— Привіт, — сказала Ільза.

— Привіт, — відповіла Робін, стараючись опанувати себе. — Як ти?

— Чудово, — відповіла Ільза. — А ти? Голос якийсь дивний.

— Я... Щойно довелося приспати Вольфґанґа. Максового пса.

— О, співчуваю, — відповіла Ільза.

— Все гаразд, — відповіла Робін, шукаючи в кишені серветку. — А в тебе як справи?

— Ну, в нас з Ніком був вихідний, і я йому сказала про дитину.

— Слава Богу, — пробурмотіла Робін. Останнім часом вона під час кожної телефонної розмови радила Ільзі це зробити. Та була вагітна вже шістнадцять тижнів; Робін боялася, що Нік так і буде не в курсі, поки Ільза не почне народжувати. — І як він це сприйняв?

— Очманів наполовину від гніву, наполовину від щастя. Заявив, що я мовчала, щоб покарати його, бо він казав, що я забагато працюю і не бережу себе навіть після того, як втратила минулу вагітність. Я відповіла, що не тому мовчала; просто не хотіла, щоб він теж горював, якщо знову щось піде не так. Не встигла і оком змигнути, а він уже накинувся на мене за те, що працювала вагітною у тій справі про тероризм і набралася стресу.

— От же ж дідько, — сказала Робін, яку ця історія і потішила, і обурила. — Він сам себе чув?

— І ми страшно посварилися, — весело провадила Ільза, — а тоді помирилися, а потім він поплакав, і от тепер ми обідаємо і п’ємо шампанське. А, і це хлопчик.

— Ільзо, ти ж сказала про це Ніку? Не хочу випадково ляпнути зайве.

— Так, сказала. Там на УЗД видно, що це хлопчик. Він тому і заплакав, коли я показала знімок.

— Бо побачив пісюнчик ембріона?

— Ти ж знаєш, як ці чоловіки носяться зі своїми прутнями, — озвалася Ільза.

— Пишаються, мов я не знаю чим.

Робін, хоч і сумна через смерть Вольфґанґа, мимохіть засміялася.

Смерть Вольфґанґа, новина від Ільзи, спостереження за квартирою Воллі — за всіма справами Робін зовсім забула, що збиралася голосувати. Поки в оселі сімейства Кард’ю погасили світло, виборча дільниця уже, звісно, зачинилася.

Коли Робін прийшла додому, Макс і його друг Річард сиділи на дивані, обійнявшись, і Річард уже розповідав, як вони візьмуть цуценя, щойно він в’їде до Макса. Робін, взявши бутерброд із сиром та яблуко, спустилася до себе в кімнату.

Вона розгорнула ноутбук і побачила перші результати екзитполів; якщо тут не було помилки, то на виборах — винятково напружених — перемогли консерватори. Згори почулися шоковані вигуки Макса та Річарда. Вочевидь, вони теж дізналися результати.

У пригніченому настрої Робін дістала айпад і зазирнула у гру. Скоро по опівночі під звичний хор захоплених коментарів від гравців прибув Аномія. Він, здавалося, був налаштований спілкуватися і відповідав на привітання жартівливими образами. Гравці, яким пощастило отримати принизливий коментар на свою адресу, очевидно сприймали поведінку Аномії як вияв поваги та симпатії.

Робін записала, о котрій Аномія увійшов до гри, а тоді написала повідомлення Мідж, Наглі та Шаху, які стежили за Себом Монтґомері, Тімом Ашкрофтом та Престоном Пірсом. Всі об’єкти наразі перебували вдома і поза можливістю спостереження.

Робін зітхнула і повернулася до гри. Аномія наразі виступав назагал.

Аномія: дхто вже вкурсі

Аномія: у нас на www.keepdreksgame.org з’явилися футбичі

Аномія: ідіть купуйте

Тоді на екрані перед Робін з’явилося віконце нового приватного каналу.

<Відкрито новий приватний канал>

<8 травня 2015 00.23>

<Аномія запросив Баффілапуся>

Робін стривожено дивилася на екран. Ніколи раніше Аномія не пропонував їй поспілкуватися у приваті.

Баффілапуся: привіт

Мабуть, слід було скористатися стривоженим настроєм:

Баффілапуся: я зробила щось не те?

Чекаючи на відповідь Аномії, вона зазирнула до основного інтерфейсу гри. Туди щойно зайшов Моргаус. Плащ Аномії застигнув на місці; він нікуди не летів. Вочевидь, Аномія з кимсь іще спілкувався у приватному каналі — можливо, навіть з багатьма людьми.

