Захоплена картиною, дівчина одразу не помітила майстерності архітектурної вигадки — розташування сидіпь віялоподібними виступами, так що з галерей, захованих в основі рядів, до кожного місця був окремий прохід. Кожний ряд був ізольований від сусіднього — верхньою чи нижнього. Лише сівши з Евдою, Чара звернула увагу на старовинне оздоблення крісел, пюпітрів і бар’єрів, зроблених з натурального перлисто-сірого африканського дерева. Тепер ніхто не витрачав би так багато праці на те, що можна відлити і відполірувати за кілька хвилин. Можливо, з властивої для людей поваги до старовини дерево здалося Чарі теплішим і живішим за пластмасу. Вона з ніжністю погладила загнутий підлокітник, уважно оглядаючи зал.

Людей, як завжди, зібралося чимало, хоч потужні телепередавачі мали рознести по всій планеті відображення того, що тут відбувалося. Секретар Ради Мір Ом, як завжди, оголошував короткі повідомлення, що зібралися з часу останнього засідання. Серед кількох сот людей, присутніх у залі, не можна було знайти жодного неуважного, зайнятого собою обличчя. Чутлива увага до всього була найбільш характерною рисою людей епохи Кільця. Але Чара пропустила перше повідомлення, все ще розглядаючи зал і читаючи висловлювання славетних учених, написані під картами планет. Особливо сподобався їй написаний під Юпітером заклик бути чуйним до явищ природи: “Дивіться, як повсюди оточують нас незрозумілі факти, як лізуть в очі, кричать у вуха, але ми не бачимо і не чуємо, які великі відкриття ховаються у їх невиразних обрисах”. В іншому місці був ще такий напис: “Не можна просто підняти завісу невідомого — тільки після наполегливої праці, відступів, збочень ми починаємо розуміти справжній зміст, і нові неосяжні перспективи розкриваються перед нами. Не уникайте ніколи того, що здається спочатку некорисним і незрозумілим”.

Рух на трибуні — і в залі померхло світло. Спокійний дужий голос секретаря Ради здригнувся від хвилювання.

— Ви побачите зараз те, що недавно ще здавалося цілком неможливим — знімок нашої Галактики збоку. Понад сто п’ятдесят тисячоліть — півтори галактичні хвилини тому — жителі планетної системи… — Чара пропустила ряд цифр, які нічого їй не говорили, — …в сузір’ї Центавра звернулися до жителів Великої МагелланоБОЇ Хмари — єдиної близької до нас позагалактичної системи зірок, про яку ми знаємо, що там є розумні світи, здатні зв’язатися по Кільцю з нашою Галактикою. Ми ще не можемо визначити точне місцезнаходження цієї магелланійської планетної системи, але можемо прийняти їхню передачу — знімок нашої Галактики. Ось він!

На величезному екрані засяяло далеким срібним світлом широке, трохи вужче на кінцях скупчення зірок. Глибокий морок простору заливав краї екрана. Такою ж чорнотою зяяли прогалини між спіральними, розкуйовдженими на кінцях гілками. Бліде сяйво огортало кільце кульових скупчень оцих найдавніших зоряних систем нашого всесвіту. Плоскі зоряні поля чергувалися з хмарами й смугами чорної захололої матерії. Знімок зроблено з незручного повороту — Галактика вийшла дуже перекошена і вища, ніж треба, так що центральне ядро ледве виступало палаючою опуклою масою всередині вузької лінзи. Очевидно, для повного уявлення про нашу зоряну систему треба було запитувати віддаленіші галактики, розташовані вище по галактичній широті. Але ще жодна галактика за час існування Великого Кільця не подала ознак того, що на ній є розумне життя.

Люди Землі пильно вдивлялися в екран. Вперше людина змогла побачити свій зоряний всесвіт збоку, з величезної віддалі простору.

Чарі здалося, що вся планета затамувала подих, розглядаючи свою Галактику у мільйонах екранів на всіх шести материках і на всіх океанах, де тільки були розкидані острівці людського життя і праці.

— З новинами, які прийняла наша обсерваторія по Кільцю і які ще не надійшли у світову інформацію, закінчено, — знову почав секретар. — Переходимо тепер до проектів, які треба широко обговорити.

