Стор. 323…крутими, мов класичний олександрійський вірш, сходами. — Александрійський вірш (12-складовий, з цезурою після шостого складу, попарно римований) був канонізований поетикою класицизму для драматургії та урочистих поем. Виступивши як новатор у поезії та драмі, Гюго сміливо відмовився від важкого александрійського вірша, замінивши його гнучкими й різноманітними розмірами та ритмами.
Стор. 330… римський трикутник у битві під Екномом, «свиню» Александра Македонського або знаменитий клин Густава-Адольфа. — Мається на увазі бойовий порядок, застосований зокрема в екномській битві між римським та карфагенським флотом у 256 р. до н. е., «свиня» Александра Македонського та «клин» шведського короля XVIII ст. Густава-Адольфа — також бойові порядки військ, що мають у своїй основі трикутник.
Стор. 331. Рішельє (Арман-Жан дю Плессі, 1585–1642) — герцог і кардинал, найкрупніший діяч французького абсолютизму; фактично правив країною за короля Людовіка XIII.
Стор. 339…змагатися з Несторовим кораблем… — Нестор — персонаж «Іліади», цар Пілоса, що командував грецьким флотом під Троєю.
Стор. 343. «Кір» — псевдоісторичний галантний роман французької письменниці-аристократки XVII ст. Мадлени де Скюдері, в якому під вигаданими іменами було виведено завсідників її салону.
Стор. 355. Трістан-Самітник — історична особа, верховний суддя Людовіка XI. Відзначався надзвичайною жорстокістю.
Стор. 359. Маршал Бусіко Жан — французький полководець, який у XV ст. користувався великою популярністю. У народі ходили перекази про його хоробрість та влучні слівця.
Стор. 361. Під час битви під Грансоном… — У своїй боротьбі проти Карла Сміливого Людовік XI спирався на Швейцарський Союз, якому постійно загрожувало вторгнення
бургундських військ. У 1476 р. Карл Сміливий захопив швейцарське місто Грансон і наказав повісити й утопити близько 800 його захисників. Обурені цією жорстокістю швейцарські городяни та горці лавиною накинулись на блискуче феодальне військо бургундців і дощенту розбили його з першого удару.
Стор. 374. Мовчимо, як піфагорійці.— Мається на увазі реакційна містична секта «неопіфагорійців» (І ст. до н. е.). Назву секти запозичено від старогрецького гуртка піфагорійців — учнів філософа Піфагора.
Хто ганьбить Катіліну, той благоговіє перед Цезарем. — Катіліна Луцій — римський патрицій (І ст. до н. е.), який намагався встановити в Римі політичну диктатуру. Змозі Катіліни співчував Юлій Цезар, прагнучи використати її у власних інтересах.
Стор. 376…наче Юпітер в «Іліаді». — Згідно з грецьким міфом, під час облоги Трої Зевс (Юпітер) вагався, яку з воюючих сторін зробити переможницею.
Стор. 402…з невинних, починаючи від Ангерана де Маріньї… кінчаючи адміралом Коліньї…— Ангеран де Маріньї — головний управитель фінансів за короля Філіппа Красивого (XIV ст.), несправедливо засуджений, загинув на ним же збудованій шибениці Монфокона. — Адмірал Коліньї — вождь французьких протестантів, підступно вбитий під час Варфоломіївської ночі (1572 р.). Його труп було повішено на шибениці Монфокона.
