів сховатися від розлюченого звіра, безстрашно провести ніч серед лісових хащів і наступного дня добратися до табору, що лежав на відстані багатьох кілометрів.

Так, Еело, ти справді хоробрий і сильний. Ти матимеш багато тютюну і ще досхочу їстимеш смачного м'яса ншипа. Може, згодом тобі пощастить спіймати маленьку горилу для європейського зоосаду, і ти одержиш стільки пезет, що придбаєш собі ще й п'яту дружину і багато ковдр. Коли я знову побуваю в тебе, Еело, ти розповіси мені, чи поквитався з лісовою людиною і чи спіймав маленького нгуї. Я з нетерпінням чекаю нової зустрічі з тобою, Еело!

Нашу здобич вкрадено

На західному узбережжі Африки, теплому й вологому, розташована республіка Ліберія.[7] Ця невелика країна, така завбільшки, як Болгарія, тягнеться вздовж берега на сімсот п'ятдесят кілометрів, між п'ятим і десятим градусами північної широти.