Пропозицію Юти Гай про створення штучної, придатної для дихання атмосфери Марса шляхом виділення легких газів із глибинних гірських порід автоматичними установками визнано слушною, бо вона підкріплена серйозними розрахунками. Буде одержано повітря в достатній кількості для дихання і теплоізоляції наших селищ, які вийдуть із тепличних споруд. Багато років тому, після відкриття на Венері нафтових океанів та гір з твердих вуглеводів, там було запущено автоматичні установки для створення штучної атмосфери під гігантськими, ковпаками з прозорих пластмас. Вони дали можливість насадити рослини і побудувати заводи, що постачають людство будь-якими продуктами органічної хімії в колосальних кількостях.

Секретар відклав убік металеву пластинку і привітно посміхнувся. У найближчому до трибуни ряді з’явився Мвен Мас у темно-червоному вбранні, понурий, урочистий і спокійний. На знак поваги до зборів він підняв над головою складені руки і сів.

Секретар зійшов з трибуни, поступившись місцем молодій жінці з коротким золотистим волоссям і здивованим поглядом зелених очей. Голова Ради Гром Орм став поряд.

— Звичайно ми самі сповіщаємо про нові пропозиції. Але ви почуєте майже закінчене дослідження. Сам автор Іва Джан повідомить вам матеріал для серйозного обміркування.

Зеленоока жінка розповідала придушеним сором’язливим голосом. Вона почала з того загальновідомого факту, що рослинність південних материків відзначається голубуватим кольором листя, характерним для давніх форм земних рослин. Як показало дослідження рослинності інших планет, голубе листя властиве прозорішим, ніж земна, атмосферам або ж виникає при більш жорстокій, ніж у Сонця, ультрафіолетовій радіації світила.

— Наше Сонце, стале у своїй червоній радіації, нестабільне у голубій та ультрафіолетовій і близько двох мільйонів років тому зазнало різкої зміни фіолетової радіації, яка тривала дуже довго.

Тоді з’явилися голубуваті рослини, чорне забарвлення у птахів і звірів, які жили на відкритих просторах, чорні яйця у птахів, що гніздилися в незахищених тінню місцях. У цей час наша планета стала нестійкою відносно осі свого обертання через зміну електромагнітного режиму Сонячної системи. Давно вже з’явилися проекти перекачування морів у материкові западини, щоб порушити встановлену рівновагу і змінити положення земної кулі відносно своєї осі. Це було в часи, коли астрономи покладалися лише на елементарну механіку тяжіння, зовсім не беручи до уваги електромагнітної рівноваги системи, значно мінливішої, ніж гравітація. Нам слід підійти до розв’язання питання саме з цього боку, що виявиться значно простішим, дешевшим і швидшим. Пригадаймо, як на початку зореплавання створення штучного тяжіння вимагало такої витрати енергії, що було практично неможливим. Тепер, після відкриття розкладу мезонних сил, наші кораблі мають прості й надійні апарати штучної гравітації. Так і експеримент Рен Боза накреслює схожий обхідний шлях для дійової і швидкої зміни режиму обертання Землі…

Іва Джан замовкла. Група з шести чоловік — герої експедиції на Плутон, що сиділи всі разом у центрі залу, — почала вітати її, простягаючи складені долоні. Щоки молодої жінки спалахнули.

— Я знаю, що питання може бути розширене. Тепер можна думати про зміну навіть орбіт планет і, зокрема, про наближення Плутона до Сонця, щоб воскресити цю колись заселену планету чужої зірки. Але зараз я маю на увазі лише зрушення нашої Землі відносно осі для поліпшення кліматичних умов материкової півкулі.

Дослід Рен Боза показав, що можлива інверсія гравітаційного поля в його другий аспект — електромагнітне поле, з дальшою векторіальною поляризацією в оцих напрямках…

Постаті на екрані витягувались і повертались. Іва Джан вела далі:

— Тоді обертання планети втратить стійкість і Землю можна буде повернути в бажане положення для найзручнішого і найтривалішого освітлення сонячним промінням.

На довгому склі під екраном потяглися ряди заздалегідь обчислених машинами параметрів, і кожен, хто міг зрозуміти ці символи, переконувався, що проект Іви Джан принаймні обґрунтований.