— Це дурбецало могло й сказати, що його нозі гайки, — прогарчав Барклей, перестрівши Робін в офісі біля чайника.

— Він що, навмисно тобі упав? — огризнулася Пат з-за столу, не давши Робін і слова сказати.

Робін і Барклей аж розвернулися на неї. Це вперше вони чули, щоб Пат захищала Страйка.

— А що? — спитала вона, затиснувши електронну сигарету в зубах. — Ти б сильно зрадів, якби застряг отам під дахом і стрибав на одній нозі?

— Та я б уже віддау праву ногу, щоб трохи передихнути, — кислим тоном відповів Барклей і, покинувши горня, в якому вже почав заварювати чай, пішов геть.

— Невдячне опудало, — буркнула Пат, коли кроки Барклея почали стихати на сходах. — Хіба не він Барклею дав роботу?

— Всі просто у стресі, — відповіла Робін, яка сама почувалася абсолютно виснаженою. Граючи у «Гру Дрека» і паралельно стежачи за іншими підозрюваними, вона вже доходила до краю. — Дружина Сема засмучена, що він стільки працює.

— Тобі, до речі, знову дзвонив цей Г’ю Джекс, — повідомила Пат. — Здається, він думає, що я не передала тобі останнє повідомлення.

— Та Господи Боже! — роздратувалася Робін. — Вибач, я зв’яжуся з ним і розберуся.

Взявши чай, вона пішла до кабінету і зачинила по собі двері, сердячись на Г’ю Джекса, який додав ще один пункт до уже і без того неможливо довгого списку невідкладних справ. Робін зайшла у «Гру Дрека», з усіх модераторів побачила там тільки Паперовобілу, виконала пару завдань, щоб Баффілапусі не дорікали за бездіяльність, а тоді повернулася до облікового запису в інстаграмі, який вивчала з власної ініціативи: він належав Крістабель Росе, чотирнадцятирічній дочці Яґо Росса від першої дружини.

Як і Страйк, Робін підозрювала, що Росе вжив усіх можливих заходів, щоб його не сфотографували за компрометуючих обставин. На ідею придивитися до його старших дітей Робін навела постійна присутність у соціальних мережах, якої вимагала справа Аномії. Було трохи ніяково, але оскільки Росс становить, може, навіть більшу загрозу для функціонування агенції, ніж «Розполовинення», довелося змусити голос совісті замовкнути.

Робін доволі легко знайшла інстаграм Крістабель — вистачило погуляти по перехресних посиланнях світлин родини Россів, які з’являлися у пресі. Особливо помічним виявилося старе фото з сорокового дня народження Яґо, яке Робін знайшла на сайті «Татлера». На фотографії були Яґо, глибоко вагітна і як завжди прекрасна Шарлотта, і три його доньки від першого шлюбу — всі успадкували батькове біле волосся, вузьке обличчя і високі вилиці. Старша навіть не намагалася усміхнутися на камеру; уважно вивчивши фото, Робін помітила (втім, це могла бути і просто гра світла), що кісточки на руці Яґо були аж білі — так міцно він вчепився у худеньке плече доньки.

Інстаграмова сторінка @christy_ross повнилася селфі, фотографіями барабанщика Ештона Ірвіна (вочевидь, дівчина упадала за ним) і світлинами шкільних подруг, які гримасували на камеру. Втім, вистачало і картинок з інших акаунтів, і всі було підозріло тематичні.

Цап офірний — це дитина, що насмілюється виступати проти нарциса-батька.

КРАЩЕ ВІДСУТНІЙ БАТЬКО, НІЖ ТОКСИЧНИЙ.

Деяких людей прислали у твоє життя, щоб показати, чим любов не є.

Робін тільки взялася за подальше вивчення онлайнової активності Крістабель, коли у неї задзвонив телефон.

— Вибач, — сказав Страйк. Він почувався настільки винним, що майже всі розмови починав з цього слова. — Ти не проти невеликої партнерської наради?

Робін взяла своє горня з чаєм та айпад, піднялася нагору і ліктем постукала у двері Страйкової квартири на горищі.

Страйк відчинив двері, стоячи на милицях; права холоша штанів була підгорнута. Його шкіра мала сіруватий відтінок, який тільки підкреслювала густа щетина.

— Вибач, — повторив він.

— Та нічого, — відповіла Робін.

