— Звісно, — погодилася Робін, киваючи.
— А тоді Воллі, який озвучував Дрека, виклав на ютубі відео, в якому висміював Голокост, тож... все стало зрозуміло.
— Ого, — шокувалася Робін, хитаючи головою.
— Ще б пак. Джош та Еді його вигнали, але шкоду було вже не відвернути, — зітхнув Тім. — І справа була не тільки у Дреку. Почуття гумору в Джоша та Еді було... бувало проблематичним. Доволі чорнушним, а іноді... Я сказав їй, що не хочу озвучувати сумніви Хробака щодо своєї статі, бо нам надходили скарги від небінарних глядачів. Ми знову посварилися. «Але ж хробаки — гермафродити!» — процитував Тім і сумно похитав головою. — Еді мала важке дитинство. Не можна винуватити її у цьому... не сказати, що невігластві, але...
Не підібравши слова, Тім просто знизав плечима.
— От саме така дискусія потрібна на нашому реаліті-шоу, якщо воно колись буде, — серйозним тоном сказала Робін. — Це буде так потужно... щоб ви отак розбирали упередження і все таке. Власне... це трохи не по темі розмови, але Даміан розшукує людей, які знали Еді Ледвелл. Він хоче зробити передачу з чуйним, врівноваженим підходом. Не знаю, може, вам буде цікаво поговорити з ним?
— Ем... навіть не знаю, — засумнівався Тім. — Розумієте, вона ж зовсім недавно... і навколо мультфільму стільки суперечностей... не знаю, чи хочу я...
— Цілковито вас розумію, — підняла руку Робін. — Так і скажу Даміану, що ви проти. А не знаєте, хто хотів би виступити на такій передачі? Хто в неї був із близьких?
— Правду кажучи, Еді вела усамітнене життя. Друзів у неї було небагато. Може, її названа сестра зможе вам допомогти. А ще нас час смерті в Еді був новий партнер. Такий собі Філ Ормонд.
— Так, мабуть, Даміан про нього знає.
— Мені цей Ормонд не подобався, — буркнув Тім. — Він... мабуть, краще не казати зайвого.
— Звісно ж, — запевнила Робін, але дивилася на нього так само заохочувально.
— Вона... Мені ці стосунки здавалися не дуже здоровими, скажімо так. Я радив Еді тікати. Шкода, що вона цього не зробила.
— Ви натякаєте, що...
— Боже, та ні! — аж запанікував Тім. — Ні, я не думаю, що він... Боже збав! Я певен, що винні оті ультраправі. Всі проблеми фандому тягнулися саме звідти — через Дрека. Всі ці альт-райти його обожнювали. Почали кидатися його цитатами і все таке, а коли Воллі вигнали з шоу, розлютилися і почали нападати на Еді. Я особисто на її місці просто прибрав би цього персонажа. Щоб знали. Якщо ваші жарти подобаються ультраправим, може, не треба так жартувати? Я не... я, звісно, не думаю, що це її провина або... те, що сталося — це жах, чистий жах. Але мистецтво має бути моральним, правда ж? — спитав Тім.
— Так, цілковито згодна, — кивнула Робін.
— Ось, — трохи заспокоївся Тім. — Я дуже уважно вивчаю всі нові проекти в цьому аспекті. Питаю себе: «Про що ця історія?» І ще: «Як її можна інтерпретувати?» «Чи може ця п’єса зашкодити якійсь групі людей?» Не тільки п’єса, передачі теж... «Чи тут використовуються стереотипи чи шкідливі тропи?» Еді, здається, про таке не замислювалася, і от — маємо...
— Як ви познайомилися? — спитала Робін.
— У барі, — скрушно усміхнувся Тім. — Ми обоє працювали в барі у Вест-Енді, неподалік від Шафтсбері-Авеню. Я тоді не мав роботи, а вона вчилася малювати і жила в якійсь дірі. Це все було ще до Норт-Ґров і знайомства з Джошем Блеєм.
— Це її співавтор? Так, Даміан хотів із ним поговорити, але, здається, він поки не в тій формі.
— Справді, я... я чув, що він у дуже поганому стані.
Виникла коротка пауза, а тоді з Ашкрофта полилися слова.
— Це був для нас просто кошмар! Зрозуміло, що кошмар — нашу подругу вбили! І нас всіх допитувала поліція, всіх, хто мав якийсь стосунок до мультфільму. Я мусив надати алібі — сране алібі, можете собі уявити? — Тім мало не засміявся від невіри в таке. — Правду кажучи, я вже почав перейматися, що «Чорнильно-чорне серце» заплямувало мене назавжди, і коли ви захотіли поговорити про «Мандрівну шкільну ватагу», я сприйняв це як можливість, що мене оцінять — не аж оцінять, але ви розумієте, про що я — за інші мої справи. Я просто хочу рухатися далі і змінювати світ на краще.