Нарешті Аномія повернувся і до неї.

Аномія: ЛОЛ

Аномія: сумління нечисте/?

Баффілапуся: я справді почуваюся винною

Баффілапуся: я забула проголосувати!

Аномія: що за пртня про що тут переживати?

Аномія: я от на тому тижні убив людину, і смуління нітрохи не мучить

Аномія: думав, буде

Аномія: а нічого

Робін взяла телефон і сфотографувала цей діалог, тоді відклала його і на мить задумалася.

Баффілапуся: лол, і хто наступна жертва?

Аномія: в новинах всепобачиш

Баффілапуся: сподіваюся, не я?

>

>

>

>

Цього разу він мовчав майже дві хвилини. Тепер уже цілком переконана, що Аномія розмовляє з людьми у приватних каналах, Робін напружено чекала, аж нарешті він повернувся.

Аномія: тільки якщо сильно розізлиш

Аномія: ти з Манчестера, тка?

Баффілапуся: так

Робін звернула увагу на те, що Аномія не ставить зірочки у власних назвах, і упевнилася, що Наслідок 14 існує тільки в уяві довірливих користувачів. Той факт, що Аномія знав, що Бет живе у Манчестері, зацікавив її. Може, він взагалі старається встановити справжню особу кожного гравця?

Аномія: нам треба як слід представити гру на Коміконі 23-гл. З Манча приїхати не проблема

Аномія: треба добре налякати Хруня і мавериків

Аномія: хочу щоб приїхало якомога більще гравцяві

Робін запідозрила, що Аномія п’яний чи обкурився. Вона раніше не бачила, щоб він набирав текст з такими помилками. Може, він голосував за консерваторів і тепер святкує несподівану перемогу? Записавши дату Комікона, вона надрукувала відповідь.

Баффілапуся: а як же правило 14?

Аномія: якщо хочеш знову потрапити угру доведеться дотримуватися. Приходжь у масці і не повідомляй іншим нчого про себе

Аномія: нічого

Баффілапуся: я дуже постараюся прийти

Аномія: і футболку щоб надягунла

Баффілапуся: так, обов’язково

Робін думала, що тепер Аномія піде, але цього не сталося. Курсор мигав, відбиваючи секунди, сторінка горталася вгору, на екрані тягнувся довгий слід безхвостих стрілочок.

А потім стрімко полився текст.

Аномія: напився і що посрати

Аномія: зрозубій уже зо я не хочу того, чого хочеш ти Аномія: мені тепер чхати на досягнення-шмосягнення Аномія: ти знаєш мою ситуцію

Аномія: я сидже у клітці

Аномія: з лордомД і В я розберуся

Аномія: до кінця мясіці їх не буде

Аномія: не буде чужш?

>

>

Аномія: хахаха

Аномія: та яж плагіатор

Аномія: я не хочу того, чого хочеш ти

Аномія: я не відчуваю того, що ти відчуаєш

Аномія: серце в клітці

Аномія: зара поставлю

Робін поспіхом зробила нове фото екрана на телефон. За десять хвилин по тому, як Аномія пообіцяв щось ввімкнути, приватний канал закрився, і на екрані лишився тільки порожній плащ Аномії, що коливався, ніби під вітром, але нікуди не рухався.

Кілька хвилин Робін вдивлялася у фото діалогу в мобільному. Мозок шалено обробляв інформацію. Тоді вона глянула на час. Двадцять хвилин на першу; Страйкові дзвонити вже пізно. І все ж вона взяла мобільний і написала повідомлення.

Ти, мабуть, вже спиш, але якщо дивишся новини про вибори, то я маю дещо нове про Аномію

Щойно вона відправила повідомлення, як спало на думку, що Страйк, мабуть, лежить у ліжку з Меделін. Робін уявила, як мобільний дзижчить під його хропіння (а він хропів, Робін про це знала, — якось він заснув у «лендровері» під час поїздки і хропів кілька годин), а Меделін тягнеться по нього через Страйка і сердиться, що ділова партнерка Страйка вважає за нормальне писати йому повідомлення серед ночі. Їхні позиції перемінилися: раніше вона лежала у ліжку з чоловіком, який сердився на часті дзвінки з роботи, а тепер, мабуть, Страйк проклинає її, розбуджений невдоволеним криком Меделін...