700] Третю данаям тоді Ахілл показав нагороду, 701] За велетрудне змагання в завзятій борні призначивши: 702] Для переможця – великий триніг, щоб на вогнищі ставить, –
703] Аж у дванадцять биків той триніг оцінили ахеї; 704] А переможений мав одержати жінку, майстриню 705] В різних роботах, – її у чотири бики оцінили. 706] Став між аргеїв Ахілл і таке до них вимовив слово: 707] «Встаньте, хто хоче також і цю нагороду здобути!» 708] Мовив він так, і підвівся великий Еант Теламоній, 709] Встав Одіссей велемудрий, на хитрощі всякі умілий. 710] Підперезавшись, вони на середину вийшли обидва 711] І, один одного міцно руками схопивши, сплелися, 712] Наче ті крокви, що ними високого дому будову 713] Тесля скріпляє славетний на захист од буйного вітру. 714] В дужих обіймах напружених рук безнастанно тріщали 715] Спини могутні в обох, і піт заливав їх струмками. 716] Смуги криваво-червоні у них на боках і на плечах 717] Понабігали одна при одній, а вони все боролись, 718] Прагнучи перемогти і триніг той коштовний здобути. 719] Ні Одіссей на землю не міг повалити Еанта, 720] Ані Еант подолати не міг Одіссеєву силу. 721] Тож надокучило це в наголінниках мідних ахеям, 722] І Одіссеєві мовив Еант Теламоній великий:
723] «О Лаертід богорідний, удатний на все Одіссею! 724] Ти підніми, чи тебе підніму я. Все ж інше – від Зевса!» 725] ' Мовив він так і підняв. Одіссей, не забувши про підступ, 726] Ззаду ударив його в підколінок і м'язи розслабив. 727] Навзнак звалився Еант; Одіссей же до нього на груди 728] Також упав. Дивились лише й дивувалися люди. 729] Хтів і Еанта незламний піднять Одіссей богосвітлий, 730] Та не здолав, тільки трошечки зрушив його над землею 731] Й ногу підставив йому. Упали на землю обидва 732] Поряд один біля одного й пилом тіла забруднили. 733] Скочили б зразу вони і втретє боротися стали б, 734] Та підвівся Ахілл і такими їх стримав словами:
735] «Годі змагатися вам! Не трудіть свої сили так тяжко! 736] Перемогли ви обидва, й однакова вам нагорода. 737] Тож одійдіть, щоб і інші могли позмагатись ахеї».
738] Мовив він так, і послухали мови тієї обидва, 739] І відійшли, й, обтрусивши весь пил, одягнули хітони.
740] А Пелеїд бігунам швидконогим поклав нагороди: 741] Ковану з срібла кратеру велику, що шість уміщала 742] Мір, і красою рівної їй не було ще на світі, – 743] Так сідонські митці чудово її змайстрували, 744] А фінікійські мужі повезли через море імлисте, 745] В гавань зайшли і Тоантові тут віддали в подарунок. 746] Син же Язона Евней Патроклові дав ту кратеру 747] Викупом за Лікаона, славетного сина Пріама.
748] Нині поставив Ахілл як першу її нагороду 749] Мужу, що вийде найшвидшим у гонах на честь його друга. 750] Другому – рослий, годований бик в нагороду мав бути, 751] В дар же останньому – золота визначив він півталанта. 752] Став між аргеїв Ахілл і слово таке до них мовив:
753] «Встаньте, хто хоче також і цю нагороду здобути!»
754] Мовив він так, і Еант, син Ойлеїв, підвівсь, прудконогий, 755] Встав Одіссей велемудрий і Нестора, віком старого, 756] Син Антілох, що молодь усю подолав бистротою. 757] Стали всі поряд. Мету показав їм Ахілл богорівний. 758] Кинулись бігти вони. Попереду всіх опинився 759] Зразу ж Еант, а за ним Одіссей поспішав богосвітлий 760] Зовсім близенько, як ткаля ставна тримає мотушку 761] Перед грудьми, руками її притягнувши, тоді як 762] Нить крізь основу вона пропускає, тримаючи близько 763] Перед грудьми, – Одіссей за Еантом летів так же близько, 764] В слід попадаючи швидше, ніж курява з нього здіймалась. 765] Біг так за ним Одіссей богосвітлий і дихав жагуче 766] Над головою його. Гукали навколо ахеї, 767] Бачачи рвійність таку, й бадьорили його до звитяги. 768] А як кінчалися гони, звернувсь Одіссей богосвітлий 769] До ясноокої діви Афіни у серці своєму:
770] «Зглянься, богине, і доброю будь помічницею в гонах!»
