Згідно повідомлень Сімеїзської, Пулковської, Грінвічської, Пекінської обсерваторій та обсерваторій Маунт-Вільсон і Паломар можна стверджувати, що в нашу систему від скупчення Плеяд летить темне планетоподібне тіло. Його маса дорівнює масі Землі або Венери, швидкість — чотириста кілометрів на секунду. Чужа планета знаходиться на відстані дванадцяти мільярдів кілометрів від Землі. Попередні обчислення показують, що небесне тіло проникне до орбіти Землі і 13 червня наступного року зустрінеться з нею. Це справді загрожує катастрофою.

Проте Всесвітній Конгрес Науки закликає всіх людей світу зберігати спокій в цей тривожний час. При Конгресі створюється Надзвичайна Рада, яка координуватиме дії всіх академій і урядів, спрямовані на порятунок цивілізації і планети. Наука досягла такої могутності, що спроможна відвернути навіть космічні катастрофи!

Наступає екзамен, який перевірить зрілість нашого Розуму! Спокій і ще раз спокій, люди Землі!

…А через кілька годин радіостанції Герда передали в ефір нове повідомлення:

«Космічний концерн резервує за собою право самостійно здійснювати проект врятування частини людей. Він розпочинає будівництво сховищ в Антарктиді, в багатокілометровій товщі льоду, який збереже підземні міста від високої температури при катастрофічній зустрічі двох планет».

Об’єднані Нації на екстреному засіданні розглянули заяву космічного концерну і ствердили його проект.

А Земля хвилювалася, ждала, тривожилася. Земля жила одними тільки чутками і повідомленнями про наступну катастрофу. Всі розуміли, що насувається щось велике, страшне і невмолиме. І це щось вже не дозволить жити по-старому, — воно вимагатиме всіх сил, всього знання, всіх можливостей, воно покаже в оголеному, неприкрашеному вигляді душу і серце кожної людини…

Напівтемрява панувала в кімнаті. Тінями причаїлися по кутках телевізори, стільці, шафа з книгами. Лампа з-під непрозорого ковпака малювала яскраве коло на столі, а обличчя людей залишалися в сутінках, і тому скидалися на лиця мерців, їх було шестеро, крім Герда. Троє видатних вчених-фізиків і троє компаньйонів Герда.

Шеф говорив, але разом з тим спостерігав за присутніми. Що думають вони, як реагуватимуть? Це ж перевірка тих, з ким він ділив прибутки і славу. Перевірка вогнем, перевірка смертю…

Герд неквапно малює перед вченими, — а його слова адресовані саме вченим, — свій грандіозний план. Це тільки чернетка, задум, але ж при сучасному розвитку науки будь-яку чернетку можна дуже швидко переробити начисто.

— …отже, який вихід! — говорить Герд. — Сподіватися на об’єднані зусилля всіх націй нема чого. Світ стривожений і охоплений панікою. Координація дій в таких умовах — блеф! І я вирішив… здійснити невеличкий проект. Але перед тим кілька запитань нашим шановним вченим. Містер Дінк!

Один з вчених заворушився, нахилився вперед. Його обличчя було замкнутим, непорушним, ніби вирізаним з каменю, очі ховалися за блискучими скельцями окулярів.

— Я слухаю вас, шеф!

— Які перспективи в майбутньому чекають Землю?

— Дуже сумні. Якщо чужа планета пройде від нас на відстані навіть ста тисяч кілометрів — це викличе катастрофічні явища. Океан заллє материки, зруйнує міста і села, Земля втратить половину своєї атмосфери, і більшість людей загине від задухи… А якщо пряма зустріч…

— Ну, якщо пряма зустріч, містере Дінк, — весело підхопив Герд, — то нам ясно без вчених! Всі люди одправляться до бога на суд! Ще одне запитання: коли відбудеться зустріч?

— 13–14 червня наступного року.

— Майже рік! Часу вдосталь! Отже, ми стоїмо перед вибором, який не залежить, щоправда, від нас: або задуха, або смерть в огні світового пожару! Що краще?

— Аче ж ми вирішили будувати сховища в Антарктиді? — зауважив Борн, розплющуючи очі.

— Ви наївне маля, — засміявся Герд. — А хто гарантує нас від прямої зустрічі з цією космічною бродягою? Чи допоможуть в такому випадку наші сховища?