— Це дуже помітно, — тепло мовила Робін. — Можу собі уявити, як вас все це засмутило і стривожило. Мусити надавати алібі!..
— У мене залізне алібі, — стривожено глянув на неї Тім, — мені не довелося... Я цілий день і вечір був не сам, та людина все підтвердила, поліція була задоволена, та й по всьому. Але соціальні мережі — це страшне місце. Там люди можуть казати про тебе все, що заманеться. Перекручувати факти, вигадувати...
— Це правда, — зітхнула Робін.
— Вся ця історія вже має для мене реальні наслідки. Мені довелося поїхати... не те щоб мене змусили, але я жив у Лондоні, орендував квартиру разом з другом, і він попросив мене кудись переїхати, бо прийшла поліція і, наскільки я зрозумів, він злякався, що стане наступною жертвою альт-райтів. Я знав цього хлопа багато років. Місяців шість тому він зламав ногу, і я про нього дбав, а він... вибачте, не знаю, нащо це я... не хочу тривожити цим батьків. Боже, ви прийшли поговорити про освіту, а я таке верзу...
— Будь ласка, — запевнила Робін, — не треба вибачатися. Ви в шоці, це зрозуміло. Хто завгодно був би у шоці.
— Так, — трохи заспокоївся Тім, — і якщо є шанс... якщо ви справді думаєте, що я підійду для вашої програми про театр у школі, то краще я сам вам все розповім, ніж, знаєте, ви підете шукати, що про мене кажуть у твіттері, і виявиться, що мене допитувала поліція. Та як я вже казав, допитували не лише мене. Я знаю, що поліція приходила до Воллі Кард’ю і ще до цього Пеза, який озвучував всього одного персонажа у двох серіях... Але ж ви не про це прийшли поговорити. Вибачте. Мені останнім часом тяжко ведеться.
— Все гаразд, — сказала Робін, — не хвилюйтеся. Я вас добре розумію.
— Дякую... я справді не планував отак вас обтяжувати. Робін зробила ковток кави, а тоді промовила:
— Даміан казав, що там якийсь неадекватний фандом.
— Дехто з них трохи одержимий темою, це правда, — невесело всміхнувся Тім.
— Він казав, що там є якийсь троль, який організовує цькування в інтернеті, — зронила Робін.
— Аномія?
— Здається, так, — кивнула Робін, удаючи подив від того, що Тім так легко пригадав це ім’я.
— О, всі, хто мав стосунок до «Чорнильно-чорного серця», знають Аномію, — сказав Тім. — Власне, не його знають, а знають про його існування... Хоч я, здається, зрозумів, хто це, — додав Тім.
— Справді? — спитала Робін, удаючи хіба що побіжну цікавість.
— Так, і якщо я правий, вона дуже юна і дуже нездорова. Як на мене, всі ці тролі хочуть відчувати свою важливість. На наших майстер-класах я виявив, що справді важкі підлітки...
За п’ять хвилин, повідавши кілька історій про цілющий вплив театру на проблемну юнь, Тім зупинився перевести подих.
— Це просто неймовірно цікаво, — сказала Робін, якій стало уважності знову ввімкнути диктофон. — Шкода, що ви не можете затягнути на свій клас цю Анонімію чи як її.
— На мою думку, їй би така терапія дуже не завадила, — цілком серйозно відповів Тім.
— Можете мені сказати — на конфіденційних засадах — кого ви підозрюєте? — спитала Робін, заохотливо усміхнувшись. — Не під запис. Даміан був би щасливий з нею поговорити, щоб представити фандом у всій його красі — чи потворності.
— Ні, ні, не можу, — похитав головою Тім. — А раптом я помиляюся? Та і якщо це справді та людина, її це може довести до останньої межі.
— О, — стривожилася Робін, — якщо йдеться про психічне захворювання...
— Я не певен, чи вона справді хвора психічно, але знаю, що вона вже мала проблеми з поліцією, і... Ні, я не можу отак розкидатися обвинуваченнями.
Страшенно збентежена, Робін опустила очі на свої нотатки і сказала:
— Що ж, мабуть, я дізналася все, що було потрібно. Так приємно було з вами спілкуватися! Впевнена, Бен буде у захваті від усього, що ви... Ой! — раптом «згадала» про нерозкрите питання Робін. — До речі, хто це — Пез? Даміану слід поговорити з цією людиною? Це справжнє ім’я?