–-
ЗМІСТ
КНИГА ПЕРША
І. Великий зал 9
II. П’єр Гренгуар 20
III. Пан кардинал 26
IV. Метр Жак Коппеноль 31
V. Квазімодо 38
VI. Есмеральда 43
КНИГА ДРУГА
І. Від Харібди до Сцілли 47
II. Гревський майдан 49
III. Besos para golpes 51
IV. Прикрощі, на які наражаєшся, переслідуючи
вночі гарненьку жінку 58
V. Прикрощі тривають 61
VI. Розбитий кухоль 63
VII. Пошлюбна ніч 77
КНИГА ТРЕТЯ
I. Собор богоматері 87
II. Париж з висоти пташиного» польоту 93
КНИГА ЧЕТВЕРТА
І. Добрі душі 113
II. Клод Фролло 116
III. Іmmanis pecoris custos, immanior ipse 119
IV. Собака і його господар 125
V. Продовження розділу про Клода Фролло 126
VI. Непопулярність 130
КНИГА П’ЯТА
І. Abbas beati Martini 135
II. Це вб’є те 143
КНИГА ШОСТА
І. Безсторонній погляд на старовинну магістратуру 157
II. Щуряча нора 165
III. Історія маїсового коржа 168
IV. Сльоза за краплю води 183
V. Кінець історії про корж 189
КНИГА СЬОМА
I. Про те, як небезпечно довіряти свої таємниці
козі 193
II. Про те, що священик і філософ не те ж саме 204
III. Дзвони 210
IV. Аnагкh 212
V. Двоє чоловіків у чорному 222
VI. Наслідки, до яких можуть призвести сім прокльонів, виголошених на вільному повітрі 226
VII. Понурий монах 230
VIII. Чим зручні вікна, що виходять на річку 236
КНИГА ВОСЬМА
I. Екю, що перетворилося на сухий листок 245
II. Продовження історії про екю, що перетворилося
на сухий листок 252
III. Закінчення історії про екю, що перетворилося
на сухий листок 256
IV. Lasciate ogni speranze 258
V. Мати 268
VI. Три чоловічих серця, по-різному створених 271
КНИГА ДЕВ’ЯТА
І. Маячення 285
II. Горбатий, одноокий, кульгавий 293
III. Глухий 296
IV. Глина і кришталь 298
V. Ключ від Червоної брами 305
VI. Продовження оповідання про ключ від Червоної брами 307
КНИГА ДЕСЯТА
І. На Бернардинській вулиці у Гренгуара одна по одній зароджуються кілька блискучих ідей 313
II. Ставай волоцюгою 321
III. Хай живуть веселощі! 322
IV. Ведмежа послуга 328
V. Відлюдний закуток, у якому Людовік Французький читає часослов 342
VI. «Криві ножі гуляють!» 365
VII. Шатопер, виручай! 366
КНИГА ОДИНАДЦЯТА
І. Черевичок 371
II. La creatura bella bianco vestita
(Dante). 395
ПІ. Одруження Феба 401
IV. Одруження Квазімодо 401
*
notes
Примітки
1
ANAГKH — фатум, доля (грец.)
2
Невеличкий острівець на р. Сені, найстаріша частина Парижа, де містяться Собор Паризької богоматері та Палац правосуддя
3
Середньовічний театральний твір повчального змісту, написаний в алегоричній формі
4
Середньовічна сатирична п’єса
5
Представник королівської влади в місті, він же головний суддя
6
Слово «готичний» у тому розумінні, як його широко вживають, зовсім не відповідне, але загальноприйняте. Отже, ми його приймаємо так само, як і всі, щоб визначити архітектуру другої половини середньовіччя, в основі якої є стрілчасте склепіння, що змінило архітектуру попереднього періоду, першоосновою якої є півкругле склепіння. (Прим. авт.)
7
Гра слів: epices — давньою французькою мовою — і «присмаки», і «винагорода», «хабар»
8
Так само французьке р а 1 а і s — і «піднебіння», і «палац»
9
Мулен — млин, вітряк (франц.)
10
Рогатий і кошлатий (лат.)
11
Тібо — гравець у кості (лат.)
12
Тібо з гральними костями (лат.)
13
Thibautode (франц.) — тогочасна назва однієї з вулиць Парижа; при іншому написанні: Tibaut aux des означає те саме, що й наведене вище латинське: «Тібо з гральними костями»
14
А ось вам і горішки до свята (лат.)
15
Або підбиті сірим хутром (середньовічна латинь)
16
Або одну гульню (лат.)
17
За вершником сидить похмура журба. — Горацій (лат.)
18
Різні види старовинної артилерійської зброї
19
Нехай бог не втручається (лат.)
20
Тріумфуй, Юпітере! Аплодуйте, громадяни! (Лат.)
21
«П’ємо по-папськи» (лат.)
22
Ряса, просякнута вином (лат.).
23
Голова виконавчої влади в колишній Фландрії
24
Каламбур, побудований на омонімії слів gant — рукавичка та Gand — Гент. Цей каламбур, очевидно, слід розуміти так: ерцгерцог не раз переконувався, що Гент (тобто його городяни) перебував під більшим впливом панчішника, ніж його, ерцгерцога. Тут панчішник виступає як представник нового буржуазного суспільства, що в середніх віках виходило на арену, змітаючи феодальний устрій, представником якого був ерцгерцог. (Прим. перекл.)