— Що ж тоді робити? — занепокоївся один з компаньйонів, зіщулившись у кріслі.

— Для цього я й запросив вас. І вас, панове вчені. Я говоритиму лаконічно і ясно. Одна недавно прочитана книга навела мене на щасливу думку. У мене виник план. Пропоную його на ваш розгляд…

Присутні насторожилися. Герд, зробивши ефектну паузу, вів далі.

— Щоб уникнути зустрічі з чужою планетою, а разом з тим і катастрофи, треба відхилити Землю з її шляху!

— Фантастика! Абсурд! — почулися голоси.

— Не фантастика і не абсурд! — заперечив Герд. — Я пропоную в Антарктиді, саме там, де вже почалися роботи по спорудженню сховищ, побудувати надпотужні ядерні двигуни реактивної дії. За кілька тижнів до зустрічі з невідомою планетою ці двигуни повинні бути введені в дію. Земля відхилиться від площини орбіти, і ми уникнемо смертельної зустрічі!

— М-да! — покрутив головою компаньйон Герда Борн. — По-моєму, це… мм… м’яко кажучи, сон, казочка! Ви забуваєте, що Земля не футбольний м’яч, а велетенська куля з масою… біля трьох тисяч трильйонів тонн. Якою силою ви ЇЇ зрушите з місця?

— Така сила є! — втрутився Дінк. — Потужність ядерних реакцій необмежена, особливо при застосуванні нового елемента з супутника Юпітера. В Антарктиді — багатокілометрові товщі льоду, вони й виділять будь-яку кількість енергії! Але не в цьому справа! Я хотів би відзначити, що проект містера Герда не вихід! Його здійснення приведе до зруйнування всіх міст і сіл, до нового потопу. Яке ж це рятування Землі?

Герд з жалем зітхнув, розвів руками.

— Хто ж говорить про врятування всієї Землі? Ми навіть не думаємо про це! Якщо чужа планета пройде мимо, ми використаємо наші сховища, не пускаючи в діло двигуни. А якщо загроза реальна, ми виштовхнемо Землю з небезпечного шляху, знову ж таки використовуючи наші сховища для рятунку певної кількості людей. В обох випадках — результат абсолютно однаковий!.. Хіба не так?

Вчені мовчали. Мовчали і компаньйони Герда. Шеф криво усміхнувся, енергійно поклав кулак на стіл.

— В даній ситуації роздумувати ніколи! Треба діяти! Надходить час, коли моральні й етичні норми, якими ви керуєтесь, стануть анахронізмом, викопним пережитком! Рішучість — наш козир, наша сила, наш рятунок! Я твердо знаю, що юрба в часи небезпеки — це паніка, хаос, безладдя! Тому покладати надію на колективні заходи — щонайменше смішно! Тільки енергія сильних людей, їх воля — ось де вихід! Я знаю, що людство в такому вигляді, як воно організоване тепер, загине. Зміниться також форма орбіти Землі, її ексцентритет, віддаль від Сонця. Все це приведе до зміни клімату в кращий чи в гірший бік. Якщо навіть врятованим людям доведеться розпочинати нове життя під землею, в штучних містах — не страшно! Ми створимо прекрасний світ, ми розпочнемо золотий вік, де не буде ні революційних катаклізмів, ні соціальної плутанини! Може, поява дивної планети з космічного простору — перст Провидіння, воля всемогутнього Творця! У нас є незліченні сили, колосальні запаси енергії! І хто зможе перешкодити нам, зрештою, побудувати зорельоти типу «Сіріуса» і переселитися до іншої зірки, де розцвіте нова цивілізація, звільнена від помилок і баласту теперішньої?

Герд замовк. Мовчали й присутні, ніби прислухалися до тиші, в якій незримо пливли образи намальованого шефом майбутнього.

Герд облишив патетичний тон і вже сухим, діловим тоном промовив:

— Містере Дінк! Ви детально розробите проект. Даю на це десять днів. Роботи по створенню шахт для реакторів треба розпочати негайно. Міс Деніс одержить наказ сьогодні ж організувати експедицію на шостий супутник Юпітера за іонієм. Запасу цього елемента на Землі не вистачить. Хопенауер! Займіться транспортуванням необхідних машин і людей в Антарктиду. І не забувайте, справжня мета наших робіт — секрет для всіх.