771] Мовив він так із благанням, і вчула Паллада Афіна, – 772] Легкість дала і рукам, і ногам, і цілому тілу. 773] Вже добігали вони, і близько була нагорода, 774] Раптом Еант послизнувсь, – перешкоду вчинила Афіна! – 775] Він на лайно наступив, що ревучі бики залишили, 776] В пам'ять Патрокла Ахіллом зарізані, бистрим на ноги. 777] В ніздрі Еанту і в рот лайно натовклося бичаче. 778] Отже, кратеру незламний здобув Одіссей богосвітлий, 779] Першим прибігши, бика ж одержав Еант світлосяйний. 780] Встав він, руками за роги бика ухопив польового, 781] Виплюнув з рота лайно і так до аргеїв промовив:
782] «Горе! Та сама, мабуть, мені сплутала ноги богиня, 783] Що Одіссея, як мати, давно береже й доглядає!»
784] Мовив він так, і на вигляд його всі навкруг засміялись. 785] А Антілох, здобувши останню лише нагороду 786] І усміхаючись, слово таке до аргеїв промовив:
787] «Знаєте, друзі, й самі ви те, що вам зараз скажу я. 788] Старших роками людей і понині шанують безсмертні. 789] Не набагато Еант, але трохи старіший за мене, 790] Цей же – із давнього роду, з давніше народжених смертних. 791] Тож Одіссей ще, як кажуть, бадьорий старий, і ахеям, 792] Крім лиш Ахілла, у швидкості з ним змагатися важко».
793] Мовив він так в похвалу прудконогому сину Пелея. 794] Відповідаючи, так Ахілл йому тут же промовив:
795] «Без нагороди хвала не лишиться твоя, Антілоху, 796] Щирого золота нині ж додам я тобі півталанта». 797] Мовлячи так, дав дарунок йому, – й той прийняв його радо.
798] Виніс тоді син Пелеїв Ахілл довготінного списа 799] І перед зборами поряд поклав із щитом і шоломом – 800] Всю Сарпедонову зброю, зняту із нього Патроклом. 801] Став між аргеїв тоді і слово таке до них мовив:
802] «Найкмітливіших мужів викликаємо двох – всеоружно, 803] З гострою міддю в руках, що тіло навиліт проймає, 804] Вийти і перед всіма у збройне вступити змагання. 805] Хто супротивнику перший прекрасного тіла торкнеться, 806] Списом крізь лати пройме і чорної крові наточить, – 807] Срібноцвяхований дам я тому цей чудовий фракійський 808] Меч в нагороду, що зняв я в бою його з Астеропея. 809] А Сарпедонову зброю поділять нехай між собою. 810] Щедрою учтою потім в наметах обох почастуєм».
811] Мовив він так, і підвівся великий Еант Теламоній, 812] Зразу ж підвівся за ним Діомед, син Тідеїв могутній. 813] А як між воїв своїх озброївся осторонь кожен, 814] То на середину вийшли обидва, готові до бою, 815] Зиркнувши грізно очима, і жахом окрились ахеї. 816] Так один з одним вони, наступаючи, близько зійшлися. 817] Кидались тричі у бій, і тричі списами стикались. 818] Перший Еант своїм ратищем довгим пробив Діомедів 819] Круглий щит, не досяг, проте, тіла: спинив його панцир. 820] Син же Тідеїв над верхом щита велетенського цілив 821] Списа блискучого вістрям Бантові прямо у шию. 822] Та, боячись за Еанта, притьмом зажадали ахеї 823] Бій припинить, нагороду ж порівну обом поділити. 824] Але Ахілл Діомедові меч той віддав величезний 825] Разом із піхвами й ременем, скроєним з гарної шкіри.
826] Потім приніс Пелеїд виливаний диск із заліза, – 827] Кидала ним ще колись Етіонова сила могутня. 828] Та, убивши його, прудконогий Ахілл богосвітлий 829] На кораблі своїм диск той із іншими скарбами вивіз. 830] Став між аргеїв Ахілл і таке до них вимовив слово:
831] «Встаньте, хто хоче також і цю нагороду здобути! 832] В круговороті часу не витратить він за п'ять років 833] Цього заліза, хоча б і найдалі лежало родюче 834] Поле його. Не схоче пастух чи орач по залізо 835] В місто далеке ходити, бо знайде його й біля себе».
836] Мовив він так, і встав Поліпет, нездоланний у битвах, 837] І Леонтея звелась богорівного сила велика,
838] Встав і Еант Теламоній і разом Епей богосвітлий. 839] Стали вони у рядок, і перший Епей богосвітлий 840] З розмаху кинув той диск, і усі засміялись ахеї. 841] Другим той диск Леонтей, Ареєва парость, закинув. 842] Третій рукою могутньою син Теламона великий 843] Кинув Еант його, й диск той попереду всіх опинився. 844] Потім той диск запустив Поліпет, нездоланний у битвах, 845] Наче пастух свою палицю з розмаху кидає в полі, 846] Й над чередою корів крутіжем вона вдаль пролітає, – 847] Так він далеко закинув, і в захваті всі закричали. 848] Товариші Поліпета могутнього з місць підвелися 849] Й до кораблів глибодонних йому понесли нагороду.