У Страйковій квартирі на горищі з кухнею, спальнею і крихітною ванною кімнатою, яка містила душову кабіну і туалет, як завжди, панував бездоганний порядок. Тут було всього два предмети декоративного чи сентиментального значення. Перший — шкільне фото трьох небожів Страйка, яке прислала йому сестра Люсі. Страйк від душі не любив старшого з них, Люка, і був загалом байдужий до найменшого, Адама, але мав великий сентимент до дванадцятирічного Джека, тож поставив фото на комод у спальні, який так і не звільнив від картонної упаковки. Другим предметом без визначеної корисної функції в його оселі була ксерокопія детального звіту Джека про битву при Нев-Шапель, який хлопець написав від руки і прикрасив власними ілюстраціями; ці сторінки було прикріплено до кухонної шафки. Ця домашня робота принесла улюбленому небожу Страйка «відмінно» з історії, і його вітання та ентузіазм з цього приводу спонукали Люсі прислати йому кольорову ксерокопію.

— Це Джек написав? — спитала Робін, приглядаючись до звіту. Вона сиділа біля ліжка Джека разом зі Страйком, коли хлопчик боровся з інфекцією, яка довела його до реанімації, і відтоді теж мала до нього особистий інтерес.

— Так, — відповів Страйк, наполовину усміхаючись, наполовину кривлячись, і сів за маленький кухонний стіл. — Гарно, правда?

— Дуже, — відповіла Робін, сідаючи навпроти. На столі стояв розгорнутий ноутбук Страйка; Робін поставила поруч свій айпад, на якому була відкрита «Гра Дрека».

— Я тут намагаюся знайти нам нового субпідрядника. Результат нульовий. Нам доведеться відмовитися від якоїсь справи.

Робін, яка думала про те саме, швидко промовила:

— Тільки не від Аномії. Страйк завагався.

— Слухай, я теж хочу зберегти Аномію... хоч це забирає найбільше часу та людей.

«Все посипалося, коли ти додав Шарлоттиного чоловіка», — подумала Робін, але вголос цього не сказала.

— Гаразд, якщо ти не хочеш відмовлятися від Аномії, доведеться позбутися Гріховоди, — сказав Страйк. — Клієнтка все одно починає поводитися збіса неадекватно. Я вчора розмовляв із нею по телефону. Вона вже мало не прямо пропонує його підставити. Він той ще покруч — і ми це довели — але я не збираюся підкидати йому наркотики. Відмовлятися від Спритника теж не хочеться — там надто добрі гроші.

— Гаразд, — кивнула Робін. — Це розумний підхід. Ти сам подзвониш матері Ніжок, чи краще...

— Так, я їй подзвоню. Є новини від Мідж?

— Майже немає. Ашкрофт багато сидить з лептопом у кафе, — відповіла Робін, — і двічі це збігалося з появою Аномії у грі, тож виключити його, на жаль, поки не виходить... Як там, до речі, справи з сайтом, який нам робить Спаннер?

Страйк розвернув ноутбук екраном до неї.

Творчість і театр в школі

Головний ресурс Великої Британії про театральне мистецтво як корисний засіб для вивчення багатьох дисциплін. Наша організація пропонує навчальні матеріали та майстер-класи для всіх рівнів, від початкової школи до старших класів.

Спаннер зробив все дуже переконливо. Робін погортала домашню сторінку сайту: тут було багато фотографій театральних виступів і наводилися цитати акторів, які буцімто співпрацювали з «ТІТ»

— Це все стокові фотографії, — сказав Страйк. — А всі інтерв’ю з акторами він нарізав з інших публікацій. А якщо ти клікнеш на «Хто ми»...

Робін зробила це і побачила короткий перелік людей, які буцімто керували організацією. Бракувало тільки одного фото, підписаного іменем «Венеція Голл».

— Спаннеру потрібно твоє фото у перуці, — сказав Страйк.

— Гаразд, зроблю, — відповіла Робін, роблячи нотатку.

— А ще він зробив для Венеції профіль у твіттері і купив їй п’ять тисяч фоловерів.

— Що-що?

— Він купив тобі п’ять тисяч фоловерів, — повторив Страйк. — Я теж про таке не чув, але так вийде більше схоже на правду на той випадок, якщо Ашкрофт щось запідозрить і піде шукати Венецію за межами сайту.

— Гаразд. А що будемо робити з Кеа Нівен? Може, краще я поїду до Кінґз-Лінну?

— Ні, я до того часу одужаю... ще є цілий тиждень, — відповів Страйк. — Не заходила останній часом на її тумблер?